Київ, 24 вересня 2002 - Життя триває уже хоча б тому, що люди вийшовши на Європейську площу мали бодай якийсь вираз обличчя. Комусь він подобався, комусь не подобався... Головне не в тому. Важливо, щоб вони рухались. У принципі... Бо рух, якщо вірити діалектиці є неодмінною передумовою буття матерії... Отож дибаємо далі. Поки опозиція вібрувала на площі імені Європи, офіціоз займався офіційними справами. Президента Румунії Іона Ілієску замість Кучми у Борисполі зустрів верховний клерк та сірий кардинал України, мусью Медведчук. Потім офіційну особу замість гаранта гостив прем’єр Кінах. Він запевнив президента Румунії, що ситуація в Україні під контролем. Розгублений Ілієску у свою чергу запевнив Кінаха, що на його території ситуація теж під контролем. Такий ось добрий початок для великої дружби. Все це я прочитав на сайті “Вечірніх Вістей”. Може тому моїм друзям сняться погані сни. Якісь лицарі в латах, русалки та дівчата легкої поведінки... В чому тут суть, або ж, що за тим усім ховається може розповісти хіба що метафізичний солдат Віктор Недоступ. Огляд віртуальної преси.
16-го вересня на всіх телевізіях зробилося темно. “Інтерфакс” повідомив, що журналісти “Нового каналу” Андрій Шевченко та Іванна Найда відмовились ганяти кучмівсько-медведчуківську пургу, доки не розберуться, що відбувається насправді. Директор “Нового каналу” цю героїчну версію оперативненько заперечив, пояснивши все виключно комерційною зміною формату мовлення.
Владі мітинг на Європейський площі видався чимось трансцедентальним. Оговтавшись, вона заходилась ліпити горбатого до стіни. Медведчук, засвідчили новини з “БІГ-Міру”, в акціях протесту побачив “надзвичайно нахабне звернення до президента”. Кінах шарахнувся а арихметику. Загинаючи пальці він спробував порахувати учасників акції протесту в усій державі. Арифмометр заклинило на 20-ти тисячах. “Уніан” зафіксував заяву Кінаха стосовно того, що акції протесту не мають ідеологічного підгрунтя.
Тим часом, Юлія Тимошенко, якщо вірити “Майдан орг” та “Українській правді”, порівняла Европейську площу з Михайлівською часів візиту Клінтона і видала іншу цифру – 127 тисяч.
Лише наступного дня Кучма спромігся на коментар. У інтерв’ю австрійській газеті “Дер Стандарт” він сказав, що виступи опозиції засвідчили поступ демократії в українському суспільстві. “Все це відбувається на тлі підвищення пенсій та зарплатні.” - туманно додав Гарант.
На цьому ж тлі, за словами силовиків, відбувся фаховий та витончено-елегантний демонтаж “малих архітектурних форм” під адміністрацією президента. Однак повідомлення “Форуму” руйнує міліцейську іділію. Спецназ, долаючи явне небажання лупити дрючками по головах, діяв нервово та з ідіотською жорстокістю. Сорокадворічний полковник “Беркуту” помер від інфаркту, коли дізнався, що його підлеглі на смерть затовкли людину.
Кучмі, пише “Форум”, парламентські антимафіозі знову плетуть імпічмент. Опозиція на 24-те вересня пообіцяла нові сюрпризи. Що далі? – запитує “Українська правда” у статті “Недовго музика лунала...” Є варіанти. Наприклад, влада може здати міліцейського міністра Смирнова. Або оголосити про остаточне розкриття справи Гонгадзе...
Голова Верховної ради, - інформує “Кореспондент-нет”, - летить у московському напрямку. Литвин має зустрітися з Патріархом Алєксієм, чиї годовані монахи окопалися в українських святинях, та з Володимиром Путіним, який спить і мріє про анексію Грузії.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
Хороший хлопець Путін. Таких в українській глибинці знають, як зустрічати. Не думаю, що грузини, у цьому сенсі, чимось відрізняється від нас, або ж від чеченів. Хлопці намотують ремені на руку і б’ють так, що шкура лускає. Чи знає про це Путін? Відповідь на це питання намагається дати Уляна Глібчук. Перед тим вона побувала на сайті “Форум ру”.
