Київ, 3 травня 2002 - Упродовж червня планета обертається довкола футбольного м’яча: за матчами світової першості пильно спостерігають мільярди людей, серед яких – відомі політики, спортивні діячі й представники транснаціональних корпорацій. Адже давно минули часи, коли футбол був просто популярним видом спорту – тепер це бізнес, який приносить мільйонні прибутки, в якому продаються окремі футбольні “зірки” і цілі команди, права на трансляцію матчів національних першостей і міжнародних футбольних турнірів. Так, південна Корея та Японія – господарі нинішнього чемпіонату світу з футболу – уже отримали прибутки за розміщення реклами відомих компаній і за дозвіл на телевізійну трансляцію чемпіонату. У гомінкому футбольному світі Україна, чия збірна не стала учасницею світової першості, майже не вирізняється за футбольно-економічними параметрами від інших держав.
Великий бізнес і велика політика в Україні напряму пов’язана з футболом. Хоча – можна сказати інакше: український футбол – це складова національної політики й бізнесу. Це – ласий шматок для окремих фінансово-промислових груп і політичних партій. Так, київське «Динамо» стабільно асоціюється з об’єднанними соціал-демократами і бізнесовими інтересами братів Суркисів і Віктора Медведчука. 26-го травня, коли у матчі за Кубок України футбольний клуб «Шахтар» - Донецьк обіграв «Динамо» - Київ, мас медіа повідомили про перемогу донецького клану над київським, а політологи зазначили, що бізнес Партії регіонів має піти вгору, оскільки остання перемогла СДПУ(о).
Отже, футбол в Україні перетворився на гарний бізнес: у процес купівлі – продажу задіяні команди та їхні найкращі гравці, рекламні компанії і теле- та радіостанції, не кажучи вже про багатомільйонну армію болільників, які купують квитки на матчі улюблених команд, рекламну продукцію команди, платять за подорожі на футбольні матчі в інші міста і за кордон. Відомий політик і футбольний функціонер – перший Президент незалежної України (він же – один із лідерів соціал-демократичного фінансового-промислового клану) Леонід Кравчук недарма стверджує, що футбол – це складова українського життя. Політичного, ділового і суспільного.
Великий бізнес і велика політика в Україні напряму пов’язана з футболом. Хоча – можна сказати інакше: український футбол – це складова національної політики й бізнесу. Це – ласий шматок для окремих фінансово-промислових груп і політичних партій. Так, київське «Динамо» стабільно асоціюється з об’єднанними соціал-демократами і бізнесовими інтересами братів Суркисів і Віктора Медведчука. 26-го травня, коли у матчі за Кубок України футбольний клуб «Шахтар» - Донецьк обіграв «Динамо» - Київ, мас медіа повідомили про перемогу донецького клану над київським, а політологи зазначили, що бізнес Партії регіонів має піти вгору, оскільки остання перемогла СДПУ(о).
Отже, футбол в Україні перетворився на гарний бізнес: у процес купівлі – продажу задіяні команди та їхні найкращі гравці, рекламні компанії і теле- та радіостанції, не кажучи вже про багатомільйонну армію болільників, які купують квитки на матчі улюблених команд, рекламну продукцію команди, платять за подорожі на футбольні матчі в інші міста і за кордон. Відомий політик і футбольний функціонер – перший Президент незалежної України (він же – один із лідерів соціал-демократичного фінансового-промислового клану) Леонід Кравчук недарма стверджує, що футбол – це складова українського життя. Політичного, ділового і суспільного.
