Прага, 9 вересня 2002 – Серед багатьох київських політиків є чимало прихильників використання в Україні так званого «китайського досвіду» господарювання. Зрозуміло, що мається на увазі, насамперед, досвід КНР останніх років, коли уряд у Пекіні використовує змішані методи економіки і приваблює мільярдні інвестиції із-за меж країни. Але в Україні забувають, що у порівнянні з правлінням Мао, нинішній Китай мало змінився у політичному плані. «Великий керманич» і сьогодні залишається найпопулярнішим політиком у мільярдного народу цієї держави. 9 вересня минає 26 років із дня смерті Мао Цзе Дуна...
Революція в Китаї, як дехто вважає, скінчилася якраз 9 вересня 1976 року, коли помер «голова Мао». З цим можна погоджуватися або не погоджуватися але це не змінює нинішньої комуністичної суті Китаю і на купюрі в сто юанів Мао Цзе Дун є одним з уособлень китайської політичної та економічної реальності. Якось відомий американський політолог і філософ Френсіс Фукуяма сказав про те, що якби у нинішньому Китаї була демократія, то не було б багатомільярдних інвестицій із Заходу. Тобто, політична стабільність і державні гарантії приваблюють інвесторів, яким, як то кажуть, до лампочки політичні гасла. Інша справа, як відчувають їх на своїй шкірі сотні мільйонів китайців. До речі, й більшість іноземних інвестицій в Україну надходять лише під державні гарантії...
Проблема Мао й сьогодні надзвичайно актуальна, так, як проблема Сталіна й сталінізму...Гітлер і нацизм вже давно суворо засуджені на Заході і там народи сказали чітко, що до тоталітаризму не може бути вороття. А східніше, де диктатори типу Мао і Сталіна пролили людської крівці у кілька разів більше від Гітлера, ніби й нічого на сталося, пам’ятники їм будують далі й погруддя їх гордо світяться на державних купюрах...
Парадокс полягає у тому, що Мао зробив собі кар’єру від простого селянського підлітка з мотикою до вождя світу, як «надія Комінтерну», та за допомогою радянських снарядів і гвинтівок. Його плани світового панування були пов’язані в основному з надіями на радянську ядерну зброю, за якою Мао приїздив до Москви у 1957 році. Раніше боявся, бо знав ревнивість Сталіна до культу особи, який і сам витворив у Китаї...Великий керманич вважав ядерну війну єдиним виходом для світу, він заявляв, що не страшно, коли після ядерної катастрофи загине все живе, мертва матерія залишиться, з якої знову виникне життя, свідомість, мова, а відтак – комунізм... Пишуть , що китайський вождь любив щоденний секс, відтак і доповідні підлеглих вислуховував часто в обіймах наложниць, трактуючи буквально даоську ідею про безсмертя того, хто позбавить невинності тисячу дівчат. Підраховують навіть, що у Мао було, щонайменше, 3000 жінок. Але не варто забувати й того, що він створив вчення, за яким необхідно постійно «чистити» суспільство від ворогів, за час правління Мао було брутально забито близько 40 мільйонів громадян Китаю. До сьогодні у світі є мільйони його прихильників, та й у самому Китаї ніхто не відрікався від наймаячніших його ідей, зокрема, про знищення західного світу за допомогою раптового ядерного удару. На похорони голови Мао у вересні 1976 року на столичну площу Тяньаньмень прийшло понад мільйон люду. На цій же площі через кілька років давили танками противників пост-маоїстського режиму КНР і ніхто в Пекіні й до сьогодні не перегляну оцінок ні часів Мао, ні репресій 80-90 років у середині країни, на очах у всього цивілізованого світу Китай винищує унікальну культуру Тібету. Й нині у китайців одна з най шанованих книг -«цитатник Мао», який виданий 300-мільярдним тиражем, це абсолютний рекорд історії. Мао ненавидів конфуціанство, як стародавню китайську філософію й релігію. Сьогодні ця філософія й релігія відроджена в КНР, правда, у поєднанні з посмертним культом Мао Цзе Дуна. І Китай, як кажуть філософи, здивує світ ще не одним абсолютним рекордом та загадковістю, на кшталт останніх слів великого керманича, які звучали так: «Народові не потрібне скасування вироків»...
