Київ, 20 грудня 2001 - Дрібний галицький шляхтич Іван Княгиницький народився 1550 року у містечку Тисмениці на Прикарпатті. Він отримав освіту в Унівській монастирській школі та в Острозькій академії. На запрошення князя Костянтина Острозького Княгиницький викладав у Острозькій академії, видавав там богословські праці, писав полемічні твори проти церковної унії.
Він двічі відвідав гору Афон у Греції і прожив в одному з тамтешніх монастирів 12 років, прийнявши чернечий постриг під іменем Ієзекіїля. Повернувшись до України 1603 року, Княгиницький в Унівському монастирі прийняв схиму під іменем Йова і невдовзі заснував Угорницький монастир. Згодом він став архімандритом патронованого Острозьким Дерманського монастиря.
1611 року Княгиницький заснував у Карпатах монастир Манявський Скит, став його першим ігуменом, розробив для нього чернечий статут під назвою «Реґула скитська» і навіть власноручно розписав нову Хрестовоздвиженську церкву. Через 9 років він домігся для Скиту від Константинопольського патріарха Тимотея ІІ права ставропігії, тобто незалежності від місцевого єпископа. Незабаром у монастирі мешкало біля двохсот ченців, і зусиллями Княгиницького він перетворився на осередок культурного життя та набув слави «українського Афону».
Прихильник «милої старизни», Княгиницький прагнув оновлення православ’я у річищі візантійської традиції. Протиставляючи Бога світу і людині, а у самій людині – внутрішній світ зовнішньому, він вважав єдиним шляхом до спасіння віру, самопізнання і особисті вольові зусилля. Подібно до свого однодумця Івана Вишенського, він шкодував (цитата), «що так мало благочестя ревнителів виявляється, інші же, немов тростина вітром, коливаються і право недобре мають».
Йов Княгиницький помер 30 грудня 1621 року, встигнувши закінчити зведення навколо Манявського монастиря кам’яного муру з трьома оборонними вежами.
Він двічі відвідав гору Афон у Греції і прожив в одному з тамтешніх монастирів 12 років, прийнявши чернечий постриг під іменем Ієзекіїля. Повернувшись до України 1603 року, Княгиницький в Унівському монастирі прийняв схиму під іменем Йова і невдовзі заснував Угорницький монастир. Згодом він став архімандритом патронованого Острозьким Дерманського монастиря.
1611 року Княгиницький заснував у Карпатах монастир Манявський Скит, став його першим ігуменом, розробив для нього чернечий статут під назвою «Реґула скитська» і навіть власноручно розписав нову Хрестовоздвиженську церкву. Через 9 років він домігся для Скиту від Константинопольського патріарха Тимотея ІІ права ставропігії, тобто незалежності від місцевого єпископа. Незабаром у монастирі мешкало біля двохсот ченців, і зусиллями Княгиницького він перетворився на осередок культурного життя та набув слави «українського Афону».
Прихильник «милої старизни», Княгиницький прагнув оновлення православ’я у річищі візантійської традиції. Протиставляючи Бога світу і людині, а у самій людині – внутрішній світ зовнішньому, він вважав єдиним шляхом до спасіння віру, самопізнання і особисті вольові зусилля. Подібно до свого однодумця Івана Вишенського, він шкодував (цитата), «що так мало благочестя ревнителів виявляється, інші же, немов тростина вітром, коливаються і право недобре мають».
Йов Княгиницький помер 30 грудня 1621 року, встигнувши закінчити зведення навколо Манявського монастиря кам’яного муру з трьома оборонними вежами.
