Белград, 9 вересня 2002 – Республіканський виборчком повідомив, що балотувалося одинадцять кандидатів.
Фінальний матч на Світовому чемпіонаті з баскетболу у Сербії мабуть не гляділи лише члени Виборочкому, які до півночі чекали останніх кандидатів. Їх про драматичне коливання результату повідомляли журналісти із сусідньої кімнати в будинку Парламенту. А коли кілька хвилин після півночі знялася страшна стрілянина, рев автомобільних сирен й гук двохсот тисяч уболівальників у центрі столиці – більше ніхто не цікавився іменами претендентів на пост президента. Зрештою, вболівальники вже висунули своє гасло: Дівац за президента. Дівац – капітан збірної, який уже десять років грає в Сполучених Штатах.
Сербія не спала до ранку: одні з радості, іншим заважав галас. Вранці виборчком повідомив, що прийнято одинадцять кандидатур.
На крайньому правому крилі ультранаціоналістичні лідери Воїслав Шешель і Борислав Пелевич, які, згідно зі своєю екстремістською ідеологію, ненавидять один одного. Недалеко від них колишній лідер опозиції Вук Драшкович. Він, зокрема, ненавидить прем’єр-міністра Зорана Джінджича. У президенти хочуть й відставні генерали Небойша Павкович і Вук Обрадович. Першого з них недавно звільнено з посади начальника Генштабу, другий торік утратив посаду віце-прем'єра через сексуальний скандал. Кандидатом решток розпорошеної Соціалістичної партії є відомий актор Велімир Бата Жівоїнович. Він постійно нагадує, що й Америкою вісім років правив колишній актор Рональд Реґан. Інше крило соціалістів заступає колишній міністр Браніслав Івкович. Президента Югославії Воїслава Коштуніцу вважають правоцентристом або поміркованим, так званим салонним націоналістом. Його критики кажуть, що Коштуніца – Шешель у рукавичках. У лівому центрі є лише один кандидат – союзний віце-прем'єр-міністр Миролюб Лабус. Він викликає Коштуніцу на телевізійний поєдинок, під час якого Лабус хотів би довести, що глава держави “вкрав” його економічну програму та, що Коштуніца немає команди експертів, які могли б реалізувати таку програму. Нарешті, в списку кандидатів є й певні Томислав Лалошевич та Небойша Раденович, які хтозна чому мріють про президентське крісло.
А щодо громадян, то сорок відсотків впевнені, що жоден із кандидатів не принесе необхідних змін, а 60 відсотків заявляють, що вони не ознайомлені з програмами кандидатів. Тож, люди голосуватимуть не за ту чи іншу політику, а за того чи іншого кандидата, який їм чомусь подобається. Циніки при цьому нагадують, що Югославія у неділю вп’яте стала чемпіоном світу з баскетболу через те, що має найкращих баскетболістів і – найгірших політичних діячів.
Фінальний матч на Світовому чемпіонаті з баскетболу у Сербії мабуть не гляділи лише члени Виборочкому, які до півночі чекали останніх кандидатів. Їх про драматичне коливання результату повідомляли журналісти із сусідньої кімнати в будинку Парламенту. А коли кілька хвилин після півночі знялася страшна стрілянина, рев автомобільних сирен й гук двохсот тисяч уболівальників у центрі столиці – більше ніхто не цікавився іменами претендентів на пост президента. Зрештою, вболівальники вже висунули своє гасло: Дівац за президента. Дівац – капітан збірної, який уже десять років грає в Сполучених Штатах.
Сербія не спала до ранку: одні з радості, іншим заважав галас. Вранці виборчком повідомив, що прийнято одинадцять кандидатур.
На крайньому правому крилі ультранаціоналістичні лідери Воїслав Шешель і Борислав Пелевич, які, згідно зі своєю екстремістською ідеологію, ненавидять один одного. Недалеко від них колишній лідер опозиції Вук Драшкович. Він, зокрема, ненавидить прем’єр-міністра Зорана Джінджича. У президенти хочуть й відставні генерали Небойша Павкович і Вук Обрадович. Першого з них недавно звільнено з посади начальника Генштабу, другий торік утратив посаду віце-прем'єра через сексуальний скандал. Кандидатом решток розпорошеної Соціалістичної партії є відомий актор Велімир Бата Жівоїнович. Він постійно нагадує, що й Америкою вісім років правив колишній актор Рональд Реґан. Інше крило соціалістів заступає колишній міністр Браніслав Івкович. Президента Югославії Воїслава Коштуніцу вважають правоцентристом або поміркованим, так званим салонним націоналістом. Його критики кажуть, що Коштуніца – Шешель у рукавичках. У лівому центрі є лише один кандидат – союзний віце-прем'єр-міністр Миролюб Лабус. Він викликає Коштуніцу на телевізійний поєдинок, під час якого Лабус хотів би довести, що глава держави “вкрав” його економічну програму та, що Коштуніца немає команди експертів, які могли б реалізувати таку програму. Нарешті, в списку кандидатів є й певні Томислав Лалошевич та Небойша Раденович, які хтозна чому мріють про президентське крісло.
А щодо громадян, то сорок відсотків впевнені, що жоден із кандидатів не принесе необхідних змін, а 60 відсотків заявляють, що вони не ознайомлені з програмами кандидатів. Тож, люди голосуватимуть не за ту чи іншу політику, а за того чи іншого кандидата, який їм чомусь подобається. Циніки при цьому нагадують, що Югославія у неділю вп’яте стала чемпіоном світу з баскетболу через те, що має найкращих баскетболістів і – найгірших політичних діячів.
