Як уявляють поляки демократію по-українськи?

Варшава, 15 березня 2002 - Про демократичні процеси в Україні поляки знають небагато. Ще менше про це пишуть поважні аналітики, політологи. Задивлена на Захід Польща, нині менше цікавиться тим, що діється у неї під східним, так би мовити ,боком. Пересічний поляк здебільшого має досить розмите уявлення про те, як будує Україна демократичне суспільство, які має в цьому успіхи, а які – проблеми. І ось нещодавно з’явилася перша книжка на цю тему польською мовою польського автора Андрія Йосифа Мадери “ Україна на роздоріжжі”. Ця праця про українську дорогу до демократії з польського кута зору по-різному оцінюється критиками. Має книжка цілу низку недоліків, серед яких і звичайні неточності. І все ж вона дає польському читачеві принаймні загальне поняття про демократичні процеси в Україні. Як же уявляють поляки демократію по-українськи?

Основна теза автора, на якій він ґрунтує своє пояснення суперечливих процесів побудови демократичного устрою в Україні, полягає на терті між ідеями , які проникали і проникають в Україну з демократичного Заходу, - і традиціями російськими , які ґрунтуються на елементах східного деспотизму. Географічне положення України, яке свого часу поет обрисував однією фразою “ Лежиш, розпусто, на розпутті”, визначає, на думку польського політолога , основні імпульси розвитку демократії в Україні. Над Дніпром існують давні, ще козацькі демократичні традиції, вважає автор, і вони є істотним елементом європейської свідомості українців. Разом з тим величезні території і регіональні різниці, на які впливає чинник російський, нерідко призводять до того, що політичні події, які мають місце в Україні, асоціюються з хаосом. А тому важко передбачити розвиток процесів в Україні на дальшу перспективу. Загалом думка, яку висловив автор , можна сказати, відображає погляд усього суспільства на демократичні процеси в сучасній Україні. Не скажу, що розуміння цих процесів в політичних еліт Польщі аж надто відрізняється від того, що думають про демократію в Україні пересічні поляки. Якщо зачіпаєш цю тему з будь-ким, то обов’язково поляк – чи це робітник чи міністр – згадає про дві проблеми – вбивство Георгія Гонгадзе і польський військовий цвинтар у Львові. Я сказала б , що це такі новітні політичні штампи, яких вживається достатньо часто, коли в Польщі мова заходить про демократичні процеси в Україні. Останнє, наприклад, питання польського військового цвинтаря у Львові, переросло в проблему штучно. І стало такою притчею во язицех, коли йдеться про демократичні процеси в Україні. На що вже президент Александр Кваснєвський захищає Україну де і як може, навіть він цими днями сказав, що не впевнений, що нова дата відкриття польського військового цвинтаря у Львові є остаточною, оскільки, цитую дослівно, забагато було невиконаних обіцянок з українського боку. Себто, поляки мають досить розповсюджену думку про владні інституції в Україні як про інструменти маловірогідні. І власне формується такий імідж на здавалося б дрібницях, які легко і швидко можна вирішити, якщо думати власне про інтерес держави, а не про політичні ігри.

Але повернемося до першого польського дослідження розвитку демократичних процесів в Україні. Не зважаючи на критику цієї книжки ,яку вміщено в першому томi квартальника Polski przeglad dyplomatуcznу , маємо все ж спробу збоку найближчих західних сусідів приглянутися ближче до того, що ж так насправді діється з демократією в Україні ,і чому. Зрештою, не лише поляки дістали можливість довідатися, що ж діється з демократією в Україні, а й українці можуть прочитати, що про них думають сусіди, і як у Польщі пояснюють те, що відбувається в політичному і суспільному житті України. Мені здається, що книжка ця – достатньо рішучий крок до зближення з Україною збоку польських наукових еліт. І в цьому її немале значення.