Варшава, 11 березня 2002 - Польська демократія дає жінкам можливість вибору, і не лише вибору свята, а й життєвої позиції. Відомі і славні польські жінки нині в значній мірі творять обличчя держави – і це теж здобуток демократії, яка дає можливість жінці бути гідно трактованою у суспільстві.
Ще минулого року Сенат Польщі очолювала абсолютно потрясна жінка – доктор Аліція Гжеськов’як. Вона за стилем трохи нагадує нашу Ірину Калинець. Навіть є якась зовнішня схожість. Аліція Гжеськов’як так само, як колись Ірина Калинець, носить коротку стрижку і не фарбує свого сивого волосся. Голова польського Сенату, тепер уже екс, має консервативний стиль і праві погляди. Це високоосвічена жінка, яка має в Польщі незаперечний моральний авторитет, яка є правдивою дамою у всіх розуміннях цього слова. Вона тривалий час була головою другої палати польського парламенту і відійшла минулорічної осені, коли до влади в Польщі прийшли ліві. А згадала я сьогодні доктор Аліцію Гжеськов’як , коли вранці почула по радіо голос її наступника , нинішнього голови сенату Польщі пана Лонгіна Пастусяка, який ... вітав польських жінок з міжнародним жіночим днем. За правління доктора Гжеськов’як щось таке було неможливе, бо, ревна католичка, не вважала восьме березня святом і навіть підкреслено його ігнорувала. Так само , як інша дуже цікава жінка польського політикуму – колишній прем’єр Польщі, а нині амбасадор у Ватикані пані Ганна Сухоцька. Якщо додати до них ще Ганну Гронкевіч-Вальтц, яка була головою національного банку Польщі, а нині є заступником шефа Європейського банку реконструкції та розвитку, то вже маємо букет славних польок, яких знає увесь світ. Які не лише вхожі на світові політичні салони, а й мають там значні впливи. На жаль ,Україна поки що не може цим похвалитися, хоча в Україні , безперечно, є ціла плеяда дуже цікавих жінок, які за іншої політичної ситуації могли б, мають для цього великі потенції, впливати на погоду в світових політичних салонах. Але на це , мабуть, ще треба буде трохи почекати.
Відтак повернемося до польок. Поки що ми говорили про жінок правого флангу політичної сцена. Зліва, то найбільш яскравою фігурою є хіба пані Йоланта Кваснєвська, яка відіграє більшу роль у суспільстві , ніж просто дружина президента. Про це свідчить хоча б той факт, що пані Кваснєвська, ймовірно, буде кандидувати цього року на виборах президента Варшави. Вона має всі шанси перемогти таких політичних китів Польщі, як наприклад, Анжей Олєховський, творець нової центроправої сили”Громадянська платформа” .Анжей Олєховський був другим на минулих виборах президента країни. Тепер, кажуть , він хоче позмагатися за крісло столичного мера або , як в Польщі це є , президента Варшави. Отож Йоланта Кваснєвська може стати головним конкурентом Олєховського .Або він – її головним конкурентом. Це був би цікавий прецедент, бо не доводилося досі чути аби дружина президента держави могла бути мером столичного міста. Може полька буде в цьому першою.
Не знаю, чи пані Йоланта Кваснєвська сама святкує восьме березня. Може навіть так, бо президент Александр Кваснєвський принаймні досі щороку вітав польських жінок з цим днем. Пані Кваснєвська дещо відрізняється за стилем від правих зірок, про яких ми тут вже згадували. Вона часом попри те, що є дуже гарною і впливовою, справляє враження не такої внутрішньо певної себе, як наприклад, Аліція Гжеськов’як чи Ганна Сухоцька ..., в очах яких, здається відбивається досвід століть. Пані Кваснєвська цього не має, хоча вона, безперечно, робить велику рекламу Польщі, і про неї багато хто в світі говорить з захопленням.
Що поза тим є цікавим, якщо говорити про пересічних польських жінок. Восьме березня стає популярним святом серед юних польок. Може через те, що для нинішніх вісімнадцятиліток сам соціалістичний зміст цієї дати має в собі якусь екзотику. І восьмого березня зранку можна було побачити багато польських хлопців, студентів досить престижних і дорогих вузів, які несли тюльпани і м”які іграшки для своїх подруг. До речі, чим рік , тим більше молодих поляків відзначають цей день, який вони трактують трохи, як свято Святого Валентина. Такий собі, як бачимо, прояв глобалізації. Натомість середнє і старше покоління , традиційні польські католики, люди правих переконань восьмого березня не відзначають. І звичайно ж нема у Польщі цього дня жодного вихідного. Демократія дає право вибору – не так, що всі сьогодні святкуємо і не йдемо до праці, а кожен сам собі вирішує, чи є для нього святом восьме березня чи ні.
