Доступність посилання

ТОП новини

Доля українських некрополів. Здебільшого вона трагічна. Розкидані на всіх континентах могили українців врешті забуваються, припадають порохом історії, щезають у мороці століть


Доля українських некрополів. Здебільшого вона трагічна. Розкидані на всіх континентах могили українців врешті забуваються, припадають порохом історії, щезають у мороці століть

Івано-Франківськ, 1 травня 2002 - Не кращою, аніж за кордоном, є доля цвинтарів і на українській землі. Про драматичну історію одного з таких поховань розповідаємо.

В Івано-Франківську, колишньому Станіславові, було чимало цвинтарів. Один з них у центрі міста перетворено за радянських часів із допомогою бульдозерів у меморіальний парк. За твердженням фахівців, цей цвинтар за естетичним рівнем архітектурного виконання надгробків був одним із найкращих у Східній Європі. Зараз цих пам'ятників на могилах немає. Кам'яними доріжками прогулюються люди. На газончиках з густою зеленою травою, що виросла на людських кістках, бігають песики. І лише кілька могил та символічне поховання Українських січових стрільців нагадують, що колись тут був цвинтар. Не лише це історичне кладовище стало пусткою. Така ж доля спіткала чимало цвинтарів в Івано-Франківську. Серед них два єврейських цвинтарі. Вони з'явилися ще наприкінці 19-го століття. На місці одного в 70-х роках був збудований кінотеатр. Перед тим, як згадують очевидці, діти грали у футбол людськими черепами. Доля ж іншого цвинтаря стала найтрагічнішою сторінкою в історії міста. Про існування цього старого єврейського цвинтаря в районі міського озера не знає більшість івано-франківців. Сюди вам не покажуть дороги, але цей цвинтар усе ж таки існує. Із 1941 року цвинтар увійшов до території створеного фашистами єврейського гето. Упродовж майже двох років на території цвинтаря розстрілювали й закопували у величезні ями євреїв. Розстріли тривали до того часу, допоки мешканців гето не було знищено повністю. Потім настала черга українців. Їх розстрілювали аж до 44-го року. Загалом число вбитих перевищує сто тисяч. Якщо ввійти на територію цвинтаря, перед очима постає моторошна картина: сотні могил без надгробків. Кам'яні надгробки поруч утворили величезну кам'яну гору. На тих, які збереглися на могилах, виразно помітні сліди куль. А поруч прогини на землі. Це ями з тисячами розстріляних. Єврейська громада за власний кошт зовсім недавно обгородила цей цвинтар високим кам'яним муром. Отож, тут тепер не пасуться корови й кози. А це, як би страшно не звучало, донедавна було реальністю. Євреї встановили тут пам'ятний знак про страхітливі фашистські розстріли. Українці ж за якоюсь фатальною неписаною національною традицією забули про це місце або воліють про нього не згадувати. Жодного пам'ятного знака, хреста або ж таблички. Нічого. Мовби й не лежать тут тисячі українців. Ще живі очевидці тих подій. Але історія невблаганно накладає свій відбиток на пам'ять. Вона стирає з землі все, що не увіковічнюють її невдячні діти. Старий єврейський цвинтар в Івано-Франківську також поволі стає забутою історією українців, міста, держави. Він стає свідченням нашого непам’ятства, нашого шляху, який ми самі вибрали, але який ще можна змінити.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG