Київ, 27 травня 2002 - Кожен нормальний пацан знає, що всієї горілки не переп’єш, всіх дівчат не перекохаєш, “павліків морозових” в момент не передушиш, а “глибокорозумних інтелектуалів” думати не навчиш. Особливо тих, що вишивають на високому державному рівні. 14-го березня на сайті Кучма гов юей з’явилося повідомлення, що президент підписав указ “Про відзначення 350-ліття Переяславської козацької ради 1654 року”. Народ на цей президентський вибрик зреагував моментально. Сайт Чернівецької газети “Час” подає паралельний Указ-пародію; “З метою подальшого зміцнення нашої державності і поширення ідей незалежної розбудови та соборної незалежності наказую гідно відзначити 740-у річницю татаро-монгольської навали – символу інтернаціонального єднання народів-братів. Зокрема провести такі заходи: Феєрверк з нагоди спалення Києва братньою армією хана Батия, конкурс “Київська красуня” з примусовим вивозом переможниць до Улан-Батора та подальшим їх зґвалтуванням, науково-практичну конференцію у Податковій інспекції на тему “Ярлик – основа сучасної системи оподаткування, організувати військово-спортивне побоїще силами беркуту під мурами Софії та святковий аукціон-розпродаж національних інтересів, прослухати концерт заслуженого артиста сусідньої орди Йосипа Кобзона, запровадити обласні, міські та районні орди замість держадміністрацій, Верховну Раду перейменувати на Великий Курултай, головою Оргкомітету призначити товариша Литвин-бея. (Підпис) Гарант-хан. Так виглядає пародія на глибоко продуманий указ Президента України. В оригіналі Держкомітетові з питань інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України Гарант української незалежності наказує належним чином висвітлити торжества присвячені 350-й річниці Переяславської ради. “Отаке то Зиновію, Олексіїв друже...” Далі Віктор Недоступ. Огляд віртуальної преси.
Як повідомив сайт “Нового каналу”, голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Борис Холод заявив, що реклама тютюну та алкоголю в українському телепросторі мусить бути впорядкованою. Високотендітній та глибоко професійній Нацраді рученьки терпнуть, злипаються віченьки цілодобово тягти контроль над усіма каналами телевізії. Інформаційний простір – не тільки тютюн та випивка. Споживачеві, тим часом, глибоко плювати, що там у тому просторі терпне, а що злипається.
“Форум” звернув увагу на інтелектуальні ресурси поспільства. Український центр економічних та політичних досліджень імені Разумкова запитав “крєстьян” України – як їм живеться. Селяни кажуть, що майже половина сімей не може забезпечити дітям дошкільної освіти.
Російська “Нєзавісімая газєта” в українських степах побачила запеклу боротьбу за президентське крісло. Газета звернулася до колишнього радника президента України, а нині – радника прем’єр-міністра Дмитра Видріна. Той обережно-високо оцінив лідерські шанси Тимошенко, Мороза, а також президентські шанси Ющенка та ще обережніше похвалив Леоніда Кучму, додавши, що на нього працює команда глибоко інтелектуальних фахівців.
Офіційні інтернет-медіа зосереджують увагу на відкритті меморіалу польським воякам у Львові. Аранжування - каламутне. Мовляв, суто галицький феномен. “Українська правда” на пальцях роз’яснила суть проблеми. “Бедлам” полягає в тому, що ані польська, ані українська офіційні верхівки так і не вкурили аксіоми. За незалежність Польщі треба гинути в Польщі, а “нєподлєглосьць” Росії треба відстоювати десь під Москвою, а не в Берліні, як ото Штірліц. Тим не менше польська сторона вперлась - на могилах вояків, полеглих у боях за привласнення їхньою державою шматка України, таки мають бути слова: “Героїчно полеглим за незалежність Польщі”. Рішення приймалося з подачі глибоко інтелектуальних фахівців на рівні президентів. Така державницька концепція передбачає монумент Батиєві за героїчний штурм Десятинної церкви, фантазує “Українська правда”.
Тим часом у євразійському інформаційному просторі закручується новий “крєндєльок”. “Затулін. Ру”, сайт московського інституту країн СНД змирився з жалюгідним станом інтеграції совкового штибу. Лишається надія на інформаційний вплив. Як пудрити мізки колишнім народам-братам навчає проект “Про інформаційне забезпечення інтеграційних процесів в СНД”. Найважливішими завданням є “Присутність Росії у інформаційному полі пострадянських країн” та “Функціонування російськомовного сектору в СНД та Прибалтиці”. Так що чекайте подальшої русифікації тістоподібних та вайлуватих українських радіо і телеканалів. Плюс невпорядкована реклама водки, папіросів, Кіркорова та памперсів з Кобзоном.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”
Зайшов я раз на сайт Дебілярій ру і тут же дістав депресію під дихало. Ну москалі... Вміють зарази вільно і невимушено маніпулювати своїм “могучім язиком”, особливо тією його частиною, яка стосується усякої ненормативщини на адресу культури і “прочіх долбаних” стереотипів “битующіх срєді бидла окружающего нас”. Все це у рубриці “рибкін епістолярій”. Чому “рибкін” і хто такий “рибкін” автори сайту мовчать. Але менше з тим. Цікавить нас інше. А саме листовний зойк російської душі на адресу тих, хто вперто ігнорує могутність “язика”. “Не встигнеш, пише він, сказати невинне слово “підараси”, як на голову тобі падає “культурний” мудак. Він тупий, обмежений, нездатний до абстрактного мислення, але він має беззаперечну перевагу. Він не лається матом! Він культурний! На основаніі того, что єго познанія в русском язикє болєє чєм скудни, он об’являєт сєбя культурним!”, - завершує свою філіпіку автор листа на Дебілярій ру. У нас таких ресурсів, слава Богу, поки що, нема. Принаймні на сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення все скромно і патріотично. Прапор, тризуб, посилання на закон. Солодкий і приємний офіціоз. Сергій Грабовський. Рубрика “Офіційна павутина”.
З погляду форми сайт Нацради практично бездоганний. Там є і про історію цієї державної структури, і про її підрозділи у центрі та на місцях, і про персональний склад (з усіма найостаннішими змінами), і про законодавчу базу регуляції телерадіомовної діяльності. Там і інтерв’ю з головою Нацради Борисом Холодом про те, як ретельно дотримується ця організація всіх норм законів, як дбає про слухача і глядача. Процитую фрагмент лише з одного інтерв’ю: “Ми за конструктивізм, співпрацю зі всіма зацікавленими сторонами… Треба рухатися вперед, вдосконалюючи і розвиваючи наш телерадіомовний інформаційний простір, адже кожен день не з’ясувань, затримки боляче б’є як по конкретних телерадіокомпаніях так і по конкретному телеглядачеві і слухачеві”. КЦ Чи не правда, гарно сказано? А скільки турботи виявляє Нацрада про моральність українського телеекрану! Вона навіть зібрала у квітні керівників телерадіоорганізацій країни, перед якими виступив уже згаданий Борис Холод. Він сміливо критикує власників низки столичних телеканалів, оскільки (цитата) “ці столичні канали "несуть" в суспільство найбільше зарубіжної продукції з елементами жахів і насилля. еротики... Подібній "вольниці" в ефірі треба рішуче покласти край”. КЦ Дуже оперативно поміщає сайт й повідомлення прес-служби Нацради, зокрема, щодо прес-конференції від 22 травня, яку намагалися перетворити на своєрідне шоу зловмисні журналісти телеканалів “Київ” та ЮТАР. Але стійкі керівники Нацради героїчно витримали облогу і дали чіткі відповіді на запитання журналістів. Отож кожен, хто зазирне на сайт Нацради з питань телебачення і радіомовлення, конче мусить зробити висновок: радіо і телебачення в Україні знаходяться у надійних руках! Дайте Нацраді у цьому складі ще трохи попрацювати – і все буде повністю й остаточно О’К!
Сергій Грабовський
У Нацраді буде все О’кей. Це ясно, як Божий день. Ну а ми з вами читанемо шматочок з братнього епістолярію на сайті Дебілярій ру. Автор листа Іван Іванов філософствує; “П’янку ми піднесли до ідеї. Ми зробили з неї культ. Вона заміняє нам спілкування. Творчість без “бутилкі” – взагалі рідкість. На жаль ніхто не підтримав гасла “Геть безідейні п’янки”! А фулі говорить, якщо п’янка сама по собі – ідея. Було б що випить, а ідея – ось вона”, - завершує свій зойк душі Іван Іванович Іванов. Все це я веду до того, що 22 травня в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Бориса Холода та його першого заступника Віктора Лешика. На думку більшості журналістів, керівництво Нацради показало, що воно чхати хотіло на “акул пера” та “шакалів ротаційних машин”, а заразом й на нашу з вами свободу слова. Свободу цю загнали у глухий інтернет-кут, як ото “Громадське радіо”.
Японські вчені винайшли штучний палець з допомогою якого можна обдурити систему безпеки, яка для ідентифікації персони використовує папілярні відбитки. В ході експериментів виявлено, що штучні пальці вдало ідентифікуються у восьмидесяти відсотках спроб визначити особу. Таке ось відкриття. Тим часом ще один персонаж з Дебілярій ру пережив стан “евріка”! “Козли, - пише він, - Коли я вчився на харківському інязі і у Франціїї ще не бував, мені всі французи здавались Аленами Делонами, а баби їхні Бріджітами Бордами. А потім побував і зробив відкриття. Делон і Бордиха – не що інше, як генетичне відхилення в бік приємної зовнішності...”
І на завершення програми дрібочка вашої уваги нашому клубу знайомств. Пише літератор: “Звати мене Гаврило Сойка. Шукаю жінку, яка обожнює поетів. Мої прикмети – прищик під носом, солов’їні очі, волячий голос, ямбічний профіль. Від майбутньої дружини вимагається безумна закоханість в мої твори, каліграфічний почерк для переписування моїх творів, добрі очі для читання моїх творів та звіряча ненависть до тих безумців, які критикують мої твори. Нині пишу епічну трагедію “Всесвіт без мене”. Кохана! Озовись”!
Наступний лист маємо від кінематографіста-патріота Івана Хабібуліна. “Вже десять років, - пише він, - намагаюсь зняти документальний фільм про незалежність України. І все – дуля. Хоч бери і стріляй. Шукаю жінку, яка добре розуміється на зброї”.
І на завершення крик душі васильківчанина Ігоря Чималенького. “Приїхав на день Києва. Накидався пивом, а відлити – нема. У Макдональдс не пропхатися, а міліція за один раз двадцять гривнів хоче. А пива більше витікає, ніж вливається. Мало не луснув. Навіть салюта не хотів дивитися”. Така ось екстремальна ситуація з чоловіком трапилась.
І на завершення капочка Довлатовщини. “Одного нашого знайомого спитали: “Що ти більше любиш горілку, чи спирт? Той відповів. – Ой, навіть не знаю! І те і друге таке смачне...” На цьому все. З побажанням смачних свободівських ефірів я прощаюся з вами.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.
Як повідомив сайт “Нового каналу”, голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Борис Холод заявив, що реклама тютюну та алкоголю в українському телепросторі мусить бути впорядкованою. Високотендітній та глибоко професійній Нацраді рученьки терпнуть, злипаються віченьки цілодобово тягти контроль над усіма каналами телевізії. Інформаційний простір – не тільки тютюн та випивка. Споживачеві, тим часом, глибоко плювати, що там у тому просторі терпне, а що злипається.
“Форум” звернув увагу на інтелектуальні ресурси поспільства. Український центр економічних та політичних досліджень імені Разумкова запитав “крєстьян” України – як їм живеться. Селяни кажуть, що майже половина сімей не може забезпечити дітям дошкільної освіти.
Російська “Нєзавісімая газєта” в українських степах побачила запеклу боротьбу за президентське крісло. Газета звернулася до колишнього радника президента України, а нині – радника прем’єр-міністра Дмитра Видріна. Той обережно-високо оцінив лідерські шанси Тимошенко, Мороза, а також президентські шанси Ющенка та ще обережніше похвалив Леоніда Кучму, додавши, що на нього працює команда глибоко інтелектуальних фахівців.
Офіційні інтернет-медіа зосереджують увагу на відкритті меморіалу польським воякам у Львові. Аранжування - каламутне. Мовляв, суто галицький феномен. “Українська правда” на пальцях роз’яснила суть проблеми. “Бедлам” полягає в тому, що ані польська, ані українська офіційні верхівки так і не вкурили аксіоми. За незалежність Польщі треба гинути в Польщі, а “нєподлєглосьць” Росії треба відстоювати десь під Москвою, а не в Берліні, як ото Штірліц. Тим не менше польська сторона вперлась - на могилах вояків, полеглих у боях за привласнення їхньою державою шматка України, таки мають бути слова: “Героїчно полеглим за незалежність Польщі”. Рішення приймалося з подачі глибоко інтелектуальних фахівців на рівні президентів. Така державницька концепція передбачає монумент Батиєві за героїчний штурм Десятинної церкви, фантазує “Українська правда”.
Тим часом у євразійському інформаційному просторі закручується новий “крєндєльок”. “Затулін. Ру”, сайт московського інституту країн СНД змирився з жалюгідним станом інтеграції совкового штибу. Лишається надія на інформаційний вплив. Як пудрити мізки колишнім народам-братам навчає проект “Про інформаційне забезпечення інтеграційних процесів в СНД”. Найважливішими завданням є “Присутність Росії у інформаційному полі пострадянських країн” та “Функціонування російськомовного сектору в СНД та Прибалтиці”. Так що чекайте подальшої русифікації тістоподібних та вайлуватих українських радіо і телеканалів. Плюс невпорядкована реклама водки, папіросів, Кіркорова та памперсів з Кобзоном.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”
Зайшов я раз на сайт Дебілярій ру і тут же дістав депресію під дихало. Ну москалі... Вміють зарази вільно і невимушено маніпулювати своїм “могучім язиком”, особливо тією його частиною, яка стосується усякої ненормативщини на адресу культури і “прочіх долбаних” стереотипів “битующіх срєді бидла окружающего нас”. Все це у рубриці “рибкін епістолярій”. Чому “рибкін” і хто такий “рибкін” автори сайту мовчать. Але менше з тим. Цікавить нас інше. А саме листовний зойк російської душі на адресу тих, хто вперто ігнорує могутність “язика”. “Не встигнеш, пише він, сказати невинне слово “підараси”, як на голову тобі падає “культурний” мудак. Він тупий, обмежений, нездатний до абстрактного мислення, але він має беззаперечну перевагу. Він не лається матом! Він культурний! На основаніі того, что єго познанія в русском язикє болєє чєм скудни, он об’являєт сєбя культурним!”, - завершує свою філіпіку автор листа на Дебілярій ру. У нас таких ресурсів, слава Богу, поки що, нема. Принаймні на сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення все скромно і патріотично. Прапор, тризуб, посилання на закон. Солодкий і приємний офіціоз. Сергій Грабовський. Рубрика “Офіційна павутина”.
З погляду форми сайт Нацради практично бездоганний. Там є і про історію цієї державної структури, і про її підрозділи у центрі та на місцях, і про персональний склад (з усіма найостаннішими змінами), і про законодавчу базу регуляції телерадіомовної діяльності. Там і інтерв’ю з головою Нацради Борисом Холодом про те, як ретельно дотримується ця організація всіх норм законів, як дбає про слухача і глядача. Процитую фрагмент лише з одного інтерв’ю: “Ми за конструктивізм, співпрацю зі всіма зацікавленими сторонами… Треба рухатися вперед, вдосконалюючи і розвиваючи наш телерадіомовний інформаційний простір, адже кожен день не з’ясувань, затримки боляче б’є як по конкретних телерадіокомпаніях так і по конкретному телеглядачеві і слухачеві”. КЦ Чи не правда, гарно сказано? А скільки турботи виявляє Нацрада про моральність українського телеекрану! Вона навіть зібрала у квітні керівників телерадіоорганізацій країни, перед якими виступив уже згаданий Борис Холод. Він сміливо критикує власників низки столичних телеканалів, оскільки (цитата) “ці столичні канали "несуть" в суспільство найбільше зарубіжної продукції з елементами жахів і насилля. еротики... Подібній "вольниці" в ефірі треба рішуче покласти край”. КЦ Дуже оперативно поміщає сайт й повідомлення прес-служби Нацради, зокрема, щодо прес-конференції від 22 травня, яку намагалися перетворити на своєрідне шоу зловмисні журналісти телеканалів “Київ” та ЮТАР. Але стійкі керівники Нацради героїчно витримали облогу і дали чіткі відповіді на запитання журналістів. Отож кожен, хто зазирне на сайт Нацради з питань телебачення і радіомовлення, конче мусить зробити висновок: радіо і телебачення в Україні знаходяться у надійних руках! Дайте Нацраді у цьому складі ще трохи попрацювати – і все буде повністю й остаточно О’К!
Сергій Грабовський
У Нацраді буде все О’кей. Це ясно, як Божий день. Ну а ми з вами читанемо шматочок з братнього епістолярію на сайті Дебілярій ру. Автор листа Іван Іванов філософствує; “П’янку ми піднесли до ідеї. Ми зробили з неї культ. Вона заміняє нам спілкування. Творчість без “бутилкі” – взагалі рідкість. На жаль ніхто не підтримав гасла “Геть безідейні п’янки”! А фулі говорить, якщо п’янка сама по собі – ідея. Було б що випить, а ідея – ось вона”, - завершує свій зойк душі Іван Іванович Іванов. Все це я веду до того, що 22 травня в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Бориса Холода та його першого заступника Віктора Лешика. На думку більшості журналістів, керівництво Нацради показало, що воно чхати хотіло на “акул пера” та “шакалів ротаційних машин”, а заразом й на нашу з вами свободу слова. Свободу цю загнали у глухий інтернет-кут, як ото “Громадське радіо”.
Японські вчені винайшли штучний палець з допомогою якого можна обдурити систему безпеки, яка для ідентифікації персони використовує папілярні відбитки. В ході експериментів виявлено, що штучні пальці вдало ідентифікуються у восьмидесяти відсотках спроб визначити особу. Таке ось відкриття. Тим часом ще один персонаж з Дебілярій ру пережив стан “евріка”! “Козли, - пише він, - Коли я вчився на харківському інязі і у Франціїї ще не бував, мені всі французи здавались Аленами Делонами, а баби їхні Бріджітами Бордами. А потім побував і зробив відкриття. Делон і Бордиха – не що інше, як генетичне відхилення в бік приємної зовнішності...”
І на завершення програми дрібочка вашої уваги нашому клубу знайомств. Пише літератор: “Звати мене Гаврило Сойка. Шукаю жінку, яка обожнює поетів. Мої прикмети – прищик під носом, солов’їні очі, волячий голос, ямбічний профіль. Від майбутньої дружини вимагається безумна закоханість в мої твори, каліграфічний почерк для переписування моїх творів, добрі очі для читання моїх творів та звіряча ненависть до тих безумців, які критикують мої твори. Нині пишу епічну трагедію “Всесвіт без мене”. Кохана! Озовись”!
Наступний лист маємо від кінематографіста-патріота Івана Хабібуліна. “Вже десять років, - пише він, - намагаюсь зняти документальний фільм про незалежність України. І все – дуля. Хоч бери і стріляй. Шукаю жінку, яка добре розуміється на зброї”.
І на завершення крик душі васильківчанина Ігоря Чималенького. “Приїхав на день Києва. Накидався пивом, а відлити – нема. У Макдональдс не пропхатися, а міліція за один раз двадцять гривнів хоче. А пива більше витікає, ніж вливається. Мало не луснув. Навіть салюта не хотів дивитися”. Така ось екстремальна ситуація з чоловіком трапилась.
І на завершення капочка Довлатовщини. “Одного нашого знайомого спитали: “Що ти більше любиш горілку, чи спирт? Той відповів. – Ой, навіть не знаю! І те і друге таке смачне...” На цьому все. З побажанням смачних свободівських ефірів я прощаюся з вами.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.
