Бєлград, 30 сiчня 2002 – Із-помiж кiлькох афер, якi останнiм часом потрясають Сербiю, щораз бiльшу увагу оглядачiв привертають новi данi про Алiю Делiмустафича, колишнього мiнiстра внутрiшнiх справ Боснiї й Герцеґовини, якого недавно ув’язнено у Белґрадi.
Справою Делiмустафича наразi поряд із урядовцями та пресою займається й вiйськовий прокурор. Очевидно, що йдеться про цiкаву постать. Колишнього боснiйського мiнiстра уже кiлька рокiв розшукував Iнтерпол. Бiзнесмен i обманщик Делiмустафич певний час перебував в Банялуцi, столицi боснiйських сербiв, а згодом знайшов притулок у Белґрадi, куди прибув пiд чужим iменем. Вiн i в Сербiї займався бiзнесом і спiлкувався переважно з такими самими новоспеченими багатiями та авантюристами.
Проте серед осiб, із якими він зустрiчався, були й генерал Олександр Василєвич, колишнiй керiвник контррозвiдки, журналiст Олександр Тiянич, радник президента Воїслава Коштунiци, який у часи Мiлошевича був мiнiстром iнформацiї, та iншi колишнi й теперiшнi урядовцi. Згiдно з повiдомленнями преси, йдеться про широке коло людей, включаючи й окремих банкірiв та промисловцiв, близьких до Мир’яни Маркович, жiнки Слободана Мiлошевича.
Заступник прем’єр-мiнiстра Сербiї Жарко Корач заявив, що Делiмустафич був найтiснiше пов’язаний із тими, хто прагне вiдновити мережу мафiї, створеної Мiлошевичем і Караджичем. Згаданий урядовець зазначає, що Делiмустафич у Белґрадi не ховався. Хоча його пiзнали десятки людей, вiн почувався безпечно. Корач зазначає, що занепокоєнi громадяни з повним правом ставлять запитання, хто був полiтичним захисником боснiйського екс-мiнiстра та чи президент Коштунiца знає, з ким спiлкуються i якими справами займаються окремi працівники його адмiнiстрацiї.
Нагадаємо, що минулого тижня, у зв’язку з iншою кримiнальною справою, арештовано одного члена президентської партiї. Це, на думку оглядачiв, могло б означати, що довкола адмiнiстрацiї президента гуртуються люди, в яких хитається земля пiд ногами.
Звичайно, досi нiхто не вiдважився звинуватити президента в причетностi до будь-яких незаконних дiй. Проте його партiя вiддавна пов’язана з боснiйськими та хорватськими сербами, в тому числi й iз екстремiстами, якi ранiше пiдтримували Мiлошевича. Коштунiца, наскiльки вiдомо, нiколи не займався бiзнесом та дiяльностями на межi закону. Цього вже не можна сказати про його команду та про тих, хто прилучився до його партiї протягом останнього року, вiдколи вiн став главою держави.
Отож президент Югославiї виявиться в неприємнiй ситуацiї навiть у разi, якщо він не знає, що робиться в його iм’я та за його спиною.
Щодо Делiмустафича, вiн наразi спiлкується iз слiдчими суддями, яких цiкавлять подробицi про масакри югославських вiйськовослужбовцiв у першi тижнi боснiйської вiйни. Через це Белґрад не буде поспiшати з його видачею владi у Сараєвi.
Справою Делiмустафича наразi поряд із урядовцями та пресою займається й вiйськовий прокурор. Очевидно, що йдеться про цiкаву постать. Колишнього боснiйського мiнiстра уже кiлька рокiв розшукував Iнтерпол. Бiзнесмен i обманщик Делiмустафич певний час перебував в Банялуцi, столицi боснiйських сербiв, а згодом знайшов притулок у Белґрадi, куди прибув пiд чужим iменем. Вiн i в Сербiї займався бiзнесом і спiлкувався переважно з такими самими новоспеченими багатiями та авантюристами.
Проте серед осiб, із якими він зустрiчався, були й генерал Олександр Василєвич, колишнiй керiвник контррозвiдки, журналiст Олександр Тiянич, радник президента Воїслава Коштунiци, який у часи Мiлошевича був мiнiстром iнформацiї, та iншi колишнi й теперiшнi урядовцi. Згiдно з повiдомленнями преси, йдеться про широке коло людей, включаючи й окремих банкірiв та промисловцiв, близьких до Мир’яни Маркович, жiнки Слободана Мiлошевича.
Заступник прем’єр-мiнiстра Сербiї Жарко Корач заявив, що Делiмустафич був найтiснiше пов’язаний із тими, хто прагне вiдновити мережу мафiї, створеної Мiлошевичем і Караджичем. Згаданий урядовець зазначає, що Делiмустафич у Белґрадi не ховався. Хоча його пiзнали десятки людей, вiн почувався безпечно. Корач зазначає, що занепокоєнi громадяни з повним правом ставлять запитання, хто був полiтичним захисником боснiйського екс-мiнiстра та чи президент Коштунiца знає, з ким спiлкуються i якими справами займаються окремi працівники його адмiнiстрацiї.
Нагадаємо, що минулого тижня, у зв’язку з iншою кримiнальною справою, арештовано одного члена президентської партiї. Це, на думку оглядачiв, могло б означати, що довкола адмiнiстрацiї президента гуртуються люди, в яких хитається земля пiд ногами.
Звичайно, досi нiхто не вiдважився звинуватити президента в причетностi до будь-яких незаконних дiй. Проте його партiя вiддавна пов’язана з боснiйськими та хорватськими сербами, в тому числi й iз екстремiстами, якi ранiше пiдтримували Мiлошевича. Коштунiца, наскiльки вiдомо, нiколи не займався бiзнесом та дiяльностями на межi закону. Цього вже не можна сказати про його команду та про тих, хто прилучився до його партiї протягом останнього року, вiдколи вiн став главою держави.
Отож президент Югославiї виявиться в неприємнiй ситуацiї навiть у разi, якщо він не знає, що робиться в його iм’я та за його спиною.
Щодо Делiмустафича, вiн наразi спiлкується iз слiдчими суддями, яких цiкавлять подробицi про масакри югославських вiйськовослужбовцiв у першi тижнi боснiйської вiйни. Через це Белґрад не буде поспiшати з його видачею владi у Сараєвi.
