Бєлград, 1 лютого 2002 – Уже давно громадяни Сербiї не поспiшали до кiоскiв з такою цiкавiстю, як у четвер, коли вийшов з друку черговий номер часопису “Време”. В ньому надруковано частину записiв телефонних розмов сiм’ї Мiлошевич, пiдслухуваних хорватськими службами розвiдки. Хорватам вдалося пiдслухувати екс-президента Сербiї i Югославiї у вiдпочинковому мiстечку Карадьордєво, що недалеко вiд югославсько-хорватського кордону. Про безпеку колишньої королiвської дачi, якою пiзнiше користувався президент Тiто, а нарештi й Мiлошевич, дбали Збройнi сили. Експерти з цього приводу роблять висновок, що контрарозвiдка югославської армiї погано виконувала свою роботу, оскiльки сусiди без перешкод пiдслухували усi розмови глави держави вiд початку 1996 до травня 1998 року. Нiхто у Бєлградi не сумнiвається щодо вiрностi записiв, оскiльки вони висвiтлюють саме такого Мiлошевича, яким його зображають усi, хто хоч раз зустрiчався з ним: зухвалого, самозакоханого й вульгарного.
Досьє складається з тисячi сторiнок. “Глобус” надрукував лише розмови Мiлошевича з колишнiм президентом Сполучених Штатiв Клiнтоном, колишнiм мiнiстром закордонних справ Мiланом Мiлутiновичем, який наразi займає посаду президента Сербiї, а також з дочкою Марiєю, сином Марком, дружиною Мир’яною тощо. Бiльшiсть матерiалiв оголошено вiйськовою та державною таємницею. Їх ймовiрно буде використано як докази у справi Хорватiї проти Югославiї перед Мiжнародним судом. Не важко припустити, що їх дiстала й прокуратура Мiжнародного трибуналу у Гаазi, де наступного тижня має розпочатися судовий процес проти Мiлошевича.
Розмови, як ми вже сказали, вражають вульгарнiстю, тобто низьким рiвнем культури Мiлошевича i його дiтей. Вони сповненi лайок та слiв, якi газети звичайно передають трьома крапками. Екс-президент цинiчно, а то й саркастично ставиться навiть до себе, а до iнших – з крайньою зневагою. В однiй розмовi вiн, скажiмо, вимагає, щоби телебачення перестало транслювати певний матерiал, в якому йде мова про його популярнiсть. Мiлошевич дослiвно каже: “Це докучає i Богу й людям, а найбiльше – менi”. Свого сина вiн часто називає дурнем, а дочку попереджає, що вiн не хоче втручатися в її дiловi стосунки з iншими особами. Мир’яна Маркович, навпаки, у всьому потурає дiтям й захоплюється кожною їхньою iдеєю.
Оприлюднення стенограм – ще одна велика поразка Мiлошевича та його оточення. Вони засвiдчують, що екс-президент Югославiї не був нi великим полiтиком нi пристойною людиною, але вкрай неморальною особою яка випадково опинилася на чолi держави й поводилася неначе її абсолютний господар.
Розмови, як ми вже сказали, вражають вульгарнiстю, тобто низьким рiвнем культури Мiлошевича i його дiтей. Вони сповненi лайок та слiв, якi газети звичайно передають трьома крапками. Екс-президент цинiчно, а то й саркастично ставиться навiть до себе, а до iнших – з крайньою зневагою. В однiй розмовi вiн, скажiмо, вимагає, щоби телебачення перестало транслювати певний матерiал, в якому йде мова про його популярнiсть. Мiлошевич дослiвно каже: “Це докучає i Богу й людям, а найбiльше – менi”. Свого сина вiн часто називає дурнем, а дочку попереджає, що вiн не хоче втручатися в її дiловi стосунки з iншими особами. Мир’яна Маркович, навпаки, у всьому потурає дiтям й захоплюється кожною їхньою iдеєю.
Оприлюднення стенограм – ще одна велика поразка Мiлошевича та його оточення. Вони засвiдчують, що екс-президент Югославiї не був нi великим полiтиком нi пристойною людиною, але вкрай неморальною особою яка випадково опинилася на чолi держави й поводилася неначе її абсолютний господар.
