Київ, 16 квітня 2002 – Чим є громадянське суспільство, будувати яке наввипередки прагнуть ледь не всі політичні сили України, але реальних проявів якого часом вони ж і лякаються?
Громадянське суспільство науковці традиційно визначають як систему незалежних від держави інституцій та організацій, що вони дають можливість якнайширшої реалізації людських прав та інтересів. При цьому реалізація прав одних груп людей чи індивідів не повинна здійснюватися за рахунок інших осіб чи колективів. Громадянське суспільство своїми засадничими принципами має плюралізм ідей і дій, терпимість до інших поглядів, повагу до норм права і моралі. На думку сучасних дослідників, саме громадянське суспільство мусить обмежувати, з одного боку, традиційний потяг державних інституцій до всевладдя, з іншого боку – прагнення бізнес-структур перевести геть усі людські стосунки на суто комерційні засади.
Традиційні визначення громадянського суспільства, як видається, за своєї справедливості все ж хибують щонайменше на дві речі. По-перше, таке суспільство неможливе без людського чинника, тобто без масового вільного і правосвідомого громадянина, соціально-політичним відповідником якого є середній клас. По-друге, крім громадянського, у сучасному світі може існувати й негромадянське суспільство – чи то внаслідок історичної відсталості країни (як у низці постколоніальних держав), чи в результаті цілеспрямованої руйнації людських прав і свобод (у державах із тоталітарними й авторитарними режимами). Часом навіть виникає вельми своєрідна ситуація, коли недемократична влада намагається створити муляж інституцій громадянського суспільства, щоби здобути певні дивіденди у зовнішній політиці, а організації, створені вільними духом громадянами, змушені діяти напів- чи зовсім нелегально.
Якою є ситуація з громадянським суспільством в Україні? Важко сказати. Принаймні черги на сотнях виборчих дільниць, коли люди годинами чекали можливості підтримати симпатичні їм політичні сили, засвідчують: якщо вільних громадян ще й не так багато, то стати ними люди хочуть.
Громадянське суспільство науковці традиційно визначають як систему незалежних від держави інституцій та організацій, що вони дають можливість якнайширшої реалізації людських прав та інтересів. При цьому реалізація прав одних груп людей чи індивідів не повинна здійснюватися за рахунок інших осіб чи колективів. Громадянське суспільство своїми засадничими принципами має плюралізм ідей і дій, терпимість до інших поглядів, повагу до норм права і моралі. На думку сучасних дослідників, саме громадянське суспільство мусить обмежувати, з одного боку, традиційний потяг державних інституцій до всевладдя, з іншого боку – прагнення бізнес-структур перевести геть усі людські стосунки на суто комерційні засади.
Традиційні визначення громадянського суспільства, як видається, за своєї справедливості все ж хибують щонайменше на дві речі. По-перше, таке суспільство неможливе без людського чинника, тобто без масового вільного і правосвідомого громадянина, соціально-політичним відповідником якого є середній клас. По-друге, крім громадянського, у сучасному світі може існувати й негромадянське суспільство – чи то внаслідок історичної відсталості країни (як у низці постколоніальних держав), чи в результаті цілеспрямованої руйнації людських прав і свобод (у державах із тоталітарними й авторитарними режимами). Часом навіть виникає вельми своєрідна ситуація, коли недемократична влада намагається створити муляж інституцій громадянського суспільства, щоби здобути певні дивіденди у зовнішній політиці, а організації, створені вільними духом громадянами, змушені діяти напів- чи зовсім нелегально.
Якою є ситуація з громадянським суспільством в Україні? Важко сказати. Принаймні черги на сотнях виборчих дільниць, коли люди годинами чекали можливості підтримати симпатичні їм політичні сили, засвідчують: якщо вільних громадян ще й не так багато, то стати ними люди хочуть.