Після реальних “зачисток” та “проутюжувань” чеченської території, інтерактивним спілкувальникам сегменту “Форум ру” російсько-грузинська війна не видається ані маячнею ні абсурдом. Немає жодних гарантій, що Панкійська ущелина із напівгарячої бульбашки не стане чимось пекельно розжареним, - пишуть вони. Принаймні у найвищих ешелонах російської влади доволі серйозно морщать лоба над цим питанням. Вірніше над варіантами його вирішення: запустити воєнну машину “без страху та сумнівів” чи добитися “зеленої вулиці” від міжнародних організацій та Сполучених штатів… Дехто із північних “гуманістів” висловлює сподівання на “полюбовне” рішення проблеми. Як не як – “єдінокровно-равославний” народ… Перечисливши усі помилки грузинських політиків, учасники форуму чіпляються за шлейф братерського минулого, “між крапельок” нагадавши про кількість грузинської інтелігенції у Москві та Петербурзі. Отож, двозначність висловлювань Путіна сприймайте у довільному режимі. Або, як погрозу, або ж, як “братерську” пораду. “Форум ру” балансує від поміркованого лібералізму до крайніх форм екстремізму. Мовляв, коли б на озброєння взяли “прогресивну” сталінську методу, читай масові депортації та розстріли заручників, жодного “чеченського” і тим більше “грузинського” питання не виникало б.
Уляна Глібчук в “Інтернет-майдан”
Все велике, починається з малого: із зернини - хлібчик, із джерельця – річенька, а із президентського веб-сайту –уявлення про ту державку, якою він прагне керуватоньки. Місяць тому Фонд ефективної політички на чолі із панунцьом Погребінським презентував кібер-спільнотоньці нове віртуальне “личко” Леоніда Кучми. Президентський сайт, який змінив свою адресу із kuchma.gov.ua на president.gov.ua, відтепер іменується офіційним інтернет-представництвом глави української держави. Що в усьому цьому можна корисного для себе проглянути, знає хіба що, Сергій Руденко.
Віртуальний профіль Леоніда Даниловича тепер “зліплено”, так би мовити, по “образу і подобію” Путінського сайту. Щоправда, за змістом і оперативністю інтернет-представництва двох президентів нагадують шестисотий “Мерс” і вітчизняний “Запорожець”. Між ними можна поставити хіба що білоруський МАЗ – сайт Олександра Лукашенка, культ особи якого починається із його цитати і завершується біографією, де “бацьку” називають одним із найвідоміших політиків сучасної Білорусі.
На сайті ж українського президента можна знайти все: від Конституції до декларацій про відкритість влади. А от що думає президент про нагальні проблеми внутрішньополітичного життя, зокрема, про виступи опозиції, інтернет-представництво – анічирчирк. 16 і 17 вересня, коли у Києві вирували революційні пристрасті сайт “годував” юзерів детальним планом зустрічей Леоніда Кучми на саміті у Зальцбурзі. “Бій” організаторам акції “Повстань, Україно!” було дано на читацькому форумі, участь у якому, напевно, беруть самі ж творці сайту, оскільки оцінки тим, хто намагався там вставити свої п’ять копійок про Тимошенко, давали ерудовані юзери із цифрами, зокрема, про зростання в Україні ВВП. Якийсь канадський правдолюбець зайшов на president.gov.ua пошукати правди. Але і йому дали откоша – мовляв, приїжджайте до нас на Україну і побачте все на власні очі! Можливо, і правда, що не так усе погано у “данському королівстві” і нема чого на “дзеркало” кивати...... ?
Сергій Руденко. РС. Київ.
Стосовно дзеркала, то кожен з нас має своє і на власний розсуд регулює кривизну інструмента. Газета “Вечерние вести” опублікувала електронне послання керівника інтернет-відділу Голов-уп інформ-політики адміністрації президента Олени Маркосян до журналістів цієї газети. Пані ця дорікає виданню, стосовно того, що його публікації “жодних сумнівів не викликають у відсутності таких понять, як об‘єктивність, порядність, щирість, чесність... В чому, власне, опозиція й звинувачує президента Кучму. Фахово розібратися в усій отій “байді” укладач програми попросив Сергія Грабовського.
