Варшава, 17 липня 2002 - Ми розповідаємо вам про те, як подорожували польські бізнесмени до Донецька і які враження вони привезли з країни над Дніпром.
Може це наївно звучить для українського слухача але польські бізнесмени, директор фірми “Вілька” Роберт Лісневські та його підлеглий Ришард Григер,повернувшись з України, попросили дістати їм якісь документи, які в державі над Дніпром регулюють відносини людини за кермом з дорожньою поліцією. Можливо ми чогось суттєвого не знали, говорили вони, що нас спіткало на дорогах України стільки брутальності і що понесли ми такий високий кошт за дорогу. При чому це кошт, на який ми не маємо жодних документів, бо на хабарі українська поліція не видає квитанцій. Справа навіть не в грошах, казали польські підприємці, а тій колосальній різниці, яку ми побачили в Україні між людьми бізнесу – там ми зустріли розуміння, слівність, доброзичливість ба навіть сердечність, і відвертим хамством, з яким зіткнулися ми на українських дорогах. Польські підприємці подали нам докладний опис своєї подорожі дорогами України з точними даними про те, коли хто і за що вимагав у них хабарі. Перший раз їх зупинили третього липня коло міста Циблі. Машина дорожньої поліції була під номером РУ 10 номерний знак 0431 КХ. Коли перевіряючий не зміг довести, що іноземець щось порушив, то причепився до техпаспорта. Мовляв, нема чинного техогляду. А авто було новісіньке. Словом, коли відмовилися платити, сказав, що арештує машину, а завтра буде суд і він розбереться. Довелося дати хабар у десять доларів, і все відразу стало на свої місця. Машина вже була в порядку і порушень жодних не було. Причиною наступної зупинки був екологічний контроль. Щось заміряли приладами, які не діяли, тягнули час. На дорозі з Донецька поблизу Тернополя 6 липня до польських бізнесменів під'їхала поліцейська машина РУ –20 номерний знак 0144ТЕ. Причепилися знову до чогось. І довелося дати хабара в 30 гривень. Ясно, що без квитанції. Після цього поляків відпустили.
На кордоні особливі обставини, розповідають польські бізнесмени. Черга довжелезна. Підходить бритоголовий і пропонує за 20 доларів провести без черги. Через якийсь час підходить чоловік у чорній «форменній фуражці» і вимагає долар “ місцевого податку” (без квитанції, звісно).Тут же ми дістали інструкцію, про те, що прикордоннику треба вкласти в паспорт 2 долара (це називається мати зелені документи). Без цього, мовляв, на кордоні будуть клопоти. Все, це, звісно, без будь-яких квитанцій. Словом, при тому всьому, розповіли мені польські підприємці, що їм вдалося багато корисних справ залагодити в Україні, що зустріли вони там ділових людей і добрих партнерів .їхати ще раз бажання ніякого нема. Бо брутальність і хабарництво державних служб знеохочують до будь-яких контактів з Україною.
До цього додам : у щорічному довіднику, який видає міністерство закордонних справ Польщі для громадян, що збираються їхати за кордон, у розділі “Україна” написано, що в цій державі туристи повинні остерігатися дорожньої поліції, яка є винятково брутальною і бере хабарі. Словом, візитна картка держави виглядає так, як виглядає. І що тут говорити про чинники, що стоять на заваді іноземним інвестиціям?
Може це наївно звучить для українського слухача але польські бізнесмени, директор фірми “Вілька” Роберт Лісневські та його підлеглий Ришард Григер,повернувшись з України, попросили дістати їм якісь документи, які в державі над Дніпром регулюють відносини людини за кермом з дорожньою поліцією. Можливо ми чогось суттєвого не знали, говорили вони, що нас спіткало на дорогах України стільки брутальності і що понесли ми такий високий кошт за дорогу. При чому це кошт, на який ми не маємо жодних документів, бо на хабарі українська поліція не видає квитанцій. Справа навіть не в грошах, казали польські підприємці, а тій колосальній різниці, яку ми побачили в Україні між людьми бізнесу – там ми зустріли розуміння, слівність, доброзичливість ба навіть сердечність, і відвертим хамством, з яким зіткнулися ми на українських дорогах. Польські підприємці подали нам докладний опис своєї подорожі дорогами України з точними даними про те, коли хто і за що вимагав у них хабарі. Перший раз їх зупинили третього липня коло міста Циблі. Машина дорожньої поліції була під номером РУ 10 номерний знак 0431 КХ. Коли перевіряючий не зміг довести, що іноземець щось порушив, то причепився до техпаспорта. Мовляв, нема чинного техогляду. А авто було новісіньке. Словом, коли відмовилися платити, сказав, що арештує машину, а завтра буде суд і він розбереться. Довелося дати хабар у десять доларів, і все відразу стало на свої місця. Машина вже була в порядку і порушень жодних не було. Причиною наступної зупинки був екологічний контроль. Щось заміряли приладами, які не діяли, тягнули час. На дорозі з Донецька поблизу Тернополя 6 липня до польських бізнесменів під'їхала поліцейська машина РУ –20 номерний знак 0144ТЕ. Причепилися знову до чогось. І довелося дати хабара в 30 гривень. Ясно, що без квитанції. Після цього поляків відпустили.
На кордоні особливі обставини, розповідають польські бізнесмени. Черга довжелезна. Підходить бритоголовий і пропонує за 20 доларів провести без черги. Через якийсь час підходить чоловік у чорній «форменній фуражці» і вимагає долар “ місцевого податку” (без квитанції, звісно).Тут же ми дістали інструкцію, про те, що прикордоннику треба вкласти в паспорт 2 долара (це називається мати зелені документи). Без цього, мовляв, на кордоні будуть клопоти. Все, це, звісно, без будь-яких квитанцій. Словом, при тому всьому, розповіли мені польські підприємці, що їм вдалося багато корисних справ залагодити в Україні, що зустріли вони там ділових людей і добрих партнерів .їхати ще раз бажання ніякого нема. Бо брутальність і хабарництво державних служб знеохочують до будь-яких контактів з Україною.
До цього додам : у щорічному довіднику, який видає міністерство закордонних справ Польщі для громадян, що збираються їхати за кордон, у розділі “Україна” написано, що в цій державі туристи повинні остерігатися дорожньої поліції, яка є винятково брутальною і бере хабарі. Словом, візитна картка держави виглядає так, як виглядає. І що тут говорити про чинники, що стоять на заваді іноземним інвестиціям?
