Прага, 8 липня 2002 - Уявіть собі: гарна кам’яна аркада, чи затишне подвір’я ренесансного замку, чи може вежа, з якої, куди око сягне – залиті сонцем ліси, луки, озера, і - усе це - ваше. Майже казкові мрії, й усе ж насправді – це сни, котрі збуваються. Чи можуть стати правдою, якщо ви придбаєте для своєї родини замок. Такі мрії збуваються в Словаччині, де держава виставила на продаж 160 пам’яток історії та архітектури. Між пам’ятками – замки, фортеці, палацові ансамблі, в тому числі - й дуже відомі, занесені до підручників історії та архітектури. Наприклад, замок Віґлаш, що датується 14 століттям. Під час Другої світової війни замок був значно пошкоджений, його стріха згоріла повністю, із цього часу замок занепадає. Нині це мальовнича руїна, за якою 6 століть словацької національної історії. Для рятування пам’яток держава не має коштів, всі спроби знайти спонсорів також не принесли успіху, так і настав час для крайнього кроку – продажу пам’яток архітектури.
Усі об’єкти, що нині виставлені на продаж, були після війни конфісковані в попередніх власників – німецької та угорської шляхти, котра з країни виїхала. На відміну від Чеської Республіки, ці об’єкти архітектури не можуть бути повернені попереднім власникам за правом реституції. Але тому, що стан пам’яток потребує термінової, часто цілковитої реставрації або ремонту, а державних коштів немає, то й було вирішено через розпродажі стан з утриманням пам’яток покращити. Наскільки це вдасться, чи зайняла держава у справі збереження й охорони національної культури правильну позицію – покаже час. Зрештою, вже й зараз очевидно, що це рішення не має одностайної громадської підтримки, зокрема, непоодинокими є протести певної частини словацької громадськості, передусім - фахівців з товариства охорони пам’яток, котрі бояться, що нові власники, пристосовуючи об’єкти до власних потреб, будуть безжалісно й назавжди руйнувати архітектурні деталі, повністю ігнорувати історію пам’ятки. Щоб цього не сталось, держава ухвалила закон, згідно з яким усі роботи на об’єкті повинні проходити під наглядом фахівців.
Усі об’єкти, що нині виставлені на продаж, були після війни конфісковані в попередніх власників – німецької та угорської шляхти, котра з країни виїхала. На відміну від Чеської Республіки, ці об’єкти архітектури не можуть бути повернені попереднім власникам за правом реституції. Але тому, що стан пам’яток потребує термінової, часто цілковитої реставрації або ремонту, а державних коштів немає, то й було вирішено через розпродажі стан з утриманням пам’яток покращити. Наскільки це вдасться, чи зайняла держава у справі збереження й охорони національної культури правильну позицію – покаже час. Зрештою, вже й зараз очевидно, що це рішення не має одностайної громадської підтримки, зокрема, непоодинокими є протести певної частини словацької громадськості, передусім - фахівців з товариства охорони пам’яток, котрі бояться, що нові власники, пристосовуючи об’єкти до власних потреб, будуть безжалісно й назавжди руйнувати архітектурні деталі, повністю ігнорувати історію пам’ятки. Щоб цього не сталось, держава ухвалила закон, згідно з яким усі роботи на об’єкті повинні проходити під наглядом фахівців.
