Єрусалим, 26 грудня 2001 – Демократія закінчується тоді, коли вона починає суперечити здоровому глузду. Тому в умовах палестинсько-ізраїльського конфлікту трапляється чимало ситуацій, коли ізраїльська демократія повинна себе обмежувати. Так наприклад, перед останньою інтіфадою, тобто повстанням палестинських арабів проти ізраїльської влади, Ізраїль регулярно переказував Арафату мільйонні суми грошей. Ці суми складалися з податків на зарплату арабських робітників з автономії, яких щоденно привозили на роботу в Ізраїль. Ізраїль не тільки постачав палестинській автономії капітали, але й озброїв палестинську поліцію 40 тисячами автоматів Калашникова. Під час інтіфади як ізраїльські кошти, так і зброя застосовуються Арафатом та його прибічниками проти народу Ізраїлю. Сотні ізраїльтян загинули від палестинських терактів. Тому хоча й передача коштів, і озброєння палестинської поліції, яка покликана захищати громадський порядок в автономії, були актами архі-демократичними, Ізраїль мусив замислитись над їх доцільністю.
Поступово і більшість єврейського населення держави Ізраїль, і її уряд дійшли неминучого висновку, що якщо не обмежити демократію, результат може виявитися руйнівним для держави. Тому ізраїльський уряд призупинив переказування коштів за зібрані податки режиму Арафата, бо ці кошти тільки підтримували терористичну мережу на терені автономії. Правда, Ізраїль утримувався дотепер від повної окупації автономії і роззброєння палестинської поліції, яка веде запеклі бої з ізраїльським військом.
Такі останні заходи ізраїльського уряду, як фактичний домашній арешт Арафата, дім якого оточений ізраїльськими танками у місті Рамалла, чи відмова дозволити Арафату виїхати у місто Віфлеєм для участи у різдвяній мессі (хоча Арафат не християнин, а віруючий мусульманин), не свідчить на користь ізраїльської демократії. Проте, «на війні як на війні», й ізраїльська демократія, захищаючи державу та її громадян від палестинського терору, просто не може діяти інакше. Такими є сьогоднішні уроки ізраїльської демократії в умовах палестинсько-ізраїльського конфлікту.
Поступово і більшість єврейського населення держави Ізраїль, і її уряд дійшли неминучого висновку, що якщо не обмежити демократію, результат може виявитися руйнівним для держави. Тому ізраїльський уряд призупинив переказування коштів за зібрані податки режиму Арафата, бо ці кошти тільки підтримували терористичну мережу на терені автономії. Правда, Ізраїль утримувався дотепер від повної окупації автономії і роззброєння палестинської поліції, яка веде запеклі бої з ізраїльським військом.
Такі останні заходи ізраїльського уряду, як фактичний домашній арешт Арафата, дім якого оточений ізраїльськими танками у місті Рамалла, чи відмова дозволити Арафату виїхати у місто Віфлеєм для участи у різдвяній мессі (хоча Арафат не християнин, а віруючий мусульманин), не свідчить на користь ізраїльської демократії. Проте, «на війні як на війні», й ізраїльська демократія, захищаючи державу та її громадян від палестинського терору, просто не може діяти інакше. Такими є сьогоднішні уроки ізраїльської демократії в умовах палестинсько-ізраїльського конфлікту.
