Прага, 3 липня 2002 – Протягом останнього часу в Середній Азії зміцнюється опозиційний рух. Реґіон потрясають масові демонстрації, і навіть арешти лідерів опозиції вже не в змозі зупинити демократичні сили. Деякі оглядачі вважають, що американська присутність у країнах Середньої Азії дає надію місцевій опозиції, що влада уже не зможе придушувати її так брутально, як раніше.
За радянських часів організований дисидентський рух у країнах Середньої Азії не існував. Тому і після розвалу СРСР президенти Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, чи Туркменістану могли керувати своїми країнами, не оглядаючись на опозицію. Але в останній час, і особливо після того, як розпочалася американська антитерористична операція в Афганістані, опозиційний рух почав набирати силу.
Масові демонстрації нещодавно сколихнули південь Киргизстану. Ïхні учасники вимагали звільнити з-під арешту лідера опозиції Азімбека Бекназарова, якого, як стверджують його прихильники, було заарештовано за підробленими звинуваченнями.
У Казахстані пристрасті підігріваються через те, що минулого тижня прокуратура звинуватила Мухтара Абліязова, одного з лідерів опозиційного руху Демократичний вибір Казахстану у розбазарюванні майже 4х мільйонів доларів з бюджету місцевої енергетичної компанії. Разом із цим звинуваченням, лідеру опозиції інкримінується, що він нібито списував приватні телефонні дзвінки з мобільного телефону на рахунок компанії. Також під арештом є друга за політичною вагою опозиційна фігура Ґалімжан Жакіянов, співзасновник Демократичного вибору Казахстану, якого також звинувачують у корупції.
Прихильники опозиції вважають ці справи виключно політично вмотивованими, оскільки казахські опозиціонери закликали до перевірки банківських рахунків чільних урядовців, включно із президентом країни Нурсултаном Назарбаєвим, за яким іще тягнуться звинувачення у відмиванні грошей у швейцарських банках.
Зараз Демократичний вибір Казахстану об’єднує зусилля з іншою опозиційною силою, Республіканською Народною Партією для того, щоб разом створити комітет, який би працював над визволенням двох лідерів опозиції. До речі, лідер, Республіканської Народної Партії, колишній прем’єр міністр Казахстану Акежан Кажеґелдін, перебуває у вигнанні, влада і його звинувачує в корупції.
Проте ані в Казахстані, ані в Киргизстані, ані навіть в Туркменістані, яким керує найекзотичніший із середньоазійських правителів, дисидентський рух не вщухає. В інтерв'ю британському часопису Файненшиал Таймс один із західних дипломатів сказав, що опозицію напевно підбадьорила присутність американських військ в реґіоні, проте він висловив побоювання, що збільшення ролі опозиції може призвести до нових конфліктів в авторитарних країнах, де, як і раніше правлять радянські апаратники.
Ці ж побоювання нещодавно висловили і аналітики британської компанії The Economist Intelligence Unit, які вважають, що активізація опозиції призведе до ще більших переслідувань дисидентів із боку влади, і до ще прискіпливішого контролю над пресою та засобами масової інформації. Поки що моральну підтримку опозиція отримувала від Європейського Союзу, чи підключаться Сполучені Штати до захисту опозиції, цього оглядачі поки що не коментують.
За радянських часів організований дисидентський рух у країнах Середньої Азії не існував. Тому і після розвалу СРСР президенти Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, чи Туркменістану могли керувати своїми країнами, не оглядаючись на опозицію. Але в останній час, і особливо після того, як розпочалася американська антитерористична операція в Афганістані, опозиційний рух почав набирати силу.
Масові демонстрації нещодавно сколихнули південь Киргизстану. Ïхні учасники вимагали звільнити з-під арешту лідера опозиції Азімбека Бекназарова, якого, як стверджують його прихильники, було заарештовано за підробленими звинуваченнями.
У Казахстані пристрасті підігріваються через те, що минулого тижня прокуратура звинуватила Мухтара Абліязова, одного з лідерів опозиційного руху Демократичний вибір Казахстану у розбазарюванні майже 4х мільйонів доларів з бюджету місцевої енергетичної компанії. Разом із цим звинуваченням, лідеру опозиції інкримінується, що він нібито списував приватні телефонні дзвінки з мобільного телефону на рахунок компанії. Також під арештом є друга за політичною вагою опозиційна фігура Ґалімжан Жакіянов, співзасновник Демократичного вибору Казахстану, якого також звинувачують у корупції.
Прихильники опозиції вважають ці справи виключно політично вмотивованими, оскільки казахські опозиціонери закликали до перевірки банківських рахунків чільних урядовців, включно із президентом країни Нурсултаном Назарбаєвим, за яким іще тягнуться звинувачення у відмиванні грошей у швейцарських банках.
Зараз Демократичний вибір Казахстану об’єднує зусилля з іншою опозиційною силою, Республіканською Народною Партією для того, щоб разом створити комітет, який би працював над визволенням двох лідерів опозиції. До речі, лідер, Республіканської Народної Партії, колишній прем’єр міністр Казахстану Акежан Кажеґелдін, перебуває у вигнанні, влада і його звинувачує в корупції.
Проте ані в Казахстані, ані в Киргизстані, ані навіть в Туркменістані, яким керує найекзотичніший із середньоазійських правителів, дисидентський рух не вщухає. В інтерв'ю британському часопису Файненшиал Таймс один із західних дипломатів сказав, що опозицію напевно підбадьорила присутність американських військ в реґіоні, проте він висловив побоювання, що збільшення ролі опозиції може призвести до нових конфліктів в авторитарних країнах, де, як і раніше правлять радянські апаратники.
Ці ж побоювання нещодавно висловили і аналітики британської компанії The Economist Intelligence Unit, які вважають, що активізація опозиції призведе до ще більших переслідувань дисидентів із боку влади, і до ще прискіпливішого контролю над пресою та засобами масової інформації. Поки що моральну підтримку опозиція отримувала від Європейського Союзу, чи підключаться Сполучені Штати до захисту опозиції, цього оглядачі поки що не коментують.
