Брюсель, 18 вересня 2002 - З ремаркою президента України Леоніда Кучми в інтерв'ю австрійському часопису “Штандард”, про те, що комісар європейської комісії у справах розширення ЄС “Гюнтер Фергойген – це ще не весь Європейський Союз” в офісі самого Фергойгена вже були ознайомлені. На моє прохання прокоментувати таке висловлювання Леоніда Кучми представник Гюнтера Фергойгена, який побажав бути не названим. Бо справа самозрозуміло досить делікатна, сказав, що такі висловлювання на адресу комісара ЄС можна розцінювати, як вияв неповаги до високопосадовця Єврокомісії і який не відповідає духу партнерства.
Подібної думки дотримується і чимало коментаторів із країн –кандидатів у Європейський Союз. Приміром оглядач словацького інформаційного агентства, фахівець у справах ЄС Роберт Сермек зазначив, що вислів Кучми на адресу Фегойгена не відзначається дипломатичністю. Адже саме Гюнтер Фергойген є однією із ключових фігур у процесі розширення ЄС. Він перший ставить підпис під пропозиціями, щодо розширення Євросоюзу, а вже потім вони виносяться на обговорення усієї Єврокомісії. Латвійська журналістка Христина Пламсе, яка висвітлює процес інтеграції Латвії у Європейський союз вважає, що з Гюнтером Фергойгеном рахується більшість його колег по Єврокомісії та чимало міністрів закордонних справ країн ЄС.
Однак, колись директор Центру Європейських досліджень Джон Палмер казав, що персону Леоніда Кучми не завжди слід ототожнювати з цілою Україною. Бо серед європейських чільних політиків є чимало таких, які підтримують прагнення України інтегруватись в Європейський Союз і котрі вважають, що між Україною і ЄС повинна бути підписана більш ширша угода ніж нині існуючий документ про партнерство й співробітництво. Так, скажімо, думають член Європарламенту Чарльз Танок і навіть керівництво Данії, яка нині головує в ЄС.
Річ у тім, що нещодавно в надрах Європейської Комісії народилися ідеї щодо підписання договорів про добросусідство між розширеним ЄС та сусідніми державами: Україною, Молдовою й Білоруссю. Керівництво Єврокомісії зійшлось на думці, що в цій трійці лідером буде Україна. Ця позиція Єврокомісії стала відома в Києві. Однак спроба Леоніда Кучми зробити тиск на комісара Єврокомісії з питань розширення, аби “вибити” Україні статус асоційованого члена ЄС поки - що наштовхнулась на міцний опір. Тутешні політологи припускають, що цей опір пов'язаний з нинішнім внутрішньополітичним становищем в Україні і зменшенням кредиту довіри до самої особи Леоніда Кучми.
Подібної думки дотримується і чимало коментаторів із країн –кандидатів у Європейський Союз. Приміром оглядач словацького інформаційного агентства, фахівець у справах ЄС Роберт Сермек зазначив, що вислів Кучми на адресу Фегойгена не відзначається дипломатичністю. Адже саме Гюнтер Фергойген є однією із ключових фігур у процесі розширення ЄС. Він перший ставить підпис під пропозиціями, щодо розширення Євросоюзу, а вже потім вони виносяться на обговорення усієї Єврокомісії. Латвійська журналістка Христина Пламсе, яка висвітлює процес інтеграції Латвії у Європейський союз вважає, що з Гюнтером Фергойгеном рахується більшість його колег по Єврокомісії та чимало міністрів закордонних справ країн ЄС.
Однак, колись директор Центру Європейських досліджень Джон Палмер казав, що персону Леоніда Кучми не завжди слід ототожнювати з цілою Україною. Бо серед європейських чільних політиків є чимало таких, які підтримують прагнення України інтегруватись в Європейський Союз і котрі вважають, що між Україною і ЄС повинна бути підписана більш ширша угода ніж нині існуючий документ про партнерство й співробітництво. Так, скажімо, думають член Європарламенту Чарльз Танок і навіть керівництво Данії, яка нині головує в ЄС.
Річ у тім, що нещодавно в надрах Європейської Комісії народилися ідеї щодо підписання договорів про добросусідство між розширеним ЄС та сусідніми державами: Україною, Молдовою й Білоруссю. Керівництво Єврокомісії зійшлось на думці, що в цій трійці лідером буде Україна. Ця позиція Єврокомісії стала відома в Києві. Однак спроба Леоніда Кучми зробити тиск на комісара Єврокомісії з питань розширення, аби “вибити” Україні статус асоційованого члена ЄС поки - що наштовхнулась на міцний опір. Тутешні політологи припускають, що цей опір пов'язаний з нинішнім внутрішньополітичним становищем в Україні і зменшенням кредиту довіри до самої особи Леоніда Кучми.
