Київ, 21 лютого 2002 - Станіслав Косіор народився у польському місті Венгруві 18 листопада 1889 року. Вісімнадцяти років він вступив до партії більшовиків, займався нелегальною політичною діяльністю у Харкові, Києві та Москві, неодноразово перебував під арештом та на засланні.
1918 року Косіор був народним секретарем у справах фінансів в українському радянському уряді, одним з організаторів компартії України та керівником більшовицького підпілля. Згодом він працював у партійному апараті, а 14 липня 28-го року став генеральним секретарем центрального комітету компартії України.
Косіор виявив себе сумлінним виконавцем рішень московського керівництва щодо Україні. Він керував розкуркуленням, депортаціями селян і колективізацією, організовував репресії проти української інтелігенції, сприяв погрому керівництва комсомолу України і «чисткам» партійної номенклатури. Косіор очолив боротьбу з так званим «українським буржуазним націоналізмом», долучився до згортання політики українізації та заходів з прискорення русифікації.
Проте основним завданням Косіора було забезпечення вилучення збіжжя в селян і вивезення його з України. Його особисті зусилля за будь-яку ціну забезпечити виконання державного плану хлібозаготівлі призвели до штучного масового голоду, від якого загинули, за різними оцінками, від 5 до 10 мільйонів українців.
28 січня 38-го року Косіор був усунутий з посади керівника компартії України і невдовзі призначений заступником голови уряду Радянського Союзу. А вже на початку січня наступного року він був заарештований за звинуваченням у приналежності до Польської Військової Організації і розстріляний 26 лютого 39-го року. За деякими даними, в той самий день був страчений і колишній заступник Косіора, другий секретар ЦК КПУ Павло Постишев.
1918 року Косіор був народним секретарем у справах фінансів в українському радянському уряді, одним з організаторів компартії України та керівником більшовицького підпілля. Згодом він працював у партійному апараті, а 14 липня 28-го року став генеральним секретарем центрального комітету компартії України.
Косіор виявив себе сумлінним виконавцем рішень московського керівництва щодо Україні. Він керував розкуркуленням, депортаціями селян і колективізацією, організовував репресії проти української інтелігенції, сприяв погрому керівництва комсомолу України і «чисткам» партійної номенклатури. Косіор очолив боротьбу з так званим «українським буржуазним націоналізмом», долучився до згортання політики українізації та заходів з прискорення русифікації.
Проте основним завданням Косіора було забезпечення вилучення збіжжя в селян і вивезення його з України. Його особисті зусилля за будь-яку ціну забезпечити виконання державного плану хлібозаготівлі призвели до штучного масового голоду, від якого загинули, за різними оцінками, від 5 до 10 мільйонів українців.
28 січня 38-го року Косіор був усунутий з посади керівника компартії України і невдовзі призначений заступником голови уряду Радянського Союзу. А вже на початку січня наступного року він був заарештований за звинуваченням у приналежності до Польської Військової Організації і розстріляний 26 лютого 39-го року. За деякими даними, в той самий день був страчений і колишній заступник Косіора, другий секретар ЦК КПУ Павло Постишев.
