Прага, 25 січня 2002 – Згідно з оприлюдненим річним звітом Світової газетної асоціації, 2001-го року у різних країнах загинули 60 журналістів. Більшість з них розплатилися життям за критику режимів або місцевих властей у своїх країнах. Семеро з них загинули у країнах Східної і Центральної Європи, в тому числі в Україні.
2000-го року в усіх країнах світу загинуло 53 журналісти, тим часом минулого – 60. На думку авторів звіту, сталося це у зв’язку з антитерористичною операцією в Афганістані, куди прибуло особливо багато журналістів. Тут унаслідок воєнних дій і убивств з боку сил талібану й Аль-Кайди загинуло вісім кореспондентів переважно західних засобів інформації. Проте, згідно зі звітом, найнебезпечнішим місцем у світі для праці журналістів залишається Латинська Америка, де загинуло 16 журналістів. 10 з них загинули в Колумбії за обставин, які свідчать про те, що всі вони стали жертвами своєї викривальної журналістської діяльності.
Щорічний звіт Світової газетної асоціації наводить перелік і описує низку конкретних випадків убивств журналістів у Східноєвропейських країнах, у тому числі в Україні, яка не вперше фігурує у щорічних звітах асоціації. Серед іншого автори звіту описують випадок убивства у липні минулого року телередактора Ігора Александрова. Після проведеного слідства, мовиться у щорічному документі асоціації, міліція ствердила, що журналіст нібито став випадковою жертвою убивства. Проте, посилаючись на українську парламентську комісію, Європейський інститут засобів інформації вважає, що слідчі просто намагаються замести сліди за вбивцями. Автори звіту наводять також убивство в червні минулого року редактора газети і колишнього комуністичного функціонера Олега Бреуса, який теж загинув від кулі замовленого вбивці.
У переліку жертв фігурує російський журналіст Едуард Маркевич, який гостро критикував місцеві власті і якого вбито після телефонних погроз, журналісти із Бєлграда, краю Косово, із Грузії і Латвії та інших посткомуністичних країн. Більшості убивств місцеві органи влади не викрили, що викликає підозріння у незацікавленості властей знайти убивць. Представник Світової газетної асоціації Ларрі Кілман заявляє з цього приводу:
На жаль, каже Кілман, багато з цих випадків, на нашу думку, не розслідувано належним чином. Із цієї причини ми і склали нинішній перелік, щоб привернути увагу міжнародної громадськості і таким чином виявити тиск на уряди. За словами Ларрі Кілмана, якщо журналістів убивають за їхню професійну діяльність, то це можна назвати посередньою формою цензури. Лише незначна кількість журналістів із переліку Світової газетної асоціації загинула випадково, у небезпечних місцях і ситуаціях, особливо під час збройних конфліктів або стихійних нещасть і буквально лише в кількох випадках убивць журналістів було знайдено або названо.
2000-го року в усіх країнах світу загинуло 53 журналісти, тим часом минулого – 60. На думку авторів звіту, сталося це у зв’язку з антитерористичною операцією в Афганістані, куди прибуло особливо багато журналістів. Тут унаслідок воєнних дій і убивств з боку сил талібану й Аль-Кайди загинуло вісім кореспондентів переважно західних засобів інформації. Проте, згідно зі звітом, найнебезпечнішим місцем у світі для праці журналістів залишається Латинська Америка, де загинуло 16 журналістів. 10 з них загинули в Колумбії за обставин, які свідчать про те, що всі вони стали жертвами своєї викривальної журналістської діяльності.
Щорічний звіт Світової газетної асоціації наводить перелік і описує низку конкретних випадків убивств журналістів у Східноєвропейських країнах, у тому числі в Україні, яка не вперше фігурує у щорічних звітах асоціації. Серед іншого автори звіту описують випадок убивства у липні минулого року телередактора Ігора Александрова. Після проведеного слідства, мовиться у щорічному документі асоціації, міліція ствердила, що журналіст нібито став випадковою жертвою убивства. Проте, посилаючись на українську парламентську комісію, Європейський інститут засобів інформації вважає, що слідчі просто намагаються замести сліди за вбивцями. Автори звіту наводять також убивство в червні минулого року редактора газети і колишнього комуністичного функціонера Олега Бреуса, який теж загинув від кулі замовленого вбивці.
У переліку жертв фігурує російський журналіст Едуард Маркевич, який гостро критикував місцеві власті і якого вбито після телефонних погроз, журналісти із Бєлграда, краю Косово, із Грузії і Латвії та інших посткомуністичних країн. Більшості убивств місцеві органи влади не викрили, що викликає підозріння у незацікавленості властей знайти убивць. Представник Світової газетної асоціації Ларрі Кілман заявляє з цього приводу:
На жаль, каже Кілман, багато з цих випадків, на нашу думку, не розслідувано належним чином. Із цієї причини ми і склали нинішній перелік, щоб привернути увагу міжнародної громадськості і таким чином виявити тиск на уряди. За словами Ларрі Кілмана, якщо журналістів убивають за їхню професійну діяльність, то це можна назвати посередньою формою цензури. Лише незначна кількість журналістів із переліку Світової газетної асоціації загинула випадково, у небезпечних місцях і ситуаціях, особливо під час збройних конфліктів або стихійних нещасть і буквально лише в кількох випадках убивць журналістів було знайдено або названо.