Вашингтон, 15 травня 2002 - Публічний виступ у Гавані колишнього американського президента Джимі Картера із закликом до демократичних свобод і прав людини знайшов позитивний відгук у Палаті Представників Конгресу, у Білому домі та з боку антикомуністичної кубинської еміграції у Флориді. Однак нема поки що жодних ознак, що ця безпрецедентна промова, що її транслювало кубинське телебачення, вплине на Фіделя Кастро.
Картер, звертаючись до кубинців іспанською мовою, що він нею вільно володіє, підкреслював, що на Кубі комуністи запровадили режим, за якого, цитую, “домінує одна політична партія й народові не дозволяють організовувати жодної політичної опозиції. Хоча кубинська Конституція дозволяє свободу слова й зібрань, інші закони забороняють тим, хто незгодний з урядом, користуватися цими свободами», - казав Картер. І вів далі:
«Ми сподіваємося, що у найближчому майбутньому, після сорока трьох років ворожнечі Куба зможе простягти руку через прірву, яка розділяє наші дві країни, і скаже: «Ми готові приєднатися до демократичного суспільства».
Хосе Пратт Сореоль, кубинський письменник, порівняв промову Картера із ковтком свіжого повітря, сказавши що нарешті, він почув виступ людини, звичної до діалогу, перед людьми, які визнають лише монологи. Правитель Куби слухав промову Джимі Картера, сидячі у першому ряду в аудиторії Гаванського університету. Виступ колишнього президента Сполучених Штатів у прямому ефірі показувало кубинське державне телебачення, але поки що нема жодних ознак того, що Фідель Кастро змінить свою настанову. Супроводжуючи Картера, Кастро походжає у цивільному костюмі замість своєї звичайної військової уніформи. Запросивши американського почесного гостя вкинути м'яч на початку бейсбольного матчу на стадіоні, Кастро сам удягнув спортивну куртку. Одначе, як підкреслив президент Джордж Буш, Кастро залишається диктатором, що очолює репресивний режим. На Кубі нема ані вільних виборів, ані вільної преси, ані вільного підприємництва. Одначе заклик Джимі Картера надихнув політичних дисидентів, які вимагають демократії.
Картер, звертаючись до кубинців іспанською мовою, що він нею вільно володіє, підкреслював, що на Кубі комуністи запровадили режим, за якого, цитую, “домінує одна політична партія й народові не дозволяють організовувати жодної політичної опозиції. Хоча кубинська Конституція дозволяє свободу слова й зібрань, інші закони забороняють тим, хто незгодний з урядом, користуватися цими свободами», - казав Картер. І вів далі:
«Ми сподіваємося, що у найближчому майбутньому, після сорока трьох років ворожнечі Куба зможе простягти руку через прірву, яка розділяє наші дві країни, і скаже: «Ми готові приєднатися до демократичного суспільства».
Хосе Пратт Сореоль, кубинський письменник, порівняв промову Картера із ковтком свіжого повітря, сказавши що нарешті, він почув виступ людини, звичної до діалогу, перед людьми, які визнають лише монологи. Правитель Куби слухав промову Джимі Картера, сидячі у першому ряду в аудиторії Гаванського університету. Виступ колишнього президента Сполучених Штатів у прямому ефірі показувало кубинське державне телебачення, але поки що нема жодних ознак того, що Фідель Кастро змінить свою настанову. Супроводжуючи Картера, Кастро походжає у цивільному костюмі замість своєї звичайної військової уніформи. Запросивши американського почесного гостя вкинути м'яч на початку бейсбольного матчу на стадіоні, Кастро сам удягнув спортивну куртку. Одначе, як підкреслив президент Джордж Буш, Кастро залишається диктатором, що очолює репресивний режим. На Кубі нема ані вільних виборів, ані вільної преси, ані вільного підприємництва. Одначе заклик Джимі Картера надихнув політичних дисидентів, які вимагають демократії.
