Прага, 5 вересня 2002 – Головною темою на сторінках західних газет залишається можлива воєнна акція США в Іраку й зокрема останні зусилля президента США Буша заручитися підтримкою конгресу і європейських союзників у такій акції.
Коментуючи дискусії навколо Іраку, оглядач британської газети «Файненшл таймс» Філіп Стівенс зупиняється зокрема на розбіжностях, які постали між Сполученими Штатами і їхніми європейськими союзниками у справі воєнного удару. За словами автора, трансатлантичні розбіжності у справі Іраку і Близького сходу є радше симптомом, а не причиною. Після терористичних атак у США 11 вересня минулого року ставлення Вашингтона до решти світу стало, за словами автора, однобічною проекцією американської військової сили. Тим часом європейські країни вважають, що сама військова сила не може гарантувати безпеки, тому слід покладатися на комплекс заходів і на союзників. Європейські лідери підходять до проблемних країн із позицій їхньої конструктивної відбудови, а Сполучені Штати, як вважає автор, із позицій викорінення тероризму.
При цьому всьому, як підкреслює коментатор, між Сполученими Штатами і їхніми союзниками залишаються спільні інтереси і спільні демократичні цінності. Тому, як вважає автор, із часом обидві тенденції зможуть доповнити одна одну, тобто «м’яка сила дипломатії» потребує мати за собою військову силу. При цьому, підкреслює на закінчення коментатор британської газети, адміністрація США повинна зрозуміти, що безпека залежить не лише від крейсуючих ракет і що однобічні дії можуть принести лише Піррову перемогу, яка коштуватиме надто дорого.
Тим часом газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті вітає останні заходи адміністрації президента Буша з метою заручитися підтримкою конгресу воєнної акції в Іраку, а також його виступ наступного тижня на сесії Генеральної асамблеї ООН у цій справі. Однак, як вважає газета, Буш не пояснив при цьому низки питань, що торкаються Іраку, включно з питанням – чому Багдад витіснив собою всі інші загрози у світі, чому потрібна настільки нагальна інтервенція Сполучених Штатів і потенційні жертви з обох боків?
Серед дальших коментарів на цю тему, які, із браку часу ми не можемо продовжувати, переважають радше критичні відгуки на підготовку до можливого воєнного удару США по Іраку, зокрема серед європейських оглядачів.
Коментуючи дискусії навколо Іраку, оглядач британської газети «Файненшл таймс» Філіп Стівенс зупиняється зокрема на розбіжностях, які постали між Сполученими Штатами і їхніми європейськими союзниками у справі воєнного удару. За словами автора, трансатлантичні розбіжності у справі Іраку і Близького сходу є радше симптомом, а не причиною. Після терористичних атак у США 11 вересня минулого року ставлення Вашингтона до решти світу стало, за словами автора, однобічною проекцією американської військової сили. Тим часом європейські країни вважають, що сама військова сила не може гарантувати безпеки, тому слід покладатися на комплекс заходів і на союзників. Європейські лідери підходять до проблемних країн із позицій їхньої конструктивної відбудови, а Сполучені Штати, як вважає автор, із позицій викорінення тероризму.
При цьому всьому, як підкреслює коментатор, між Сполученими Штатами і їхніми союзниками залишаються спільні інтереси і спільні демократичні цінності. Тому, як вважає автор, із часом обидві тенденції зможуть доповнити одна одну, тобто «м’яка сила дипломатії» потребує мати за собою військову силу. При цьому, підкреслює на закінчення коментатор британської газети, адміністрація США повинна зрозуміти, що безпека залежить не лише від крейсуючих ракет і що однобічні дії можуть принести лише Піррову перемогу, яка коштуватиме надто дорого.
Тим часом газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті вітає останні заходи адміністрації президента Буша з метою заручитися підтримкою конгресу воєнної акції в Іраку, а також його виступ наступного тижня на сесії Генеральної асамблеї ООН у цій справі. Однак, як вважає газета, Буш не пояснив при цьому низки питань, що торкаються Іраку, включно з питанням – чому Багдад витіснив собою всі інші загрози у світі, чому потрібна настільки нагальна інтервенція Сполучених Штатів і потенційні жертви з обох боків?
Серед дальших коментарів на цю тему, які, із браку часу ми не можемо продовжувати, переважають радше критичні відгуки на підготовку до можливого воєнного удару США по Іраку, зокрема серед європейських оглядачів.
