Київ, 2 липня 2002 - Президент Леонід Кучма звернувся до Верховної Ради із проханням дати згоду на призначення Генеральним прокурором України Святослава Піскуна, який нині обіймає посаду заступника голови Державного податкової адміністрації - начальника слідчого управління податкової міліції.
Посада Генерального прокурора України вже два місяці є вакантною. Після того, як Михайло Потебенько поміняв прокурорський портфель на депутатський, виконувати обов’язки головного наглядовця за законністю у державі було призначено першого заступника Генпрокурора Миколу Гарника. Потенційним же наступником Потебенька у парламентських кулуарах вважався представник донецької групи перший віце-спікер парламенту Геннадій Васильєв. Рішення ж президента призначити Генпрокурором 44-річного Святослава Піскуна для Верховної Ради було, очевидно, несподіваним. Принаймні, про це свідчить хоча б публічна реакція Геннадія Васильєва на кадрову ініціативу Леоніда Кучми. “Піскун? Це хто? Я не знаю такого представника Генпрокуратури”, – заявив перший віце-спікер. У такий спосіб Васильєв, очевидно, оцінив професійні якості Піскуна. Бо, звичайно ж, він добре знає, якщо не самого начальника податкової міліції України, то, принаймні, справи, який той курував. Зокрема, розслідування фактів відмивання грошей банком “Слов’янський” та його керівником Фельдманом, звинувачення Юлії Тимошенко у переказі за кордон 1 мільярда доларів та боротьбу з інтернет-виданням “Обком.нет”, яке спробувало провести власне розслідування щодо зловживань посадовців із податкової. Досить промовисте резюме для генерала-лейтенанта податкової служби, якого глава держави пропонує призначити Генеральним прокурором. Чи не так? Президентський представник у парламенті Олександр Задорожній твердить, що за допомогою Піскуна Леонід Кучма хоче підвищити ефективність розслідування Генеральною прокуратурою економічних злочинів. Це пояснення президентського рішення набуває особливого звучання на тлі того, що понад 200 нинішніх депутатів у той чи інший спосіб причетні до бізнесу. Заняття ж бізнесом в Україні, як відомо, - справа невдячна і постійно перебуває на межі фолу. А тому поінформований Піскун може стати тією самою “сокирою”, яка постійно “висітиме” над парламентом. Бо ж, відомо, була б людина – а справа знайдеться. Тим паче, якщо ця людина займається бізнесом.
Посада Генерального прокурора України вже два місяці є вакантною. Після того, як Михайло Потебенько поміняв прокурорський портфель на депутатський, виконувати обов’язки головного наглядовця за законністю у державі було призначено першого заступника Генпрокурора Миколу Гарника. Потенційним же наступником Потебенька у парламентських кулуарах вважався представник донецької групи перший віце-спікер парламенту Геннадій Васильєв. Рішення ж президента призначити Генпрокурором 44-річного Святослава Піскуна для Верховної Ради було, очевидно, несподіваним. Принаймні, про це свідчить хоча б публічна реакція Геннадія Васильєва на кадрову ініціативу Леоніда Кучми. “Піскун? Це хто? Я не знаю такого представника Генпрокуратури”, – заявив перший віце-спікер. У такий спосіб Васильєв, очевидно, оцінив професійні якості Піскуна. Бо, звичайно ж, він добре знає, якщо не самого начальника податкової міліції України, то, принаймні, справи, який той курував. Зокрема, розслідування фактів відмивання грошей банком “Слов’янський” та його керівником Фельдманом, звинувачення Юлії Тимошенко у переказі за кордон 1 мільярда доларів та боротьбу з інтернет-виданням “Обком.нет”, яке спробувало провести власне розслідування щодо зловживань посадовців із податкової. Досить промовисте резюме для генерала-лейтенанта податкової служби, якого глава держави пропонує призначити Генеральним прокурором. Чи не так? Президентський представник у парламенті Олександр Задорожній твердить, що за допомогою Піскуна Леонід Кучма хоче підвищити ефективність розслідування Генеральною прокуратурою економічних злочинів. Це пояснення президентського рішення набуває особливого звучання на тлі того, що понад 200 нинішніх депутатів у той чи інший спосіб причетні до бізнесу. Заняття ж бізнесом в Україні, як відомо, - справа невдячна і постійно перебуває на межі фолу. А тому поінформований Піскун може стати тією самою “сокирою”, яка постійно “висітиме” над парламентом. Бо ж, відомо, була б людина – а справа знайдеться. Тим паче, якщо ця людина займається бізнесом.
