Цим рішенням міністерство оборони забороняло військовослужбовцям, які мають доступ до державних таємниць, відвідувати посольства і консульства іноземних держав, а також установлювати зв’язки з іноземними громадянами, якщо це не є частиною їхніх службових обов’язків. Не варто пояснювати, що наказ тодішнього міністра оборони Радянського Союзу маршала Язова (він тільки готується до участі у заколоті ҐКЧП) уже й на той момент суперечив чинному в Радянському Союзі законодавству, і тому був ухвалений як секретний наказ. Дивно, що по тому, як Радянський Союз припинив своє ганебне існування, і на політичній мапі світу з’явилася Російська федерація, наказ міністра оборони діяв і далі. І саме згідно з цим наказом, як і з іншими, анахронічними і досить дивними для сучасності, було винесено вирок щодо військового журналіста Григорія Паська.
І ось нині – за клопотанням Григорія Паська – усі військові можуть більше не звертати уваги на анахронічний наказ маршала Язова… Звичайно, якщо після нього не було ухвалено ще якихось секретних документів, які суперечать Конституції Російської федерації і не дозволяють військовому поводитися так, як мають поводитися всі звичайні громадяни. Тепер захисники Григорія Паська висловлюють сподівання, що Верховний Суд Російської федерації може переглянути вирок, який був винесений щодо Григорія Паська. Адже базувався цей вирок саме на тих наказах, які перестають діяти. І можна навіть сказати, що скоро будь-яких підстав для того, щоб вважати Паська шпигуном і порушником російського законодавства, просто не буде. Бо як бачимо, ті норми закону, за якими було винесено цей вирок, насправді були протизаконними.