Київ-Прага, 25 липня 2002 - Ведучі Василь Зілгалов, та Віктор Міняйло. Гості студії: голова Товариства «Україна – Ізраїль», архітектор, громадський діяч Лариса Скорик, заступник Відділу по боротьбі з нелегальною імміграцією при МВС України Сергій Васильович Гунський, головний редактор журналу нової еліти «ПЕРЕХІД- ІV» Ігор Каганець та на телефонному зв’язку з нами перший заступник голови Державного комітету України у справах національностей і міграції, письменник Рауль Чилачава – тел 235 – 08 – 20.
Василь Зілгалов
Ми продовжуємо нашу програму. У прямому ефірі Вечірньої Свободи ми дискутуємо другу тему - проблеми Софії Київської й історичного центру Києва. У нашій київській студії гості –голова товариства Україна-Ізраїль, архітектор Лариса Скорик, Головний редактор журналу «Перехід-ІV» Ігор Каганець та представник Міністерства внутрішніх справ Сергій Губський.
Софія Київська, історичний центр Києва, це проблема болів, переживань багатьох інтелігентів, громадян столиці, громадян України і багатьох громадян з інших країн.
Чому я про це кажу, бо був свідком у Софії Київській, коли дві японки, як виявилося з міста Осака, впали на коліна перед Орантою. І коли ми їх запитали, чому вони так чинять, адже ж це не сінтоїстський храм, то вони відповіли десь так, що прояви духу, світового розуму – не можна ділити на сінтоїстські чи християнські, на вузько японські чи українські, а сама Оранта, як вони поділилися з нами, їх просто шокувала своєю красою, силою духовності і вони розкажуть про неї всім, із ким розмовлятимуть на Батьківщині, чи деінде...
Але сьогодні ми вестимемо мову про загрозу самому храмові Софії, його фрескам, мозаїкам, та й історичній частині центру Києва, загалом, якраз в епоху бурхливого розвитку бізнесу, невпинних ініціатив київського керівництва з метою шокувати світ своїм діловим, архітектурним поривом.
Про це пише сьогодні й зарубіжна преса, зокрема й німецька... Але послухаймо, що каже з цього приводу відповідальний представник Київдержадміністрації, керівник архітектурно-будівельного контролю міста Києва пан Олександр Ребицький.
Олександр Ребицький
Софія стоїть і стояти буде. Те, що робиться навколо Софії – це робиться з додержанням нормативних вимог, з урахуванням стану Софії, щоб не нанести їй шкоди. На сьогодні такого немає, щоб щось падало, валилося, як пише преса. Усе там стоїть, як і стояло. Є питання спірне, політичне, архітектура – це політика.
Марина Пирожук
Пане Ребицький, а що Ви скажете стосовно новобудов, які з’являються навколо архітектурних пам’яток у центрі міста і викликають занепокоєння в деяких фахівців?
Олександр Ребицький
Стосовно забудови центральної частини міста, в тому числі території біля Софії. Це питання спірне. Те, що відбувається, - робиться з метою поліпшити умови проживання і поліпшити стан забудови. Не може ж тривати, що там усе валиться, тече, ламається. Це стояло роками. Зараз знайшлись власники будинків – Печерська райрада - знайшла інвестора, залучила його до наведення порядку з відновленням устрою.
Будь-якій людині, яка не має особистих амбіцій, яка себе не знайшла і в наш час хоче про себе заявити, використовуючи свій колишній авторитет – збирає навколо себе різного роду ажіотажні питання.
Над будинками, що на Богдана Хмельницького надбудували, для сторонньої людини – це все непомітно, але для Лариси Скорик – на знаю, чим вона займається зараз, – вона вважає, що ця надбудова не повинна бути. Це її особисте бачення питання.
У нас є відповідальні посадові особи, які ухвалюють рішення. Є порядок, який це все вирішує. Ось вона вважає, що так не треба робити й виступає, а всі думають, що там хтось когось вбиває чи ріже.
Марина Пирожук
Нагадую, це був начальник управляння державного архітектурного будівельного контролю Київдержадміністрації Олександр Ребицький.
Василь Зілгалов
Я звертаюся до пані Скорик, чи Ви погоджуєтеся з паном Ребицьким?
Лариса Скорик
Та що ж тут погоджуватися, якщо пан Ребицький навіть не знає, чим я займаюся. То я хочу йому представитися, якщо він уже забув. Я є професором архітектури Національно академії образотворчого мистецтва та архітектури, керівником персональної творчої архітектурної майстерні, яка реалізує в Україні чимало проектів, в першу чергу, сакральної архітектури і сучасної архітектури. Майстерня так і називається “Л.Скорик”. Крім того, я член-кореспондент Академії мистецтв України і маю ще масу інших обов’язків, навіть у сфері, яка є не дуже відомою Київській Держміськадміністрації – власне, у сфері охорони пам’яток не чиновничої, а громадсько-добровільно-професійної. Я є заступником голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури вже багато років. І можу сказати пану Ребицькому і не тільки йому, що я відчуваю себе набагато комфортніше і спокійніше займатися улюбленою справою архітектури, тим паче у Києві, де треба проходити розмаїті погодження у розмаїтих сумнівних осіб.
Але знаєте, те, що робиться... Я два роки тому виступала й просила: “Подивіться, що планується на майдані Незалежності. Ми будемо мати глобальний кітч 20 століття”. І ми його отримали. Це був глас вопіющого в пустелі, але я думаю те, що ми маємо – навряд чи людина зі здоровим глуздом і хоча б мінімальним естетичним смаком може сказати, що вийшло добре.
Але, як кажуть, потяг пішов. Тепер він їде далі – в напрямку руйнації тополиної алеї на бульварі Шевченка, в напрямку руйнації церкви Спаса на Берестовій - невідомо з якої причини. Її треба реставрувати й дбати про неї, щоб вона жила. А тут раптом вирішили, що треба її знести, - розбудовану (більша частина) ще за часів Петра Могили (залишилося від 12 століття дуже мало, під час землетрусу в 13 столітті вона постраждала).
Божевільні ідеї на предмет відбудови Десятинної церкви на теж саме 12-13 століття. Ніхто теж не знає, якою вона була. І є як мінімум шість сумнівних проектів реставрації, які не мають нічого спільного з істиною.
Хочу сказати, в чому причина: ця наша тотальна комерціалізація й зацікавленість центральною частиною міста з точки зору комерційного зиску призвела і можновладців, і тих, хто при них до того, що вони абсолютно все перераховують на гроші. І вони дозволяють собі казати ( мені шкода) – що я десь біля Софії протестую проти надбудови – та не тільки я, шановні панове.
Дуже багато вчених підписалися під листом, який ми скерували до ЮНЕСКО, бо виявляється, що Софію власними силами якось ніколи не вдавалося вборонити, у всякому разі, сталінські часи нам це підтвердили.
Треба було звертатися до французьких вчених (і, то тихенько, аби сталінські посіпаки не знали), і вже французькі вчені зверталися до цього уряду божевільного, щоб він не руйнував Софію заради нового урядового центру - бо “її будував батько їхньої королеви Анни Ярославни”, і що це є шедевр світового зодчества. І сьогодні тільки Софійський заповідник на всій території колишнього СРСР удостоєний був золотої медалі ЮНЕСКО і знаходиться під охороною ЮНЕСКО, входить до списку найвизначніших культурних пам’яток світу.
І ще хочу звернутися до тих людей, яким абсолютно байдуже все.
Віктор Міняйло
Ви можете їх назвати?
Лариса Скорик
Я можу назвати майже весь чиновничий апарат місцевої влади і мушу, на жаль, назвати й адміністрацію.. не адміністрацію, а самого президента, до якого ми зверталися листом, що був підписаний майже сотнею видатних учених, науковців. Це було майже два роки тому, коли попереджали – не робіть із майданом Незалежності те, що хочете зробити.
Василь Зілгалов
У нас є слухач, який має запитання.
Слухач
Доброго вечора. Пані Ларисо, дуже вдячний за ту роботу, що Ви проводите, за Ваше відстоювання я українських інтересів. Але мушу констатувати, доки Софія Київська, наша святині – не належатиме фактично, нашому народу, а буде в підпорядкуванні чужої церкви...
Василь Зілгалов
Я Вам дуже дякую, це не питання, але виступ, маємо мало часу.
Лариса Скорик
Зараз “Софія” не належіть жодній церкві. Я пам’ятаю той час, коли стояло питання, чи можна хоча би двічі на рік відправляти священну літургію – на Великдень і Різдво у Соборі святої Софії, і було винесено вердикт науковців – що не варто цього робити, тому що на ці безцінні фрески, і на ту саму Оранту, (перед якою японки ставали на коліна, і перед якою духовно стають на коліна всі, хто має почуття чогось вищого у своєму серці) може впливати і той гучний спів, і паління свічок – це небезпечно. А от тепер... навколо Софії. Та не “навколо Софії”, пан Ребицький, – на території Софійського заповідника.
І не про надбудову будинків тільки йдеться, а про те, що під самими мурами Софії вирито 20-метровий катлаван, щоб побудувати бізнес-центр для тих, хто вже освоїли ці апартаменти. Вони мусять свої “святі” тіла купати у тих підземних басейнах під самою Софією - якій ті сотні кубів землі загрожують смертельно. Бо лисовидний ґрунт найбільше боїться замокання, а вся Софія стоїть на цих ґрунтах..
Василь Зілгалов
Вибачаюся. Час втікає, але хочу Вам продемонструвати, Ваша боротьба, і Ваших колег усе-таки має певні наслідки. Я хочу, щоб Ви почули точку зору посадової особи - Миколи Кучурука, начальника управління реставрації та реконструкції і вторинної забудови Держкомітету України з будівництва архітектури та житлової політики, якого записала наша колега Юлія Жмакіна.
(Запис)
Микола Кучурук
Чітка позиція буде висловлена після того, як завтра буде підписаний наказ Держбуду про план заходів відносно здійснення, буквально протягом найближчих років, певних заходів, пов’язаних із покращенням стану пам’яток. Це не значить, що вони в загрозливому стані. Як кожний об’єкт старіє, треба провести якісь косметичні роботи, благоустрій підняти, також потрібно провести деякі дослідницькі роботи.
Це не значить, що ми повинні кричати – усе валиться, все тріщить. Усе стоїть нормально, спеціалісти це підтвердили, а робити так ажіотаж навколо цього не потрібно. Буде підписано наказ щодо плану заходів. Ви зможете його навіть отримати. Там буде визначено по кожному об’єкту – що буде зроблено з його приводу. Відносно будівництва по Рильського 5 - голова комітету і вся комісія прийшла одностайно до висновку – поки що це будівництво призупиняється до отримання відповідних погоджень в установленому порядку, висновків, затвердження проекту, а також перевірки всіх можливих технічних рішень стосовно факторів, які можуть вплинути на Софійський Собор. Ось таке ухвалене рішення. Для цього потрібні кошти, і немалі кошти, щоб проводити відповідні роботи.
Чому обов’язково у нас провертаються до питань, якщо стосується заповідника Софія Київська. Чому всі, і навіть радіо “Свобода” звертає увагу – коли хтось підкине такі смажені факти, яких у дійсності і немає?
А чому не ставиться питання планомірно, періодично в пресі, по телебаченню - висвітлювати діяльність заповідника. Ви зрозумійте, тут більш позитивного, ніж негативного. “Софію” знає весь світ, відвідують делегації, вона отримала медаль у 1987 році якраз за збереження пам’яток. Розумієте? Держава все-таки протягом останні років (буквально трьох) усе-таки 13 мільйонів виділила. Ви знаєте, що проведено реставрацію Андріївської церкви, Кирилівської. Чомусь на це ніхто не звертає уваги?
Василь Зілгалов
Так сказав пан Кучурук. Пані Скорик, яке буде Ваше резюме, маємо мало часу.
Лариса Скорик
Ви знаєте, поки ми будемо “планомірно вивчати”, чому будують без погодження... Це, взагалі, абсурд. Як можна будувати без погодження, як можна порушувати режим, в якому не може будуватися абсолютно нічого. Можуть проводитися лише ті земляні та інші роботи, які пов’язані із збереженням пам’ятки. Це є закон. А тут є повне ігнорування міжнародного і нашого законодавств.
Ми вже бачили, як тракторист дорвався уночі і поруйнував справжні Печерські ворота. І таких речей у нас багато. А потім “вивчають”. Я хочу знати, що будуть вивчати і на цей раз, чи це зашкодить. Безперечно зашкодить. Просто будуть вивчати так, щоб зробити висновок, що не зашкодить.
Шановні панове, якщо не зашкодить сьогодні, зашкодить через 20 років. І причому кардинально. Тому що зміна будь-яких гідроекологічних умов на території Софії (а вона неминуча з таким величезним котлованом і бетонним греблями, які ставляться на дорозі відтоку води) – це є просто катастрофа.
Але катастрофа те, що тільки глибоко нецивілізоване суспільство може собі дозволяти такі вульгарні, такі вандалістичні акти – будувати не території заповідника. Підкреслюю, це територія не біля заповідника, а частина території заповідника, яку вже приватизували.
Я маю що робити. Я недавно казала шість об’єктів. Я сьогодні одночасно будую сім об'єктів, це унікальна кількість навантажень для мене. І задавалося б - навіщо мені це треба? Треба. Бо мені треба Україна, “Софія”, мені не треба Києва такого кітчеватого і провінційного балагану, який сьогодні з нього робиться в історичній частині. І я буду виступати до тих пір, доки буду мати на це силу. І ніхто не змусить...
Василь Зілгалов
Дякуємо. Через 15 років буде, до речі, відзначатися тисяча років початку будівництва Софійського собору. І дай Боже, щоб він залишався.
Василь Зілгалов
Ми продовжуємо нашу програму. У прямому ефірі Вечірньої Свободи ми дискутуємо другу тему - проблеми Софії Київської й історичного центру Києва. У нашій київській студії гості –голова товариства Україна-Ізраїль, архітектор Лариса Скорик, Головний редактор журналу «Перехід-ІV» Ігор Каганець та представник Міністерства внутрішніх справ Сергій Губський.
Софія Київська, історичний центр Києва, це проблема болів, переживань багатьох інтелігентів, громадян столиці, громадян України і багатьох громадян з інших країн.
Чому я про це кажу, бо був свідком у Софії Київській, коли дві японки, як виявилося з міста Осака, впали на коліна перед Орантою. І коли ми їх запитали, чому вони так чинять, адже ж це не сінтоїстський храм, то вони відповіли десь так, що прояви духу, світового розуму – не можна ділити на сінтоїстські чи християнські, на вузько японські чи українські, а сама Оранта, як вони поділилися з нами, їх просто шокувала своєю красою, силою духовності і вони розкажуть про неї всім, із ким розмовлятимуть на Батьківщині, чи деінде...
Але сьогодні ми вестимемо мову про загрозу самому храмові Софії, його фрескам, мозаїкам, та й історичній частині центру Києва, загалом, якраз в епоху бурхливого розвитку бізнесу, невпинних ініціатив київського керівництва з метою шокувати світ своїм діловим, архітектурним поривом.
Про це пише сьогодні й зарубіжна преса, зокрема й німецька... Але послухаймо, що каже з цього приводу відповідальний представник Київдержадміністрації, керівник архітектурно-будівельного контролю міста Києва пан Олександр Ребицький.
Олександр Ребицький
Софія стоїть і стояти буде. Те, що робиться навколо Софії – це робиться з додержанням нормативних вимог, з урахуванням стану Софії, щоб не нанести їй шкоди. На сьогодні такого немає, щоб щось падало, валилося, як пише преса. Усе там стоїть, як і стояло. Є питання спірне, політичне, архітектура – це політика.
Марина Пирожук
Пане Ребицький, а що Ви скажете стосовно новобудов, які з’являються навколо архітектурних пам’яток у центрі міста і викликають занепокоєння в деяких фахівців?
Олександр Ребицький
Стосовно забудови центральної частини міста, в тому числі території біля Софії. Це питання спірне. Те, що відбувається, - робиться з метою поліпшити умови проживання і поліпшити стан забудови. Не може ж тривати, що там усе валиться, тече, ламається. Це стояло роками. Зараз знайшлись власники будинків – Печерська райрада - знайшла інвестора, залучила його до наведення порядку з відновленням устрою.
Будь-якій людині, яка не має особистих амбіцій, яка себе не знайшла і в наш час хоче про себе заявити, використовуючи свій колишній авторитет – збирає навколо себе різного роду ажіотажні питання.
Над будинками, що на Богдана Хмельницького надбудували, для сторонньої людини – це все непомітно, але для Лариси Скорик – на знаю, чим вона займається зараз, – вона вважає, що ця надбудова не повинна бути. Це її особисте бачення питання.
У нас є відповідальні посадові особи, які ухвалюють рішення. Є порядок, який це все вирішує. Ось вона вважає, що так не треба робити й виступає, а всі думають, що там хтось когось вбиває чи ріже.
Марина Пирожук
Нагадую, це був начальник управляння державного архітектурного будівельного контролю Київдержадміністрації Олександр Ребицький.
Василь Зілгалов
Я звертаюся до пані Скорик, чи Ви погоджуєтеся з паном Ребицьким?
Лариса Скорик
Та що ж тут погоджуватися, якщо пан Ребицький навіть не знає, чим я займаюся. То я хочу йому представитися, якщо він уже забув. Я є професором архітектури Національно академії образотворчого мистецтва та архітектури, керівником персональної творчої архітектурної майстерні, яка реалізує в Україні чимало проектів, в першу чергу, сакральної архітектури і сучасної архітектури. Майстерня так і називається “Л.Скорик”. Крім того, я член-кореспондент Академії мистецтв України і маю ще масу інших обов’язків, навіть у сфері, яка є не дуже відомою Київській Держміськадміністрації – власне, у сфері охорони пам’яток не чиновничої, а громадсько-добровільно-професійної. Я є заступником голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури вже багато років. І можу сказати пану Ребицькому і не тільки йому, що я відчуваю себе набагато комфортніше і спокійніше займатися улюбленою справою архітектури, тим паче у Києві, де треба проходити розмаїті погодження у розмаїтих сумнівних осіб.
Але знаєте, те, що робиться... Я два роки тому виступала й просила: “Подивіться, що планується на майдані Незалежності. Ми будемо мати глобальний кітч 20 століття”. І ми його отримали. Це був глас вопіющого в пустелі, але я думаю те, що ми маємо – навряд чи людина зі здоровим глуздом і хоча б мінімальним естетичним смаком може сказати, що вийшло добре.
Але, як кажуть, потяг пішов. Тепер він їде далі – в напрямку руйнації тополиної алеї на бульварі Шевченка, в напрямку руйнації церкви Спаса на Берестовій - невідомо з якої причини. Її треба реставрувати й дбати про неї, щоб вона жила. А тут раптом вирішили, що треба її знести, - розбудовану (більша частина) ще за часів Петра Могили (залишилося від 12 століття дуже мало, під час землетрусу в 13 столітті вона постраждала).
Божевільні ідеї на предмет відбудови Десятинної церкви на теж саме 12-13 століття. Ніхто теж не знає, якою вона була. І є як мінімум шість сумнівних проектів реставрації, які не мають нічого спільного з істиною.
Хочу сказати, в чому причина: ця наша тотальна комерціалізація й зацікавленість центральною частиною міста з точки зору комерційного зиску призвела і можновладців, і тих, хто при них до того, що вони абсолютно все перераховують на гроші. І вони дозволяють собі казати ( мені шкода) – що я десь біля Софії протестую проти надбудови – та не тільки я, шановні панове.
Дуже багато вчених підписалися під листом, який ми скерували до ЮНЕСКО, бо виявляється, що Софію власними силами якось ніколи не вдавалося вборонити, у всякому разі, сталінські часи нам це підтвердили.
Треба було звертатися до французьких вчених (і, то тихенько, аби сталінські посіпаки не знали), і вже французькі вчені зверталися до цього уряду божевільного, щоб він не руйнував Софію заради нового урядового центру - бо “її будував батько їхньої королеви Анни Ярославни”, і що це є шедевр світового зодчества. І сьогодні тільки Софійський заповідник на всій території колишнього СРСР удостоєний був золотої медалі ЮНЕСКО і знаходиться під охороною ЮНЕСКО, входить до списку найвизначніших культурних пам’яток світу.
І ще хочу звернутися до тих людей, яким абсолютно байдуже все.
Віктор Міняйло
Ви можете їх назвати?
Лариса Скорик
Я можу назвати майже весь чиновничий апарат місцевої влади і мушу, на жаль, назвати й адміністрацію.. не адміністрацію, а самого президента, до якого ми зверталися листом, що був підписаний майже сотнею видатних учених, науковців. Це було майже два роки тому, коли попереджали – не робіть із майданом Незалежності те, що хочете зробити.
Василь Зілгалов
У нас є слухач, який має запитання.
Слухач
Доброго вечора. Пані Ларисо, дуже вдячний за ту роботу, що Ви проводите, за Ваше відстоювання я українських інтересів. Але мушу констатувати, доки Софія Київська, наша святині – не належатиме фактично, нашому народу, а буде в підпорядкуванні чужої церкви...
Василь Зілгалов
Я Вам дуже дякую, це не питання, але виступ, маємо мало часу.
Лариса Скорик
Зараз “Софія” не належіть жодній церкві. Я пам’ятаю той час, коли стояло питання, чи можна хоча би двічі на рік відправляти священну літургію – на Великдень і Різдво у Соборі святої Софії, і було винесено вердикт науковців – що не варто цього робити, тому що на ці безцінні фрески, і на ту саму Оранту, (перед якою японки ставали на коліна, і перед якою духовно стають на коліна всі, хто має почуття чогось вищого у своєму серці) може впливати і той гучний спів, і паління свічок – це небезпечно. А от тепер... навколо Софії. Та не “навколо Софії”, пан Ребицький, – на території Софійського заповідника.
І не про надбудову будинків тільки йдеться, а про те, що під самими мурами Софії вирито 20-метровий катлаван, щоб побудувати бізнес-центр для тих, хто вже освоїли ці апартаменти. Вони мусять свої “святі” тіла купати у тих підземних басейнах під самою Софією - якій ті сотні кубів землі загрожують смертельно. Бо лисовидний ґрунт найбільше боїться замокання, а вся Софія стоїть на цих ґрунтах..
Василь Зілгалов
Вибачаюся. Час втікає, але хочу Вам продемонструвати, Ваша боротьба, і Ваших колег усе-таки має певні наслідки. Я хочу, щоб Ви почули точку зору посадової особи - Миколи Кучурука, начальника управління реставрації та реконструкції і вторинної забудови Держкомітету України з будівництва архітектури та житлової політики, якого записала наша колега Юлія Жмакіна.
(Запис)
Микола Кучурук
Чітка позиція буде висловлена після того, як завтра буде підписаний наказ Держбуду про план заходів відносно здійснення, буквально протягом найближчих років, певних заходів, пов’язаних із покращенням стану пам’яток. Це не значить, що вони в загрозливому стані. Як кожний об’єкт старіє, треба провести якісь косметичні роботи, благоустрій підняти, також потрібно провести деякі дослідницькі роботи.
Це не значить, що ми повинні кричати – усе валиться, все тріщить. Усе стоїть нормально, спеціалісти це підтвердили, а робити так ажіотаж навколо цього не потрібно. Буде підписано наказ щодо плану заходів. Ви зможете його навіть отримати. Там буде визначено по кожному об’єкту – що буде зроблено з його приводу. Відносно будівництва по Рильського 5 - голова комітету і вся комісія прийшла одностайно до висновку – поки що це будівництво призупиняється до отримання відповідних погоджень в установленому порядку, висновків, затвердження проекту, а також перевірки всіх можливих технічних рішень стосовно факторів, які можуть вплинути на Софійський Собор. Ось таке ухвалене рішення. Для цього потрібні кошти, і немалі кошти, щоб проводити відповідні роботи.
Чому обов’язково у нас провертаються до питань, якщо стосується заповідника Софія Київська. Чому всі, і навіть радіо “Свобода” звертає увагу – коли хтось підкине такі смажені факти, яких у дійсності і немає?
А чому не ставиться питання планомірно, періодично в пресі, по телебаченню - висвітлювати діяльність заповідника. Ви зрозумійте, тут більш позитивного, ніж негативного. “Софію” знає весь світ, відвідують делегації, вона отримала медаль у 1987 році якраз за збереження пам’яток. Розумієте? Держава все-таки протягом останні років (буквально трьох) усе-таки 13 мільйонів виділила. Ви знаєте, що проведено реставрацію Андріївської церкви, Кирилівської. Чомусь на це ніхто не звертає уваги?
Василь Зілгалов
Так сказав пан Кучурук. Пані Скорик, яке буде Ваше резюме, маємо мало часу.
Лариса Скорик
Ви знаєте, поки ми будемо “планомірно вивчати”, чому будують без погодження... Це, взагалі, абсурд. Як можна будувати без погодження, як можна порушувати режим, в якому не може будуватися абсолютно нічого. Можуть проводитися лише ті земляні та інші роботи, які пов’язані із збереженням пам’ятки. Це є закон. А тут є повне ігнорування міжнародного і нашого законодавств.
Ми вже бачили, як тракторист дорвався уночі і поруйнував справжні Печерські ворота. І таких речей у нас багато. А потім “вивчають”. Я хочу знати, що будуть вивчати і на цей раз, чи це зашкодить. Безперечно зашкодить. Просто будуть вивчати так, щоб зробити висновок, що не зашкодить.
Шановні панове, якщо не зашкодить сьогодні, зашкодить через 20 років. І причому кардинально. Тому що зміна будь-яких гідроекологічних умов на території Софії (а вона неминуча з таким величезним котлованом і бетонним греблями, які ставляться на дорозі відтоку води) – це є просто катастрофа.
Але катастрофа те, що тільки глибоко нецивілізоване суспільство може собі дозволяти такі вульгарні, такі вандалістичні акти – будувати не території заповідника. Підкреслюю, це територія не біля заповідника, а частина території заповідника, яку вже приватизували.
Я маю що робити. Я недавно казала шість об’єктів. Я сьогодні одночасно будую сім об'єктів, це унікальна кількість навантажень для мене. І задавалося б - навіщо мені це треба? Треба. Бо мені треба Україна, “Софія”, мені не треба Києва такого кітчеватого і провінційного балагану, який сьогодні з нього робиться в історичній частині. І я буду виступати до тих пір, доки буду мати на це силу. І ніхто не змусить...
Василь Зілгалов
Дякуємо. Через 15 років буде, до речі, відзначатися тисяча років початку будівництва Софійського собору. І дай Боже, щоб він залишався.