А й справді, які підстави мають журналісти для критики президента? Відкриваємо офіційне інтернет-представництво глави держави www.president.gov.ua і читаємо, що пріоритети влади – це боротьба з бідністю, європейський вибір, економічна демократія, здоров‘я нації, національна злагода, права людини тощо. Справді-бо, виявляється, (цитата) “Президент визначив програму боротьби з бідністю як одну з пріоритетних у діяльності інститутів державної влади”. А в рубриці “Суспільство і влада” ви дізнаєтесь, що (цитую) “постійна увага Президента до налагодження партнерських відносин між владою і громадськістю у вирішенні важливих питань розвитку держави і суспільства є запорукою того, що стосунки між ними будуть набувати все змістовнішого і конструктивнішого характеру”. КЦ У рубриці “Права людини” написано, що “як гарант прав і свобод людини Президент України вважає розвиток і розширення цього аспекту своєї діяльності пріоритетним і обов'язковим”.
Крім того, на форумі інтернет-представництва Леоніда Кучми ви маєте можливість безпосередньо взяти участь в обговоренні найважливіших питань життя України. Крім того, будь-який громадянин України і світу може звернутися до Президента України з листом, зверненням, побажанням і запитанням, яке його цікавить. Кожного листа буде доставлено адресату.
І після всього цього зловмисні журналісти “Вечерних вестей” сміють говорити, що в Україні не буяє демократія?
Сергій Грабовський
Що нині відбувається в Україні – революція чи виступ “паяців”? – запитує себе інтернет громадськість. Достеменно відомо одне – в Україні знову щось заворушилось. Миролюбний адреналін відьомськи шкварчить та потріскує у повітрі... Політика, тим часом поміняла вилизаний паркет на площу. Даються взнаки уроки минулорічної акції. Опозиція блискавично спроворила наметове містечко, “Беркут”, ще проворніше розчавив табір “деструктивних елементів”. Сегмент “Павутини” під вивіскою “Форум” вважає, що усе то те є тупиком для обох сторін. Ну а що з цього приводу думає ведучий рубрики “Екстрема в Павутині” розповість нам Павло Вольвач.
До речі, є вже й перші жертви – як повідомляє “Правда.ком.ю.ей”, під час виконання службових обов’язків помер командир взводу “Беркуту”. Водночас, “Українські новини”, посилаючись на слова Григорія Омельченка, повідомляють про загибель кількох “протестантів” від побоїв міліції.
Оцінка нічних подій теж діаметрально протилежна. Міліція твердить про законність своїх дій, опозиція ж, зокрема, в особі Петра Симоненка, заявляє (цитую, посилаючись на сайт “Української правди”): “Це фашизм. Це було як в 1941 році.”
Цікаво, як висвітлюють протистояння влади і опозиції українські “мас-медіа”. На думку “Телекритики”, телеканали цілковито сковані цензурою і технологічними шорами. Апофеоз же “опускання” протестантів ще попереду. Лідером серед “акул пера” в цій справі є такий собі ведучий програми “Епіцентр”, який, на думку Михайла Бродського, благополучно замінив на бойовому посту пана Долганова.
В принципі, кожен заробляє гроші, як може. Але не варто вважати “епіцентром” теплу студію з ситими хлопчиками, які ввечері розумують про те, про що їм вранці сказали на розводі. Епіцентр українського життя – таки на вулицях і площах. Загальне враження від вітчизняних ТВ підсумовує Данило Яневський – система інформування, що повторює спадщину доктора Геббельса...
До спадщини Бонапарта, Івана Грозного та Мао звертається епатажний Дмитро Корчинський. І у “Відкритому листі Президентові України”, розміщеному на сайті “Братство”, закликає Леоніда Кучму розпочати “ізбієніє кадров” з метою зміни управлінської еліти. Більше того, Даниловичу пропонується очолити опозицію, яка знемагає без лідера. Байдуже, що пан Дмитро не дружить з розділовими знаками, а слово “щиро” пише через “і”. Лідерів в опозиції справді немає і, може, на зміну кволим скандуванням “Ю-ля, Ю-ля!”, невдовзі лунатиме громове – “Лл-л-льоня-я-аааааа!” Чом би й ні?
Павло ВОЛЬВАЧ, для “Інтернет-Майдану”, Київ
На хвилю віртуального прогнозу Павла Вольвача ми з вами одразу виллємо цебро олії у вигляді сакральної “рєчухі” пана Швейка: “Якось воно буде. Бо ніколи так не було, щоб якось та й не було...”. А як воно є насправді? – Запитує громадськість “павутини”. На сайтах можна знайти інформацію, як позитивного, так і негативного характеру, що, для демократичного суспільства є нормою. Це, якщо не брати до уваги так званий “чорний піар”, у якому спеціалізуються переважно “специ”. Саме з них починає свій матеріал Микола Матусевич.