Революція в Китаї, як дехто вважає, скінчилася якраз 9 вересня 1976 року, коли помер «голова Мао». З цим можна погоджуватися або не погоджуватися але це не змінює нинішньої комуністичної суті Китаю і на купюрі в сто юанів Мао Цзе Дун є одним з уособлень китайської політичної та економічної реальності. Якось відомий американський політолог і філософ Френсіс Фукуяма сказав про те, що якби у нинішньому Китаї була демократія, то не було б багатомільярдних інвестицій із Заходу. Тобто, політична стабільність і державні гарантії приваблюють інвесторів, яким, як то кажуть, до лампочки політичні гасла. Інша справа, як відчувають їх на своїй шкірі сотні мільйонів китайців. До речі, й більшість іноземних інвестицій в Україну надходять лише під державні гарантії...
Проблема Мао й сьогодні надзвичайно актуальна, так, як проблема Сталіна й сталінізму...Гітлер і нацизм вже давно суворо засуджені на Заході і там народи сказали чітко, що до тоталітаризму не може бути вороття. А східніше, де диктатори типу Мао і Сталіна пролили людської крівці у кілька разів більше від Гітлера, ніби й нічого на сталося, пам’ятники їм будують далі й погруддя їх гордо світяться на державних купюрах...
Парадокс полягає у тому, що Мао зробив собі кар’єру від простого селянського підлітка з мотикою до вождя світу, як «надія Комінтерну», та за допомогою радянських снарядів і гвинтівок. Його плани світового панування були пов’язані в основному з надіями на радянську ядерну зброю, за якою Мао приїздив до Москви у 1957 році. Раніше боявся, бо знав ревнивість Сталіна до культу особи, який і сам витворив у Китаї...Великий керманич вважав ядерну війну єдиним виходом для світу, він заявляв, що не страшно, коли після ядерної катастрофи загине все живе, мертва матерія залишиться, з якої знову виникне життя, свідомість, мова, а відтак – комунізм... Пишуть , що китайський вождь любив щоденний секс, відтак і доповідні підлеглих вислуховував часто в обіймах наложниць, трактуючи буквально даоську ідею про безсмертя того, хто позбавить невинності тисячу дівчат. Підраховують навіть, що у Мао було, щонайменше, 3000 жінок. Але не варто забувати й того, що він створив вчення, за яким необхідно постійно «чистити» суспільство від ворогів, за час правління Мао було брутально забито близько 40 мільйонів громадян Китаю. До сьогодні у світі є мільйони його прихильників, та й у самому Китаї ніхто не відрікався від наймаячніших його ідей, зокрема, про знищення західного світу за допомогою раптового ядерного удару. На похорони голови Мао у вересні 1976 року на столичну площу Тяньаньмень прийшло понад мільйон люду. На цій же площі через кілька років давили танками противників пост-маоїстського режиму КНР і ніхто в Пекіні й до сьогодні не перегляну оцінок ні часів Мао, ні репресій 80-90 років у середині країни, на очах у всього цивілізованого світу Китай винищує унікальну культуру Тібету. Й нині у китайців одна з най шанованих книг -«цитатник Мао», який виданий 300-мільярдним тиражем, це абсолютний рекорд історії. Мао ненавидів конфуціанство, як стародавню китайську філософію й релігію. Сьогодні ця філософія й релігія відроджена в КНР, правда, у поєднанні з посмертним культом Мао Цзе Дуна. І Китай, як кажуть філософи, здивує світ ще не одним абсолютним рекордом та загадковістю, на кшталт останніх слів великого керманича, які звучали так: «Народові не потрібне скасування вироків»...
