Вашингтон, 6 серпня 2002 – У Москві та Києві готуються до зустрічі президентів України й Росії, яка запланована на 8-9 серпня в російській столиці. Сьогодні стало відомо, що після Кучми й Путіна в Москві зустрінуться ще й прем’єри – 16 серпня. Кореспондентка Радіо Свобода у Вашингтоні запросила до розмови аналітика американської корпорації "Ренд" професора Романа Солчаника.
Мирослава Гонгадзе:
Пане Солчаник, як Ви оцінюєте поїздки українського лідера до столиці сусідньої держави і його зустрічі з президентом Росії?
Роман Солчаник:
Стосунки з Росією є важливими, і їх не можна ігнорувати. Усе ж таки Росія – це важливий сусід України. На жаль, ми не знаємо, які теми будуть обговорюватися під час цього візиту. Існують певні проблеми, які ще не вирішені, хоча, з одної сторони, відносини Україна–Росія після Єльцина на сучасному етапі, тобто з президентом Путіним, набрали новий зміст. Вони, скажімо так, є більш нормальними, практичними, прагматичними. Є кілька тем, які повинні бути вирішені – проблеми з газом, енергетикою й проблеми з кордонами. Навіть мова може бути про Чорноморський флот у зв’язку з тим, що Україна має намір вступити до НАТО.
Мирослава Гонгадзе:
Зрозуміло, що російський президент планує й прагне вирішити проблеми, які існують у міждержавних стосунках із боку Росії, в інтересах Росії. Як Ви вважаєте, чи український лідер достатньо наполегливий у вирішенні українських проблем із Росією?
Роман Солчаник:
Якщо існує якась небезпека, а вона, звичайно, існує, то це є так, як було перед 23 травня, коли Україна заявила про намір вступити до НАТО. Перед тим було неясно, куди прямує Україна – на Схід (ішла мова про те, щоб інтегруватися до ЄврАзЕС), чи, навпаки, на Захід – у Європу, як одночасно заявило Міністерство закордонних справ України. Політика повинна бути стисла, ясна і чітка.
Моя особиста точка зору, що не лише президент, а й адміністрація президента, можливо, навіть, Міністерство закордонних справ не усвідомлюють, що зацікавленість Україною на Заході, – маю на увазі Лондон, Берлін і, звичайно, Вашингтон, – набагато менша, ніж вона була рік чи два тому. Не хочу сказати, що це чиясь вина. Обставини після терористичного акту проти США 11 вересня сприяли тому, що стосунки між Москвою і західним світом є набагато динамічніші, ніж стосунки з Україною. І це велика небезпека. Мусить бути реальна політика відносно Європи, і повинно бути політичне планування.
Мирослава Гонгадзе:
Пане Солчаник, як Ви оцінюєте поїздки українського лідера до столиці сусідньої держави і його зустрічі з президентом Росії?
Роман Солчаник:
Стосунки з Росією є важливими, і їх не можна ігнорувати. Усе ж таки Росія – це важливий сусід України. На жаль, ми не знаємо, які теми будуть обговорюватися під час цього візиту. Існують певні проблеми, які ще не вирішені, хоча, з одної сторони, відносини Україна–Росія після Єльцина на сучасному етапі, тобто з президентом Путіним, набрали новий зміст. Вони, скажімо так, є більш нормальними, практичними, прагматичними. Є кілька тем, які повинні бути вирішені – проблеми з газом, енергетикою й проблеми з кордонами. Навіть мова може бути про Чорноморський флот у зв’язку з тим, що Україна має намір вступити до НАТО.
Мирослава Гонгадзе:
Зрозуміло, що російський президент планує й прагне вирішити проблеми, які існують у міждержавних стосунках із боку Росії, в інтересах Росії. Як Ви вважаєте, чи український лідер достатньо наполегливий у вирішенні українських проблем із Росією?
Роман Солчаник:
Якщо існує якась небезпека, а вона, звичайно, існує, то це є так, як було перед 23 травня, коли Україна заявила про намір вступити до НАТО. Перед тим було неясно, куди прямує Україна – на Схід (ішла мова про те, щоб інтегруватися до ЄврАзЕС), чи, навпаки, на Захід – у Європу, як одночасно заявило Міністерство закордонних справ України. Політика повинна бути стисла, ясна і чітка.
Моя особиста точка зору, що не лише президент, а й адміністрація президента, можливо, навіть, Міністерство закордонних справ не усвідомлюють, що зацікавленість Україною на Заході, – маю на увазі Лондон, Берлін і, звичайно, Вашингтон, – набагато менша, ніж вона була рік чи два тому. Не хочу сказати, що це чиясь вина. Обставини після терористичного акту проти США 11 вересня сприяли тому, що стосунки між Москвою і західним світом є набагато динамічніші, ніж стосунки з Україною. І це велика небезпека. Мусить бути реальна політика відносно Європи, і повинно бути політичне планування.