Інтернет-видання “Компромат ру” солідаризуючись з українською владою, відчуло, що треба по-братськи їй допомогти у скрутну хвилину. І по-російськи безапеляційно рубонуло: вбивство Гонгадзе замовив голова соцпартії Олександр Мороз. А дізнався про усе те “Компромат ру” з телефонної розмови між редактором “Українських новин” Оленою Притулою та колишнім керівником “Радіо Свобода” Романом Купчинським. Хто ще окрім росіян може одним пострілом поцілити трьох зайців? То ж бо й воно! Відсилаю слухача до інших українолюбних сайтів “Версії ком юей”, “НТВ ру”, “Страна ру”, “Украіна ру”. Там інтернет-слідопити” знайдуть “достовірні” матеріали, які “переконують” пошуковців, що не Фаїна Каплан стріляла у вождя Владіміра Ульянова, а саме Юлія Тимошенко, а Троцького забив не хто інший, як Петро Симоненко, за правий уклонізм. Більш-менш об’єктивно подають інформацію сайти “Майдан орг юей”, “Кореспондент нет”, Укрправда ком”. Перебіг акцій, інтервю з лідерами опозиції, матеріали про контрзаходи влади. Доволі оригінально звучать слова Тараса Чорновола (їх подає “Майдан орг юей) “В особі працівників міліції 16 вересня опозиція отримала потенційного союзника”. “Вони ненавидять владу, можливо, ще більше аніж сама опозиція”. – Було б зворушливо, якби то дійсно було так.
А напрвду є інакше, про що й говорить Юлія Тимошенко (сайт korespondent.net.) Під час розгону демонстрантів біля резиденції президента спецзагонами міліції 17-го вересня, поруч пані Юлії стояла старша сімдесятилітня жінка. До неї підскочив двометровий гевал і збив з ніг гумовим кийком. Жінка впала і захисник конституції переможно став ногою на розпростерте тіло. Поети, художники, скульптори! – Зафіксуйте в пам’яті цю картину. Чим не сюжет для пам’ятника, який буде поставлено на честь державотворця пана Леоніда Кучми.
Микола Матусевич в «Інтернет-майдан»
Передача добігає кінця. Найменш витривалий слухач уже бачить сни про майбутнє. І сниться йому Україна саме такою, як намарилась вона Тарасові. “А у селах у веселих і люде веселі...”. Тільки не треба звинувачувати мене у цинізмі. Так воно й буде. “Борітеся, поборете, вам Бог помагає...”.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.
16-го вересня на всіх телевізіях зробилося темно. “Інтерфакс” повідомив, що журналісти “Нового каналу” Андрій Шевченко та Іванна Найда відмовились ганяти кучмівсько-медведчуківську пургу, доки не розберуться, що відбувається насправді. Директор “Нового каналу” цю героїчну версію оперативненько заперечив, пояснивши все виключно комерційною зміною формату мовлення.
Владі мітинг на Європейський площі видався чимось трансцедентальним. Оговтавшись, вона заходилась ліпити горбатого до стіни. Медведчук, засвідчили новини з “БІГ-Міру”, в акціях протесту побачив “надзвичайно нахабне звернення до президента”. Кінах шарахнувся а арихметику. Загинаючи пальці він спробував порахувати учасників акції протесту в усій державі. Арифмометр заклинило на 20-ти тисячах. “Уніан” зафіксував заяву Кінаха стосовно того, що акції протесту не мають ідеологічного підгрунтя.
Тим часом, Юлія Тимошенко, якщо вірити “Майдан орг” та “Українській правді”, порівняла Европейську площу з Михайлівською часів візиту Клінтона і видала іншу цифру – 127 тисяч.
Лише наступного дня Кучма спромігся на коментар. У інтерв’ю австрійській газеті “Дер Стандарт” він сказав, що виступи опозиції засвідчили поступ демократії в українському суспільстві. “Все це відбувається на тлі підвищення пенсій та зарплатні.” - туманно додав Гарант.
