Доступність посилання

ТОП новини

Так і не встановлено, скільки ж людей загинуло у 1932-33 роках від голоду: цифри коливаються від двох до дев’яти мільйонів


Так і не встановлено, скільки ж людей загинуло у 1932-33 роках від голоду: цифри коливаються від двох до дев’яти мільйонів

Київ, 17 липня 2002 - Ще у березні цього року президент Леонід Кучма видав указ “Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні”. Цей указ у суспільній свідомості дещо загубився серед інших, присвячених відзначенню чи то ювілею Переяславської ради, чи то річниці організації “Молода гвардія”. Тим часом ідеться про, мабуть, найтрагічнішу сторінку історії України ХХ століття.

На початку 50-х років ХХ століття Гарвардський університет у Сполучених Штатах Америки виконав великий науковий проект – запис тисяч і тисяч спогадів біженців із Радянського Союзу. Але інтерв’юери уникали записувати розповіді про голод 1932-33 років, зауважуючи, що йдеться про вочевидь неправдоподібні історії, про щось міфологічне. Аж до 1980-х років західна історична наука вважала голодомор на Україні “націоналістичною вигадкою” або, у кращому разі, наслідком несприятливих природних умов. У цьому західна наука виступала єдиним фронтом із ідеологічним відділом ЦК КПСС та “істориками у цивільному” з лав КҐБ.

Тільки у 1980-х роках, коли президент Сполучених Штатів Роналд Рейган оголосив хрестовий похід проти радянської Імперії зла і тезу про спеціально організований голод детально аргументували два історики неукраїнського походження – Роберт Конквест і Джеймс Мейс – крига скресла. Спершу спеціальна комісія Конгресу та Президента США, потім – Міжнародна комісія, складена з відомих правників, дійшли думки: голодомором Сталін прагнув завдати смертельного удару українській нації, реалізував політику етноциду.

Зараз факт голодомору наче визнаний на офіційному рівні в Україні. Де-не-де навіть побудовані пам’ятники жертвам штучного голоду. Хоча у столиці, де б належали мати меморіал мільйонам, полеглим під час голодомору, є тільки скромний пам’ятний знак. До речі: так і не встановлено, скільки ж людей загинуло у 1932-33 роках від голоду: цифри коливаються від двох до дев’яти мільйонів. А як підрахувати непрямі втрати, тобто ненароджених чи померлих разом із матерями, ще у материнському череві?

Повертаючись до позиції влади щодо голодомору, варто зазначити, що в офіційних документах відсутнє і засудження комунізму, і сама згадка про етноцид. “Трагічні події” – на щось більше в оцінці голодомору влада не спромоглася. Це зрозуміло. Адже інакше доведеться визнати, що комуністичний режим, із номенклатурних надр якого вийшли всі без винятку теперішні лідери України, вбив у кілька разів більше українського люду, ніж нацизм.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG