Прага, 12 лютого 2002 — У Міжнародному трибуналі в справах колишньої Югославії в Гаазі почався процес над колишнім сербським і югославським керівником Слободаном Милошевичем. У перший день суду йому нагадали про кампанії вбивств, тортур і депортацій протягом кривавого десятиліття на Балканах, коли він перебував при владі.
«Деякі з подій розкривають майже середньовічну дикість і прораховану жорстокість, які вийшли далеко за межі принципів ведення війни», – заявила головний прокурор гаазького Трибуналу Карла дель Понте, згадуючи про горе й страждання, які стали визначною рисою війн у колишній Югославії.
Понад мільйон людей було ув’язнено чи вигнано з домівок, десятки тисяч убито, понівечено чи поранено в перебігу конфліктів у Хорватії, Боснії й Косові, які ставлять Милошевичеві в вину. Його звинувачено в злочинах проти людяності в Хорватії 1991 – 92 років і в Косові 1999 року та в геноциді в Боснії 1992 – 95 років. І, як стверджує звинувачення, Милошевич особисто відповідальний за ці вбивства, тортури й насильницькі депортації, які зробили загальновживаним термін «етнічні чистки».
За словами Карли дель Понте, рухала Милошевичем його жадоба до влади: «Чудовий тактик, але посередній стратег, Милошевич не робив нічого іншого, як здійснював свої амбіції коштом невимовних страждань, завданих тим, хто був проти нього або становив загрозу його особистій стратегії влади».
Її колеґа, прокурор Джофрі Найс додав, що свідчення, які має Трибунал, «підтвердять, що звинувачений відіграв центральну роль у спільній злочинній справі» — створити «Велику Сербію», зокрема, в «плануванні, організації, фінансовій підтримці й виконанні цього плану».
Звинувачення добре підготувалося до відкриття процесу — з відеозаписами, записами телефонних розмов, фотознімками й мапами, — щоб довести свої твердження. Але найпотужнішою їхньою зброєю мають стати покази свідків — серед них і жертв, із якими, за словами Найса, Милошевич сам не зустрічався: ці злочини-бо «для нього виконали інші»; але саме Милошевич, сказав він, контролював ті події, бо то «він контролював людей, із яких складалися органи, що … чинили зло».
Сам Слободан Милошевич не визнає не тільки звинувачень, але й самого Трибуналу. Його юридичний радник Зденко Томанович повторює думку Милошевича й багатьох його прихильників: «…Якщо судять загалом керівництво держави, то нема сумніву, що судять цю державу і цей народ, а не окрему особу».
Але на вівторковому засіданні й звинувачення наголосило на своїй позиції: «Сьогодні не судять жодну державну організацію, – заявила Карла дель Понте. Звинувачений постав перед вами, щоб відповісти за свої власні дії й за особисту участь у злочинах, які йому інкримінують».
У середу Слободан Милошевич має виступити з промовою перед не визнаним ним Трибуналом. Протягом найближчих приблизно чотирьох місяців Трибунал розглядатиме звинувачення, пов’язані з Косовом; питання Боснії й Хорватії потраплять на розгляд хіба в липні — але справа дійде й до них.
«Цей Трибунал і цей процес зокрема є найпотужнішим свідченням, що ніхто не є понад законом чи поза досягом міжнародної юстиції», – заявила Карла дель Понте.
«Деякі з подій розкривають майже середньовічну дикість і прораховану жорстокість, які вийшли далеко за межі принципів ведення війни», – заявила головний прокурор гаазького Трибуналу Карла дель Понте, згадуючи про горе й страждання, які стали визначною рисою війн у колишній Югославії.
Понад мільйон людей було ув’язнено чи вигнано з домівок, десятки тисяч убито, понівечено чи поранено в перебігу конфліктів у Хорватії, Боснії й Косові, які ставлять Милошевичеві в вину. Його звинувачено в злочинах проти людяності в Хорватії 1991 – 92 років і в Косові 1999 року та в геноциді в Боснії 1992 – 95 років. І, як стверджує звинувачення, Милошевич особисто відповідальний за ці вбивства, тортури й насильницькі депортації, які зробили загальновживаним термін «етнічні чистки».
За словами Карли дель Понте, рухала Милошевичем його жадоба до влади: «Чудовий тактик, але посередній стратег, Милошевич не робив нічого іншого, як здійснював свої амбіції коштом невимовних страждань, завданих тим, хто був проти нього або становив загрозу його особистій стратегії влади».
Її колеґа, прокурор Джофрі Найс додав, що свідчення, які має Трибунал, «підтвердять, що звинувачений відіграв центральну роль у спільній злочинній справі» — створити «Велику Сербію», зокрема, в «плануванні, організації, фінансовій підтримці й виконанні цього плану».
Звинувачення добре підготувалося до відкриття процесу — з відеозаписами, записами телефонних розмов, фотознімками й мапами, — щоб довести свої твердження. Але найпотужнішою їхньою зброєю мають стати покази свідків — серед них і жертв, із якими, за словами Найса, Милошевич сам не зустрічався: ці злочини-бо «для нього виконали інші»; але саме Милошевич, сказав він, контролював ті події, бо то «він контролював людей, із яких складалися органи, що … чинили зло».
Сам Слободан Милошевич не визнає не тільки звинувачень, але й самого Трибуналу. Його юридичний радник Зденко Томанович повторює думку Милошевича й багатьох його прихильників: «…Якщо судять загалом керівництво держави, то нема сумніву, що судять цю державу і цей народ, а не окрему особу».
Але на вівторковому засіданні й звинувачення наголосило на своїй позиції: «Сьогодні не судять жодну державну організацію, – заявила Карла дель Понте. Звинувачений постав перед вами, щоб відповісти за свої власні дії й за особисту участь у злочинах, які йому інкримінують».
У середу Слободан Милошевич має виступити з промовою перед не визнаним ним Трибуналом. Протягом найближчих приблизно чотирьох місяців Трибунал розглядатиме звинувачення, пов’язані з Косовом; питання Боснії й Хорватії потраплять на розгляд хіба в липні — але справа дійде й до них.
«Цей Трибунал і цей процес зокрема є найпотужнішим свідченням, що ніхто не є понад законом чи поза досягом міжнародної юстиції», – заявила Карла дель Понте.