На цьому ж тлі, за словами силовиків, відбувся фаховий та витончено-елегантний демонтаж “малих архітектурних форм” під адміністрацією президента. Однак повідомлення “Форуму” руйнує міліцейську іділію. Спецназ, долаючи явне небажання лупити дрючками по головах, діяв нервово та з ідіотською жорстокістю. Сорокадворічний полковник “Беркуту” помер від інфаркту, коли дізнався, що його підлеглі на смерть затовкли людину.
Кучмі, пише “Форум”, парламентські антимафіозі знову плетуть імпічмент. Опозиція на 24-те вересня пообіцяла нові сюрпризи. Що далі? – запитує “Українська правда” у статті “Недовго музика лунала...” Є варіанти. Наприклад, влада може здати міліцейського міністра Смирнова. Або оголосити про остаточне розкриття справи Гонгадзе...
Голова Верховної ради, - інформує “Кореспондент-нет”, - летить у московському напрямку. Литвин має зустрітися з Патріархом Алєксієм, чиї годовані монахи окопалися в українських святинях, та з Володимиром Путіним, який спить і мріє про анексію Грузії.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
Хороший хлопець Путін. Таких в українській глибинці знають, як зустрічати. Не думаю, що грузини, у цьому сенсі, чимось відрізняється від нас, або ж від чеченів. Хлопці намотують ремені на руку і б’ють так, що шкура лускає. Чи знає про це Путін? Відповідь на це питання намагається дати Уляна Глібчук. Перед тим вона побувала на сайті “Форум ру”.
Після реальних “зачисток” та “проутюжувань” чеченської території, інтерактивним спілкувальникам сегменту “Форум ру” російсько-грузинська війна не видається ані маячнею ні абсурдом. Немає жодних гарантій, що Панкійська ущелина із напівгарячої бульбашки не стане чимось пекельно розжареним, - пишуть вони. Принаймні у найвищих ешелонах російської влади доволі серйозно морщать лоба над цим питанням. Вірніше над варіантами його вирішення: запустити воєнну машину “без страху та сумнівів” чи добитися “зеленої вулиці” від міжнародних організацій та Сполучених штатів… Дехто із північних “гуманістів” висловлює сподівання на “полюбовне” рішення проблеми. Як не як – “єдінокровно-равославний” народ… Перечисливши усі помилки грузинських політиків, учасники форуму чіпляються за шлейф братерського минулого, “між крапельок” нагадавши про кількість грузинської інтелігенції у Москві та Петербурзі. Отож, двозначність висловлювань Путіна сприймайте у довільному режимі. Або, як погрозу, або ж, як “братерську” пораду. “Форум ру” балансує від поміркованого лібералізму до крайніх форм екстремізму. Мовляв, коли б на озброєння взяли “прогресивну” сталінську методу, читай масові депортації та розстріли заручників, жодного “чеченського” і тим більше “грузинського” питання не виникало б.
Уляна Глібчук в “Інтернет-майдан”
Все велике, починається з малого: із зернини - хлібчик, із джерельця – річенька, а із президентського веб-сайту –уявлення про ту державку, якою він прагне керуватоньки. Місяць тому Фонд ефективної політички на чолі із панунцьом Погребінським презентував кібер-спільнотоньці нове віртуальне “личко” Леоніда Кучми. Президентський сайт, який змінив свою адресу із kuchma.gov.ua на president.gov.ua, відтепер іменується офіційним інтернет-представництвом глави української держави. Що в усьому цьому можна корисного для себе проглянути, знає хіба що, Сергій Руденко.
Віртуальний профіль Леоніда Даниловича тепер “зліплено”, так би мовити, по “образу і подобію” Путінського сайту. Щоправда, за змістом і оперативністю інтернет-представництва двох президентів нагадують шестисотий “Мерс” і вітчизняний “Запорожець”. Між ними можна поставити хіба що білоруський МАЗ – сайт Олександра Лукашенка, культ особи якого починається із його цитати і завершується біографією, де “бацьку” називають одним із найвідоміших політиків сучасної Білорусі.
На сайті ж українського президента можна знайти все: від Конституції до декларацій про відкритість влади. А от що думає президент про нагальні проблеми внутрішньополітичного життя, зокрема, про виступи опозиції, інтернет-представництво – анічирчирк. 16 і 17 вересня, коли у Києві вирували революційні пристрасті сайт “годував” юзерів детальним планом зустрічей Леоніда Кучми на саміті у Зальцбурзі. “Бій” організаторам акції “Повстань, Україно!” було дано на читацькому форумі, участь у якому, напевно, беруть самі ж творці сайту, оскільки оцінки тим, хто намагався там вставити свої п’ять копійок про Тимошенко, давали ерудовані юзери із цифрами, зокрема, про зростання в Україні ВВП. Якийсь канадський правдолюбець зайшов на president.gov.ua пошукати правди. Але і йому дали откоша – мовляв, приїжджайте до нас на Україну і побачте все на власні очі! Можливо, і правда, що не так усе погано у “данському королівстві” і нема чого на “дзеркало” кивати...... ?
Сергій Руденко. РС. Київ.
Стосовно дзеркала, то кожен з нас має своє і на власний розсуд регулює кривизну інструмента. Газета “Вечерние вести” опублікувала електронне послання керівника інтернет-відділу Голов-уп інформ-політики адміністрації президента Олени Маркосян до журналістів цієї газети. Пані ця дорікає виданню, стосовно того, що його публікації “жодних сумнівів не викликають у відсутності таких понять, як об‘єктивність, порядність, щирість, чесність... В чому, власне, опозиція й звинувачує президента Кучму. Фахово розібратися в усій отій “байді” укладач програми попросив Сергія Грабовського.
А й справді, які підстави мають журналісти для критики президента? Відкриваємо офіційне інтернет-представництво глави держави www.president.gov.ua і читаємо, що пріоритети влади – це боротьба з бідністю, європейський вибір, економічна демократія, здоров‘я нації, національна злагода, права людини тощо. Справді-бо, виявляється, (цитата) “Президент визначив програму боротьби з бідністю як одну з пріоритетних у діяльності інститутів державної влади”. А в рубриці “Суспільство і влада” ви дізнаєтесь, що (цитую) “постійна увага Президента до налагодження партнерських відносин між владою і громадськістю у вирішенні важливих питань розвитку держави і суспільства є запорукою того, що стосунки між ними будуть набувати все змістовнішого і конструктивнішого характеру”. КЦ У рубриці “Права людини” написано, що “як гарант прав і свобод людини Президент України вважає розвиток і розширення цього аспекту своєї діяльності пріоритетним і обов'язковим”.
Крім того, на форумі інтернет-представництва Леоніда Кучми ви маєте можливість безпосередньо взяти участь в обговоренні найважливіших питань життя України. Крім того, будь-який громадянин України і світу може звернутися до Президента України з листом, зверненням, побажанням і запитанням, яке його цікавить. Кожного листа буде доставлено адресату.
І після всього цього зловмисні журналісти “Вечерних вестей” сміють говорити, що в Україні не буяє демократія?
Сергій Грабовський
Що нині відбувається в Україні – революція чи виступ “паяців”? – запитує себе інтернет громадськість. Достеменно відомо одне – в Україні знову щось заворушилось. Миролюбний адреналін відьомськи шкварчить та потріскує у повітрі... Політика, тим часом поміняла вилизаний паркет на площу. Даються взнаки уроки минулорічної акції. Опозиція блискавично спроворила наметове містечко, “Беркут”, ще проворніше розчавив табір “деструктивних елементів”. Сегмент “Павутини” під вивіскою “Форум” вважає, що усе то те є тупиком для обох сторін. Ну а що з цього приводу думає ведучий рубрики “Екстрема в Павутині” розповість нам Павло Вольвач.
До речі, є вже й перші жертви – як повідомляє “Правда.ком.ю.ей”, під час виконання службових обов’язків помер командир взводу “Беркуту”. Водночас, “Українські новини”, посилаючись на слова Григорія Омельченка, повідомляють про загибель кількох “протестантів” від побоїв міліції.
Оцінка нічних подій теж діаметрально протилежна. Міліція твердить про законність своїх дій, опозиція ж, зокрема, в особі Петра Симоненка, заявляє (цитую, посилаючись на сайт “Української правди”): “Це фашизм. Це було як в 1941 році.”
Цікаво, як висвітлюють протистояння влади і опозиції українські “мас-медіа”. На думку “Телекритики”, телеканали цілковито сковані цензурою і технологічними шорами. Апофеоз же “опускання” протестантів ще попереду. Лідером серед “акул пера” в цій справі є такий собі ведучий програми “Епіцентр”, який, на думку Михайла Бродського, благополучно замінив на бойовому посту пана Долганова.
В принципі, кожен заробляє гроші, як може. Але не варто вважати “епіцентром” теплу студію з ситими хлопчиками, які ввечері розумують про те, про що їм вранці сказали на розводі. Епіцентр українського життя – таки на вулицях і площах. Загальне враження від вітчизняних ТВ підсумовує Данило Яневський – система інформування, що повторює спадщину доктора Геббельса...
До спадщини Бонапарта, Івана Грозного та Мао звертається епатажний Дмитро Корчинський. І у “Відкритому листі Президентові України”, розміщеному на сайті “Братство”, закликає Леоніда Кучму розпочати “ізбієніє кадров” з метою зміни управлінської еліти. Більше того, Даниловичу пропонується очолити опозицію, яка знемагає без лідера. Байдуже, що пан Дмитро не дружить з розділовими знаками, а слово “щиро” пише через “і”. Лідерів в опозиції справді немає і, може, на зміну кволим скандуванням “Ю-ля, Ю-ля!”, невдовзі лунатиме громове – “Лл-л-льоня-я-аааааа!” Чом би й ні?
Павло ВОЛЬВАЧ, для “Інтернет-Майдану”, Київ
На хвилю віртуального прогнозу Павла Вольвача ми з вами одразу виллємо цебро олії у вигляді сакральної “рєчухі” пана Швейка: “Якось воно буде. Бо ніколи так не було, щоб якось та й не було...”. А як воно є насправді? – Запитує громадськість “павутини”. На сайтах можна знайти інформацію, як позитивного, так і негативного характеру, що, для демократичного суспільства є нормою. Це, якщо не брати до уваги так званий “чорний піар”, у якому спеціалізуються переважно “специ”. Саме з них починає свій матеріал Микола Матусевич.
Інтернет-видання “Компромат ру” солідаризуючись з українською владою, відчуло, що треба по-братськи їй допомогти у скрутну хвилину. І по-російськи безапеляційно рубонуло: вбивство Гонгадзе замовив голова соцпартії Олександр Мороз. А дізнався про усе те “Компромат ру” з телефонної розмови між редактором “Українських новин” Оленою Притулою та колишнім керівником “Радіо Свобода” Романом Купчинським. Хто ще окрім росіян може одним пострілом поцілити трьох зайців? То ж бо й воно! Відсилаю слухача до інших українолюбних сайтів “Версії ком юей”, “НТВ ру”, “Страна ру”, “Украіна ру”. Там інтернет-слідопити” знайдуть “достовірні” матеріали, які “переконують” пошуковців, що не Фаїна Каплан стріляла у вождя Владіміра Ульянова, а саме Юлія Тимошенко, а Троцького забив не хто інший, як Петро Симоненко, за правий уклонізм. Більш-менш об’єктивно подають інформацію сайти “Майдан орг юей”, “Кореспондент нет”, Укрправда ком”. Перебіг акцій, інтервю з лідерами опозиції, матеріали про контрзаходи влади. Доволі оригінально звучать слова Тараса Чорновола (їх подає “Майдан орг юей) “В особі працівників міліції 16 вересня опозиція отримала потенційного союзника”. “Вони ненавидять владу, можливо, ще більше аніж сама опозиція”. – Було б зворушливо, якби то дійсно було так.
А напрвду є інакше, про що й говорить Юлія Тимошенко (сайт korespondent.net.) Під час розгону демонстрантів біля резиденції президента спецзагонами міліції 17-го вересня, поруч пані Юлії стояла старша сімдесятилітня жінка. До неї підскочив двометровий гевал і збив з ніг гумовим кийком. Жінка впала і захисник конституції переможно став ногою на розпростерте тіло. Поети, художники, скульптори! – Зафіксуйте в пам’яті цю картину. Чим не сюжет для пам’ятника, який буде поставлено на честь державотворця пана Леоніда Кучми.
Микола Матусевич в «Інтернет-майдан»
Передача добігає кінця. Найменш витривалий слухач уже бачить сни про майбутнє. І сниться йому Україна саме такою, як намарилась вона Тарасові. “А у селах у веселих і люде веселі...”. Тільки не треба звинувачувати мене у цинізмі. Так воно й буде. “Борітеся, поборете, вам Бог помагає...”.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.
