Вільнюс, 14 червня 2002 — Їхня головна вимога полягає у тому, щоб влада вжила заходів щодо припинення поширення СНІДу в тюрмах та поліпшила умови перебування у в’язницях.
Голодування почалося після того, як два тижні тому в одній із в’язниць неподалік Вільнюса виявилось, що майже 14% в’язнів інфіковані вірусом імунодефіциту.
Голодування триває уже п’ять днів. Більшість в’язнів в колоніях Алітуса, Маріямполе, у двох колоніях у Правєнішкєс неподалік міста Каунас і в слідчому ізоляторі в місті Шяуляй відмовляються від їжі. Учора у місцях ув’язнення їжу приймало менше половини в’язнів.
Директору колонії у місті Маріямполе Марку Токареву було вручено заяву голодуючих в’язнів”, в якій висловлено вимогу, щоби до колонії прибули голова Сейму, прем’єр-міністр і керівники міністерства юстиції, до компетенції якого входять в’язниці.
Протягом останніх кількох тижнів виявилося, що практично в усіх місцях ув’язнення є інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Вони становлять понад 2 відсотки всіх ув’язнених. В самій лише колонії суворого режиму в південнолитовському місті Алітус їх виявилось 232, що є близько 14%. Усього серед ув’язнених і засуджених, за даними департаменту в’язниць Литви, тепер є 284 особи, інфіковані ВІЛ.
Перевірку проводив державний центр СНІДу Литви і дійшов висновку, що ув’язнені були інфіковані, під час внутрішньосудинного введення наркотиків.
Неочікувана проблема зі СНІДом породила і юридичні складнощі. Ув’язнені в колонії Алітуса вимагають, щоб ВІЛ було оголошено невиліковною хворобою. В карному кодексі Литви передбачено, що засуджені, хворі на невиліковні хвороби, можуть звільнятися достроково. Проте, серед медиків Литви немає єдиної думки, чи інфікованих ВІЛом слід визнавати за хворих на невиліковну хворобу. Частина медиків вважає, що носій вірусу не може визнаватися за хворого, тому що ще не є хворим на СНІД. Директор центру СНІДу Литви Саулюс Чаплінскас не має сумніву, що інфіковані ВІЛом є хворими на невиліковну хворобу, тому що таке ставлення передбачено міжнародною класифікацією хвороб, яку Литва признає.
До речі, Алітуська колонія виправних робіт суворого режиму такою зветься лише за інерцією. З-посеред майже 2000 чоловіків працює ледве 126. Безробіття. За словами часопису “Respublika”, “чоловіки в зоні роблять що побажають: займаються сексом один з одним, вприскують собі наркотики, балакають по мобільним телефонам із членами Сейму чи журналістами, а котрі мають гроші, можуть отримати стільки додаткових пакунків чи побачень, скільки душа захоче”. Одна доза наркотиків у в’язниці коштує трохи більше від одного долара США і є вдвічі дешевшою ніж на волі. За словами в’язнів, дозу наркотиків у тюрмі легше здобути ніж цигарку.
Проте статистика свідчить, що і після останнього спалаху епідемії, Литва залишається однією з найменш уражених СНІДом країн. До останнього часу у Литві було тільки 361 інфікований та хворий на СНІД. Це значно менше, ніж у сусідніх Балтійських країнах. В Естонії місяць тому було близько 2000 інфікованих ВІЛ, в Латвії на початку травня – близько 2300.
Голодування почалося після того, як два тижні тому в одній із в’язниць неподалік Вільнюса виявилось, що майже 14% в’язнів інфіковані вірусом імунодефіциту.
Голодування триває уже п’ять днів. Більшість в’язнів в колоніях Алітуса, Маріямполе, у двох колоніях у Правєнішкєс неподалік міста Каунас і в слідчому ізоляторі в місті Шяуляй відмовляються від їжі. Учора у місцях ув’язнення їжу приймало менше половини в’язнів.
Директору колонії у місті Маріямполе Марку Токареву було вручено заяву голодуючих в’язнів”, в якій висловлено вимогу, щоби до колонії прибули голова Сейму, прем’єр-міністр і керівники міністерства юстиції, до компетенції якого входять в’язниці.
Протягом останніх кількох тижнів виявилося, що практично в усіх місцях ув’язнення є інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Вони становлять понад 2 відсотки всіх ув’язнених. В самій лише колонії суворого режиму в південнолитовському місті Алітус їх виявилось 232, що є близько 14%. Усього серед ув’язнених і засуджених, за даними департаменту в’язниць Литви, тепер є 284 особи, інфіковані ВІЛ.
Перевірку проводив державний центр СНІДу Литви і дійшов висновку, що ув’язнені були інфіковані, під час внутрішньосудинного введення наркотиків.
Неочікувана проблема зі СНІДом породила і юридичні складнощі. Ув’язнені в колонії Алітуса вимагають, щоб ВІЛ було оголошено невиліковною хворобою. В карному кодексі Литви передбачено, що засуджені, хворі на невиліковні хвороби, можуть звільнятися достроково. Проте, серед медиків Литви немає єдиної думки, чи інфікованих ВІЛом слід визнавати за хворих на невиліковну хворобу. Частина медиків вважає, що носій вірусу не може визнаватися за хворого, тому що ще не є хворим на СНІД. Директор центру СНІДу Литви Саулюс Чаплінскас не має сумніву, що інфіковані ВІЛом є хворими на невиліковну хворобу, тому що таке ставлення передбачено міжнародною класифікацією хвороб, яку Литва признає.
До речі, Алітуська колонія виправних робіт суворого режиму такою зветься лише за інерцією. З-посеред майже 2000 чоловіків працює ледве 126. Безробіття. За словами часопису “Respublika”, “чоловіки в зоні роблять що побажають: займаються сексом один з одним, вприскують собі наркотики, балакають по мобільним телефонам із членами Сейму чи журналістами, а котрі мають гроші, можуть отримати стільки додаткових пакунків чи побачень, скільки душа захоче”. Одна доза наркотиків у в’язниці коштує трохи більше від одного долара США і є вдвічі дешевшою ніж на волі. За словами в’язнів, дозу наркотиків у тюрмі легше здобути ніж цигарку.
Проте статистика свідчить, що і після останнього спалаху епідемії, Литва залишається однією з найменш уражених СНІДом країн. До останнього часу у Литві було тільки 361 інфікований та хворий на СНІД. Це значно менше, ніж у сусідніх Балтійських країнах. В Естонії місяць тому було близько 2000 інфікованих ВІЛ, в Латвії на початку травня – близько 2300.
