Севастополь, 7 серпня – одна, на перший погляд, непомітна подія, не помічена у Києві, збурила політичне літо у Севастополі. Тим часом видається, даремно у столиці не звернули увагу на те, що сталося у місті морської слави. Адже, йдеться про річ, знану в масштабах усієї України. Про що ж, власне, йдеться?
Якраз тоді, коли парламентарії ділили між собою хлібні посади і переймалися не менш цікавими речами, газета «Слава Севастополя» - місцевий офіціоз - надрукувала привітання прем’єра України Анатолія Кінаха місцевій політичній та економічній еліті з нагоди чергової не круглої, але, все ж таки, приємної річниці міста. І сталося у привітанні одне дуже цікаве речення, цитую за «Славою Севастополя» від 17 червня 2002 року: «Чергову дату своєї 219-літньої історії Севастополь зустрічає як місто двох дружніх держав». Отже, місто двох держав. В міжнародному праві це означає факт спільного володіння й управління певною територією. На таку, сказати, цікаву заяву українського прем’єра негайно зреагували прихильники приєднання міста до «матушки Росии». Газета російської громади Севастополя у своєму 10-му числі заявила таке:«Прем’єр України усе зрозумів. Справа за визнанням Леонідом Кучмою геополітичних реалій. Севастополь має перебувати під спільним російсько-українським управлінням». Зреагувала й українська громада міста. Дехто намагався через пресу пояснити, що, очевидно, клерки з апарату прем’єра Кінаха припустилися ляпки. Мало йтися про місто флотів двох дружніх держав. А дехто з околу заявив, що після подібної ляпки, прем’єр, якщо він відповідальний політик, має подати у відставку. У словах останніх є певний резон. З вини апарату чи з власної - треба читати, що підписуєш, але прем’єр України створив прецедент визнання прав Російської держави на Севастополь. Не секрет, що певні впливові кола в Росії не полишають надій на, бодай, спільне управління й володіння головною базою Чорноморського флоту. Тим часом, спростування сказаного, мовляв, хтось перекрутив слова прем’єра Кінаха, газета «Слава Севастополя» не помістила. Може, справді, прем’єру не до цього. Аварії на шахтах, катастрофа на літовищі, стихійні лиха... Але в такому разі варто було б взагалі відмовитися від старої радянської традиції - із найменшої нагоди вітати трудящих певних регіонів, міст і сіл. Тоді було б і менше шансів, що якийсь клерк припуститься фатальної помилки при складанні чергового вітання, і клерків б знадобилося значно менше.
Якраз тоді, коли парламентарії ділили між собою хлібні посади і переймалися не менш цікавими речами, газета «Слава Севастополя» - місцевий офіціоз - надрукувала привітання прем’єра України Анатолія Кінаха місцевій політичній та економічній еліті з нагоди чергової не круглої, але, все ж таки, приємної річниці міста. І сталося у привітанні одне дуже цікаве речення, цитую за «Славою Севастополя» від 17 червня 2002 року: «Чергову дату своєї 219-літньої історії Севастополь зустрічає як місто двох дружніх держав». Отже, місто двох держав. В міжнародному праві це означає факт спільного володіння й управління певною територією. На таку, сказати, цікаву заяву українського прем’єра негайно зреагували прихильники приєднання міста до «матушки Росии». Газета російської громади Севастополя у своєму 10-му числі заявила таке:«Прем’єр України усе зрозумів. Справа за визнанням Леонідом Кучмою геополітичних реалій. Севастополь має перебувати під спільним російсько-українським управлінням». Зреагувала й українська громада міста. Дехто намагався через пресу пояснити, що, очевидно, клерки з апарату прем’єра Кінаха припустилися ляпки. Мало йтися про місто флотів двох дружніх держав. А дехто з околу заявив, що після подібної ляпки, прем’єр, якщо він відповідальний політик, має подати у відставку. У словах останніх є певний резон. З вини апарату чи з власної - треба читати, що підписуєш, але прем’єр України створив прецедент визнання прав Російської держави на Севастополь. Не секрет, що певні впливові кола в Росії не полишають надій на, бодай, спільне управління й володіння головною базою Чорноморського флоту. Тим часом, спростування сказаного, мовляв, хтось перекрутив слова прем’єра Кінаха, газета «Слава Севастополя» не помістила. Може, справді, прем’єру не до цього. Аварії на шахтах, катастрофа на літовищі, стихійні лиха... Але в такому разі варто було б взагалі відмовитися від старої радянської традиції - із найменшої нагоди вітати трудящих певних регіонів, міст і сіл. Тоді було б і менше шансів, що якийсь клерк припуститься фатальної помилки при складанні чергового вітання, і клерків б знадобилося значно менше.
