Прага, 12 серпня 2002 – Понеділкові західні газети широко коментують зустріч делегації іракської опозиції із представниками держдепартаменту і міністерства оборони США, а також можливості заміни режиму Саддама Хусейна за участю усіх опозиційних сил в Іраку.
Коментуючи переговори офіційних осіб США з іракською опозицією, газета «Нью-Йорк таймс» підкреслює у редакційній статті, що головною метою цих заходів – заручитися підтримкою у Сполучених Штатах і поза кордонами США можливої воєнної акції проти режиму Саддама Хусейна. Досі, як зазначає газета, підтримки такої акції з боку європейських та арабських країн бракує. Тим часом без допомоги союзників забезпечення тривалого миру в Іраку було б особливо тяжке.
Інша американська газета «Лос-Анджелес таймс» містить коментар Чарльза Дуфлера з Центру Стратегічних і міжнародних досліджень, який схвально відгукується про підготовчі заходи адміністрації Буша, підкреслюючи, що перш за все Сполучені Штати потребують сформулювати політичну мету, а лише потім починати воєнну акцію для реалізації цієї мети. При цьому першим кроком мала би стати ізоляція іракського лідера Саддама Хусейна і його прихильників від іракського населення. Водночас Вашингтон мав би чітко дати зрозуміти, що він не бажає насадити в Іраку маріонеткового керівництва, а створити умови, за яких іракці зможуть самі змінити свій уряд. За цих умов, веде далі автор, іракські політичні інституції й особливо армія мали б побачити їхнє краще майбутнє на чолі з іншим лідером. Дуфлер закликає переконати іракську армію в тому, що удар проти режиму не значить війни проти Іраку. Тому, як вважає автор, об’єкти для ударів повинні бути уважно підібрані. Потрібно також уважно скоординувати політичну мету з воєнною операцією, пише на закінчення автор. Це дало б можливість значно обмежити кількість людських жертв і зруйнувань.
Тим часом колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер підкреслює в газеті «Чікаґо тібюн», що Сполучені Штати повинні врешті чітко визначити свою політику щодо Іраку. На його думку, зміна режиму, як головна причина удару, кине виклик усім дотеперішнім укладам і правовій системі, яка передбачає застосування сили лише у випадках самооборони, причому проти безпосередньої, а не потенційної загрози. Тому у випадку удару, на думку автора, із боку європейських союзників можна очікувати лише поступової підтримки, якщо загалом очікувати такої. Однак, автор наголошує на загрозі міжнародного тероризму з боку Іраку і на потребі спрямувати стратегічні зусилля проти цієї загрози.
Коментуючи переговори офіційних осіб США з іракською опозицією, газета «Нью-Йорк таймс» підкреслює у редакційній статті, що головною метою цих заходів – заручитися підтримкою у Сполучених Штатах і поза кордонами США можливої воєнної акції проти режиму Саддама Хусейна. Досі, як зазначає газета, підтримки такої акції з боку європейських та арабських країн бракує. Тим часом без допомоги союзників забезпечення тривалого миру в Іраку було б особливо тяжке.
Інша американська газета «Лос-Анджелес таймс» містить коментар Чарльза Дуфлера з Центру Стратегічних і міжнародних досліджень, який схвально відгукується про підготовчі заходи адміністрації Буша, підкреслюючи, що перш за все Сполучені Штати потребують сформулювати політичну мету, а лише потім починати воєнну акцію для реалізації цієї мети. При цьому першим кроком мала би стати ізоляція іракського лідера Саддама Хусейна і його прихильників від іракського населення. Водночас Вашингтон мав би чітко дати зрозуміти, що він не бажає насадити в Іраку маріонеткового керівництва, а створити умови, за яких іракці зможуть самі змінити свій уряд. За цих умов, веде далі автор, іракські політичні інституції й особливо армія мали б побачити їхнє краще майбутнє на чолі з іншим лідером. Дуфлер закликає переконати іракську армію в тому, що удар проти режиму не значить війни проти Іраку. Тому, як вважає автор, об’єкти для ударів повинні бути уважно підібрані. Потрібно також уважно скоординувати політичну мету з воєнною операцією, пише на закінчення автор. Це дало б можливість значно обмежити кількість людських жертв і зруйнувань.
Тим часом колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер підкреслює в газеті «Чікаґо тібюн», що Сполучені Штати повинні врешті чітко визначити свою політику щодо Іраку. На його думку, зміна режиму, як головна причина удару, кине виклик усім дотеперішнім укладам і правовій системі, яка передбачає застосування сили лише у випадках самооборони, причому проти безпосередньої, а не потенційної загрози. Тому у випадку удару, на думку автора, із боку європейських союзників можна очікувати лише поступової підтримки, якщо загалом очікувати такої. Однак, автор наголошує на загрозі міжнародного тероризму з боку Іраку і на потребі спрямувати стратегічні зусилля проти цієї загрози.
