Брюссель, 19 серпня 2002 - Хоча футбольні баталії за честь потрапити в лугу чемпіонів Європи саме у розпалі, нині в невеличкому українському поселенні Франкополе завершились турніри європейських команд Спілки Української Молоді в Європі.
Франкополе, дійсно, явище унікальне. Це село, яке розкинулось серед мальовничих гір – Бельгійських Арден. Щось свого роду” маленькі Карпати.”
Скажете дивно, село розташоване в горах, а зветься Франкополе. Ні не дивуйтесь серед арденських пагорбів розляглася велика галявина, де й розкинулись вулички цього села. Перед в'їздом в село стоїть постамент Івану Франкові, який завжди прикрашений квітами. Неподалік готель у карпатському стилі та гуртожиток для членів суму та інших гостей. Ну а як без шинка? Звісно є й шинок де готують справжній український борщ та українські голубці. Є дещо й до борщику й до голубців - файна перцівочка.
Терени Франкополя належать до речі не, Бельгії, а тутешній українській громаді, яка викупила після Другої Світової війни землю на 95-ть років. Поселенці Франкополя - це в основному остарбайтери, які були під час війни вивезені силоміць на роботи до Німеччини, це колишні полонені німецьких концтаборів, бійці ОУН- УПА, стрільці першої Української дивізії “Галичина”. Село скривджених людських доль. Котрі самі собі створили маленьку Україну в невеличкій Бельгії.
Українська молодь на Франкополі вже переважно не живе, а лишень на вікенди приїздить відвідати батьків.
Зате влітку село оживає. На літні табори сюди приїздить не лише місцева молодь, тобто ті що на постійно замешкали в Бельгії, але й їх колеги з Німеччини, Франції, Голландії та Великобританії.
Переможцями нинішніх футбольних змагань стали володарі поля, команда зветься “Карпатські орли”. Але головне, як сказав по завершенні змагань Голова Спілки Української Молоді в Бельгії Михайло Трипник: ”Перемогла дружба. А після напружених змагань весела забава, “забава аж до рання”.
Франкополе, дійсно, явище унікальне. Це село, яке розкинулось серед мальовничих гір – Бельгійських Арден. Щось свого роду” маленькі Карпати.”
Скажете дивно, село розташоване в горах, а зветься Франкополе. Ні не дивуйтесь серед арденських пагорбів розляглася велика галявина, де й розкинулись вулички цього села. Перед в'їздом в село стоїть постамент Івану Франкові, який завжди прикрашений квітами. Неподалік готель у карпатському стилі та гуртожиток для членів суму та інших гостей. Ну а як без шинка? Звісно є й шинок де готують справжній український борщ та українські голубці. Є дещо й до борщику й до голубців - файна перцівочка.
Терени Франкополя належать до речі не, Бельгії, а тутешній українській громаді, яка викупила після Другої Світової війни землю на 95-ть років. Поселенці Франкополя - це в основному остарбайтери, які були під час війни вивезені силоміць на роботи до Німеччини, це колишні полонені німецьких концтаборів, бійці ОУН- УПА, стрільці першої Української дивізії “Галичина”. Село скривджених людських доль. Котрі самі собі створили маленьку Україну в невеличкій Бельгії.
Українська молодь на Франкополі вже переважно не живе, а лишень на вікенди приїздить відвідати батьків.
Зате влітку село оживає. На літні табори сюди приїздить не лише місцева молодь, тобто ті що на постійно замешкали в Бельгії, але й їх колеги з Німеччини, Франції, Голландії та Великобританії.
Переможцями нинішніх футбольних змагань стали володарі поля, команда зветься “Карпатські орли”. Але головне, як сказав по завершенні змагань Голова Спілки Української Молоді в Бельгії Михайло Трипник: ”Перемогла дружба. А після напружених змагань весела забава, “забава аж до рання”.