Ще минулого року Сенат Польщі очолювала абсолютно потрясна жінка – доктор Аліція Гжеськов’як. Вона за стилем трохи нагадує нашу Ірину Калинець. Навіть є якась зовнішня схожість. Аліція Гжеськов’як так само, як колись Ірина Калинець, носить коротку стрижку і не фарбує свого сивого волосся. Голова польського Сенату, тепер уже екс, має консервативний стиль і праві погляди. Це високоосвічена жінка, яка має в Польщі незаперечний моральний авторитет, яка є правдивою дамою у всіх розуміннях цього слова. Вона тривалий час була головою другої палати польського парламенту і відійшла минулорічної осені, коли до влади в Польщі прийшли ліві. А згадала я сьогодні доктор Аліцію Гжеськов’як , коли вранці почула по радіо голос її наступника , нинішнього голови сенату Польщі пана Лонгіна Пастусяка, який ... вітав польських жінок з міжнародним жіночим днем. За правління доктора Гжеськов’як щось таке було неможливе, бо, ревна католичка, не вважала восьме березня святом і навіть підкреслено його ігнорувала. Так само , як інша дуже цікава жінка польського політикуму – колишній прем’єр Польщі, а нині амбасадор у Ватикані пані Ганна Сухоцька. Якщо додати до них ще Ганну Гронкевіч-Вальтц, яка була головою національного банку Польщі, а нині є заступником шефа Європейського банку реконструкції та розвитку, то вже маємо букет славних польок, яких знає увесь світ. Які не лише вхожі на світові політичні салони, а й мають там значні впливи. На жаль ,Україна поки що не може цим похвалитися, хоча в Україні , безперечно, є ціла плеяда дуже цікавих жінок, які за іншої політичної ситуації могли б, мають для цього великі потенції, впливати на погоду в світових політичних салонах. Але на це , мабуть, ще треба буде трохи почекати.
Відтак повернемося до польок. Поки що ми говорили про жінок правого флангу політичної сцена. Зліва, то найбільш яскравою фігурою є хіба пані Йоланта Кваснєвська, яка відіграє більшу роль у суспільстві , ніж просто дружина президента. Про це свідчить хоча б той факт, що пані Кваснєвська, ймовірно, буде кандидувати цього року на виборах президента Варшави. Вона має всі шанси перемогти таких політичних китів Польщі, як наприклад, Анжей Олєховський, творець нової центроправої сили”Громадянська платформа” .Анжей Олєховський був другим на минулих виборах президента країни. Тепер, кажуть , він хоче позмагатися за крісло столичного мера або , як в Польщі це є , президента Варшави. Отож Йоланта Кваснєвська може стати головним конкурентом Олєховського .Або він – її головним конкурентом. Це був би цікавий прецедент, бо не доводилося досі чути аби дружина президента держави могла бути мером столичного міста. Може полька буде в цьому першою.
Не знаю, чи пані Йоланта Кваснєвська сама святкує восьме березня. Може навіть так, бо президент Александр Кваснєвський принаймні досі щороку вітав польських жінок з цим днем. Пані Кваснєвська дещо відрізняється за стилем від правих зірок, про яких ми тут вже згадували. Вона часом попри те, що є дуже гарною і впливовою, справляє враження не такої внутрішньо певної себе, як наприклад, Аліція Гжеськов’як чи Ганна Сухоцька ..., в очах яких, здається відбивається досвід століть. Пані Кваснєвська цього не має, хоча вона, безперечно, робить велику рекламу Польщі, і про неї багато хто в світі говорить з захопленням.
Що поза тим є цікавим, якщо говорити про пересічних польських жінок. Восьме березня стає популярним святом серед юних польок. Може через те, що для нинішніх вісімнадцятиліток сам соціалістичний зміст цієї дати має в собі якусь екзотику. І восьмого березня зранку можна було побачити багато польських хлопців, студентів досить престижних і дорогих вузів, які несли тюльпани і м”які іграшки для своїх подруг. До речі, чим рік , тим більше молодих поляків відзначають цей день, який вони трактують трохи, як свято Святого Валентина. Такий собі, як бачимо, прояв глобалізації. Натомість середнє і старше покоління , традиційні польські католики, люди правих переконань восьмого березня не відзначають. І звичайно ж нема у Польщі цього дня жодного вихідного. Демократія дає право вибору – не так, що всі сьогодні святкуємо і не йдемо до праці, а кожен сам собі вирішує, чи є для нього святом восьме березня чи ні.