Прага, 14 травня 2002 – Рішення адміністрації президента США Буша і американських законодавців не ратифікувати угоду про Міжнародний кримінальний суд викликали відгуки і з боку американської преси, яка наводить деякі причини й аргументи згаданого рішення.
Варто навести статтю Роберта Бартлея у понеділковому номері газети «Уолл стріт джорнел» під промовистою назвою «Міжнародне право чи узаконене лицемірство?». Автор не відкидає ідеї створення такої міжнародної правової інституції, яка займалася б покаранням воєнних злочинців, як, приміром, винних за здійснення геноциду в Бурунді або за масові вбивства й етнічні виселення на території колишньої Югославії. Проте практика показує, що підхід до поняття справедливості може бути упереджений і політизований. Автор наводить випадок кількарічної давності, коли у Великобританії затримано колишнього чилійського диктатора Піночета. Водночас один із місцевих французьких суддів викликав до суду Генрі Кіснджера, який якраз тоді перебував у місцевому готелі, а 30 років раніше був держсекретарем США. Суддя вирішив допитати тоді 78-річного Кісінджера у справі політики США щодо Чілі за часів режиму Пінчета, звинуваченого в убивстві серед інших і кількох французьких лівих. Ця історія служить прикладом, як місцевий суддя на власний розсуд може поставити перед судом іноземного громадянина, політичного діяча вищого рангу, керуючись явно політичними міркуваннями.
Подібним чином бельгійський суд висунув звинувачення проти ізраїльського прем’єра Шарона, звинувативши його в масових убивствах у палестинських біженських таборах Сабра й Шатіла 82-го року. Тим часом, як підкреслює автор, ніколи не висунено жодних звинувачень проти арабських терористів, які влаштовували масові убивства ізраїльського цивільного населення.
Далі автор, на прикладі комісії прав людини ООН показує – як ліві режими докладають часто успішних зусиль, щоб більшістю голосів опанувати ту чи іншу міжнародну структуру і блокувати санкції або критику за порушення прав людини у їхніх країнах. Подібним шляхом політизовано діяльність освітньої й культурної структури ООН ЮНЕСКО.
Нагадаймо, стаття Роберта Бартлея в газеті «Уолл стріт джорнел» називаєтся «Міжнародне право чи узаконене лицемірство». Саме з наведених міркувань члени конгресового комітету у справах асигнувань днями підтримали відмову адміністрації президента Буша ратифікувати угоду про Міжнародний кримінальний суд і проголосували за право президента вжити у майбутньому військової сили для вивільнення американських громадян , захоплених для проведення суду над ними.
Варто навести статтю Роберта Бартлея у понеділковому номері газети «Уолл стріт джорнел» під промовистою назвою «Міжнародне право чи узаконене лицемірство?». Автор не відкидає ідеї створення такої міжнародної правової інституції, яка займалася б покаранням воєнних злочинців, як, приміром, винних за здійснення геноциду в Бурунді або за масові вбивства й етнічні виселення на території колишньої Югославії. Проте практика показує, що підхід до поняття справедливості може бути упереджений і політизований. Автор наводить випадок кількарічної давності, коли у Великобританії затримано колишнього чилійського диктатора Піночета. Водночас один із місцевих французьких суддів викликав до суду Генрі Кіснджера, який якраз тоді перебував у місцевому готелі, а 30 років раніше був держсекретарем США. Суддя вирішив допитати тоді 78-річного Кісінджера у справі політики США щодо Чілі за часів режиму Пінчета, звинуваченого в убивстві серед інших і кількох французьких лівих. Ця історія служить прикладом, як місцевий суддя на власний розсуд може поставити перед судом іноземного громадянина, політичного діяча вищого рангу, керуючись явно політичними міркуваннями.
Подібним чином бельгійський суд висунув звинувачення проти ізраїльського прем’єра Шарона, звинувативши його в масових убивствах у палестинських біженських таборах Сабра й Шатіла 82-го року. Тим часом, як підкреслює автор, ніколи не висунено жодних звинувачень проти арабських терористів, які влаштовували масові убивства ізраїльського цивільного населення.
Далі автор, на прикладі комісії прав людини ООН показує – як ліві режими докладають часто успішних зусиль, щоб більшістю голосів опанувати ту чи іншу міжнародну структуру і блокувати санкції або критику за порушення прав людини у їхніх країнах. Подібним шляхом політизовано діяльність освітньої й культурної структури ООН ЮНЕСКО.
Нагадаймо, стаття Роберта Бартлея в газеті «Уолл стріт джорнел» називаєтся «Міжнародне право чи узаконене лицемірство». Саме з наведених міркувань члени конгресового комітету у справах асигнувань днями підтримали відмову адміністрації президента Буша ратифікувати угоду про Міжнародний кримінальний суд і проголосували за право президента вжити у майбутньому військової сили для вивільнення американських громадян , захоплених для проведення суду над ними.
