Прага, 23 квітня 2002 – Протягом останніх двох років європейські політичні діячі, соціологи й оглядачі стверджують різке поширення в Європі екстремізму й приходу до влади крайньо правих популістів, як це сталося в Австрії, Італії, Бельгії, Голландії, а тепер у Франції. Головною причиною цього явища більшість з них вважають надмірний рівень імміграції із країн третього світу і особливо наплив нелегальних іммігрантів із бідних країн.
З цим фактом фахівці пов’язують низку інших проблем, які сприяють поширенню крайньо правих настроїв не лише в політичних сферах, а й серед населення європейських країн, які саме найчастіше служать прикінцевою метою іммігрантів із країн третього світу. Приміром, вони оминають Грецію, Іспанію й Португалію, використовуючи ці країни лише для транзиту, щоб дістатися до промислово розвинених європейських країн із добре наладнаною системою соціального захисту. Найсерйозніший закид на адресу іммігрантів із боку європейців не стільки расовий, хоча і цей фактор присутній. Переважає тут радше той факт, що більшість іммігрантів – це люди малокваліфіковані, а часто неграмотні, які тяжко вчаться європейських мов, фанатично тримаються своїх релігій (особливо ісламу) і надзвичайно тяжко інтегруються у нових країнах. Іншими словами, часто вони стають соціальним баластом для європейських країн. Зростаючі економічні й соціальні проблеми у цих країнах, безробіття породжують невдоволення серед населення й зростання популярності крайньо правих екстремістських груп. Протягом останніх років у європейських країнах сталися тисячі сутичок і нападів місцевих екстремістів, бритоголових та інших молодіжних груп на іммігрантів з африканських та азійських країн. Погану репутацію серед західноєвропейських країн здобули й нелегальні іммігранти із країн колишнього СРСР, значно піднявши тут рівень організованої й дрібної злочинності.
У зв’язку зі значним успіхом у президентських виборах у Франції лідера правих екстремістів Ле Пена, який не приховує своєї антипатії до іммігрантів і виступає за видворення всіх нелегалів, журналісти наводять деякі статистичні дані. Протягом минулого року в акціях протесту й сутичках лише у Страсбурґу іммігранти з Африки й Азії спалили 1260 автомашин у районі свого ґетто неподалік від історичного центру. Величезна частина жителів Страсбурґа, як пише нині французька преса, проголосували за Ле Пена. До подібних сутичок доходить у Лондоні, Брюсселі, Відні, у німецьких містах.
Британська газета «Дейлі телеґраф» наводить слова бельгійського журналіста Поля Бельєна. Ці люди (тобто іммігрaнти) улаштовують війни на наших вулицях. Люди більше не почувають себе вдома, у своїх власних країнах, каже бельгійський журналіст.
Особливою проблемою в європейських країнах стали іммігранти з мусульманських країн, число яких, згідно зі статистикою ООН, протягом останніх десяти років сягло 16 мільйонів осіб. У зв’язку з доброю соціальною охороною у цих країнах натуральний приріст серед мусульман становить понад мільйон дітей у рік, що далеко перевершує приріст серед європейського населення. За приблизними оцінками, серед мусульманських іммігрантів до п’яти мільйонів перебувають у Європі нелегально. Ця категорія іммігрантів, які тяжко інтегруються і часто досить агресивно демонструють свою відрубність від решти населення, серед якого знайшли притулок, теж викликає невдоволення виборців у західноєвропейських країнах.
З цим фактом фахівці пов’язують низку інших проблем, які сприяють поширенню крайньо правих настроїв не лише в політичних сферах, а й серед населення європейських країн, які саме найчастіше служать прикінцевою метою іммігрантів із країн третього світу. Приміром, вони оминають Грецію, Іспанію й Португалію, використовуючи ці країни лише для транзиту, щоб дістатися до промислово розвинених європейських країн із добре наладнаною системою соціального захисту. Найсерйозніший закид на адресу іммігрантів із боку європейців не стільки расовий, хоча і цей фактор присутній. Переважає тут радше той факт, що більшість іммігрантів – це люди малокваліфіковані, а часто неграмотні, які тяжко вчаться європейських мов, фанатично тримаються своїх релігій (особливо ісламу) і надзвичайно тяжко інтегруються у нових країнах. Іншими словами, часто вони стають соціальним баластом для європейських країн. Зростаючі економічні й соціальні проблеми у цих країнах, безробіття породжують невдоволення серед населення й зростання популярності крайньо правих екстремістських груп. Протягом останніх років у європейських країнах сталися тисячі сутичок і нападів місцевих екстремістів, бритоголових та інших молодіжних груп на іммігрантів з африканських та азійських країн. Погану репутацію серед західноєвропейських країн здобули й нелегальні іммігранти із країн колишнього СРСР, значно піднявши тут рівень організованої й дрібної злочинності.
У зв’язку зі значним успіхом у президентських виборах у Франції лідера правих екстремістів Ле Пена, який не приховує своєї антипатії до іммігрантів і виступає за видворення всіх нелегалів, журналісти наводять деякі статистичні дані. Протягом минулого року в акціях протесту й сутичках лише у Страсбурґу іммігранти з Африки й Азії спалили 1260 автомашин у районі свого ґетто неподалік від історичного центру. Величезна частина жителів Страсбурґа, як пише нині французька преса, проголосували за Ле Пена. До подібних сутичок доходить у Лондоні, Брюсселі, Відні, у німецьких містах.
Британська газета «Дейлі телеґраф» наводить слова бельгійського журналіста Поля Бельєна. Ці люди (тобто іммігрaнти) улаштовують війни на наших вулицях. Люди більше не почувають себе вдома, у своїх власних країнах, каже бельгійський журналіст.
Особливою проблемою в європейських країнах стали іммігранти з мусульманських країн, число яких, згідно зі статистикою ООН, протягом останніх десяти років сягло 16 мільйонів осіб. У зв’язку з доброю соціальною охороною у цих країнах натуральний приріст серед мусульман становить понад мільйон дітей у рік, що далеко перевершує приріст серед європейського населення. За приблизними оцінками, серед мусульманських іммігрантів до п’яти мільйонів перебувають у Європі нелегально. Ця категорія іммігрантів, які тяжко інтегруються і часто досить агресивно демонструють свою відрубність від решти населення, серед якого знайшли притулок, теж викликає невдоволення виборців у західноєвропейських країнах.
