Варшава, 13 червня 2002 - До таких висловлював Бальцеровича змусив той тиск, який він як голова банку відчуває останнім часом збоку лівого уряду Лєшка Міллєра. Напруження між Бальцеровичем і Міллєром зростає, а президент Польщі Александр Кваснєвський виступив з ініціативою бути арбітром і посередником у непростій суперечці між главою уряду і шефом національного банку.
Вертаючись із президентського палацу, де прес-конференцію давали Александр Кваснєвський та Лєшек Міллєр, зустрічаю знайому – вона тримає магазинчик з італійськими панчохами у супермаркеті у Варшаві . На звичне, як справи, замість такого самого традиційного , “ та якось іде” чую цілу тираду нарікань – заблоковані всі рахунки, скрізь –борги. І знаєш, як то в нас, - підсумовує підприємниця ,– хто винен державі мільйони, той сидіти не буде, а я за кільканадцять тисяч можу двісті років в пудлі просидіти. (Пудлом поляки називають в’язницю).
- Чи винен Бальцерович ? – питаю , бо тема дуже вже свіжа. - Е, звідки, всі вони винні, а зіпхати намагаються одне на одного.
Уже пізніше, це ж питання : ”Хто ж винен?” ставлю одному польському генералові, із яким теж говоримо про Бальцеровича, бо про нього говорять зараз у Польщі всі.
- Біда в тому, каже генерал, - що кожен відстоює інтереси своєї партії...
А щодо партій... Проблеми в Лєшка Бальцеровича почалися відразу, як ліві прийшли до влади. Але поки перші місяці лівий уряд звалював вину за плачевний стан у польській економіці на минулу правлячу коаліцію і на Єжі Бузека, нині екс-прем’єра, то Бальцерович ніби залишався в тіні. Тепер же його роблять тією чорною вівцею, на яку намагаються перенести гнів невдоволеного народу. А невдоволення збільшується з кожним днем – рівень безробіття росте, дрібні підприємці розорюються, фермери не витримують конкуренції з дешевими товарами із Заходу,навіть суднобудівні заводи Польщі – колись гордість країни - простоюють, а робітники не отримують платні. Після великого стрибка, який був спланований тим же Бальцеровичем, надійшла рецесія. За це треба на когось звалити вину.
Словом, прем’єр намагається переконати громадськість, що в усьому винен Бальцерович, який веде, мовляв, хибну грошову політику, штучно утримує високий курс злотого і високі процентні ставки кредитів. Ця суперечка стосовно процентних ставок виглядала б більш-менш нормально, якби не такі прикрі деталі, як, скажімо, те, що Бальцеровича позбавили охорони, або те, що прем’єр навіть не стримує роздратування, коли йдеться про голову Нацбаку. На тій же прес-конференції, про яку я згадувала, коли прем’єра запитали, як він коментував би заяву Бальцеровича про замах на демократію, Міллєр відрізав: “Бальцерович завжди говорить, що знає, але зараз він не відає, що мовить.”
Оглядачі по-різному коментують конфлікт. Одні кажуть, що польські ліві досягнуть свого і обмежать незалежність Нацбанку, схваливши відповідний закон .Інші кажуть, що може Александру Кваснєвському вдасться вмовити сторони до компромісу .Треті стверджують, що Бальцеровича таки виїдять з посади. А четверті – тримають вухо гостро, аби заробити на обміні валют, якщо Бальцерович погодиться знизити курс злотого.
Вертаючись із президентського палацу, де прес-конференцію давали Александр Кваснєвський та Лєшек Міллєр, зустрічаю знайому – вона тримає магазинчик з італійськими панчохами у супермаркеті у Варшаві . На звичне, як справи, замість такого самого традиційного , “ та якось іде” чую цілу тираду нарікань – заблоковані всі рахунки, скрізь –борги. І знаєш, як то в нас, - підсумовує підприємниця ,– хто винен державі мільйони, той сидіти не буде, а я за кільканадцять тисяч можу двісті років в пудлі просидіти. (Пудлом поляки називають в’язницю).
- Чи винен Бальцерович ? – питаю , бо тема дуже вже свіжа. - Е, звідки, всі вони винні, а зіпхати намагаються одне на одного.
Уже пізніше, це ж питання : ”Хто ж винен?” ставлю одному польському генералові, із яким теж говоримо про Бальцеровича, бо про нього говорять зараз у Польщі всі.
- Біда в тому, каже генерал, - що кожен відстоює інтереси своєї партії...
А щодо партій... Проблеми в Лєшка Бальцеровича почалися відразу, як ліві прийшли до влади. Але поки перші місяці лівий уряд звалював вину за плачевний стан у польській економіці на минулу правлячу коаліцію і на Єжі Бузека, нині екс-прем’єра, то Бальцерович ніби залишався в тіні. Тепер же його роблять тією чорною вівцею, на яку намагаються перенести гнів невдоволеного народу. А невдоволення збільшується з кожним днем – рівень безробіття росте, дрібні підприємці розорюються, фермери не витримують конкуренції з дешевими товарами із Заходу,навіть суднобудівні заводи Польщі – колись гордість країни - простоюють, а робітники не отримують платні. Після великого стрибка, який був спланований тим же Бальцеровичем, надійшла рецесія. За це треба на когось звалити вину.
Словом, прем’єр намагається переконати громадськість, що в усьому винен Бальцерович, який веде, мовляв, хибну грошову політику, штучно утримує високий курс злотого і високі процентні ставки кредитів. Ця суперечка стосовно процентних ставок виглядала б більш-менш нормально, якби не такі прикрі деталі, як, скажімо, те, що Бальцеровича позбавили охорони, або те, що прем’єр навіть не стримує роздратування, коли йдеться про голову Нацбаку. На тій же прес-конференції, про яку я згадувала, коли прем’єра запитали, як він коментував би заяву Бальцеровича про замах на демократію, Міллєр відрізав: “Бальцерович завжди говорить, що знає, але зараз він не відає, що мовить.”
Оглядачі по-різному коментують конфлікт. Одні кажуть, що польські ліві досягнуть свого і обмежать незалежність Нацбанку, схваливши відповідний закон .Інші кажуть, що може Александру Кваснєвському вдасться вмовити сторони до компромісу .Треті стверджують, що Бальцеровича таки виїдять з посади. А четверті – тримають вухо гостро, аби заробити на обміні валют, якщо Бальцерович погодиться знизити курс злотого.
