Київ, 26 вересня 2002 – Чи можна бути вільною людиною в зрілому віці і чи можна не залежати від думки тих, хто тебе оточує? – цим питанням розпочинається інтерв’ю кореспондента газети “День” зі старшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту соціальної та політичної психології Тетяною Белавіною. На її думку, бути вільним сьогодні доволі важко. Даються взнаки ті 70 років радянської доби, коли всіх привчили до певних норм і суспільних очікувань. Багато українців і сьогодні дуже далекі від розуміння, що мають право на особисте життя і власну свободу. Докладніше ознайомитися зі специфікою світосприйняття людей, вік яких важко назвати юним, можна в статті “Чи встигнемо ми бути вільними?”
У цьому ж числі “День” друкує кілька матеріалів, що присвячені взаєминам між владою та опозицією. Позицію влади в одній із публікацій представляє керівник Головного управління інформаційної політики Адміністрації президента Сергій Васильєв. На його думку, “раніше влада не використовувала ЗМІ всерйоз… А коли нова команда АП почала активно і грамотно співпрацювати зі ЗМІ – це не сподобалося опозиції”. Довідатися, в чому саме полягає активність і грамотність влади в співпраці з мас-медіа, можна в сьогоднішньому числі газети “День”.
А ось газета “Сільські вісті” не втомлюється наголошувати, що влада діє, в тому числі і з ЗМІ, далеко не правовими методами. Надто ж не демократичні її дії стосовно опозиції. Але головний прорахунок Л. Кучми і його режиму в тому, переконаний часопис, що “Президент і його команда сприймають акцію “Повстань, Україно!” як щось випадкове, як затію вороже настроєних до нього людей – і тільки. Звідси й набір примітивних способів боротьби з “повстанцями”. Про які саме способи йдеться, читайте в статті “Серпом на скрипці, або Кримінальним кодексом – по політичній кризі”.
Тим часом, як зауважує кореспондент газети “Україна молода”, за останні три дні тиск звинувачень у бік Леоніда Кучми та його оточення посилився настільки, що, здається, він от-от стане нестерпним і спричинить інсульт влади. Мова не лише про тиск опозиції, а передусім про міжнародну спільноту на чолі зі США. Вашинґтон, який діє спересердя, мовиться далі в статті, теж можна зрозуміти: важко втриматися від ляпасу державі, яка з однієї простягнутої руки виїдає корм, а за іншу кусає. Подробиці читайте в статті “Удар Америкою, або Вигнання наших бісів вашингтонським кадилом”.
До проблем із хабарництвом у вищих навчальних закладах, зокрема, в Київському медичному університеті, привертає увагу газета “Вечірні вісті”. Про те, до чого це призводить, оповідається в статті “Завчили студентку до смерті”.
“Звідки походить основна загроза соборності?” – про це в газеті “Молодь України” розмірковує львівський політолог, професор Олег Гринів. А в публікації “Франківці готують прем’єри” часопис розповідає, які нові вистави незабаром зможуть побачити глядачі на сцені Національного драмтеатру ім. Івана Франка.
“В Україну контрабандисти масово завозять сало” – у публікації під таким заголовком газета “Київські відомості” пише, що символ національної кухні вітчизняного виробництва здає свої позиції на внутрішньому ринку через свою дорожнечу. Наприклад, у Польщі вартість кілограма сала еквівалентна трохи більше від 2 грн., а на Україні його вартість – від 6 до 8 грн. Але офіційним шляхом увозити імпортне сало невигідно – всі накрутки в сумі урівнюють його за ціною з місцевим салом. Тому пожвавлений товарообіг пролягає повз митні пости. На кожному кілограмі оспіваного фольклором продукту контрабандист отримує близько трьох тисяч гривень. В результаті Україна втрачає чималі кошти.
У цьому ж числі “День” друкує кілька матеріалів, що присвячені взаєминам між владою та опозицією. Позицію влади в одній із публікацій представляє керівник Головного управління інформаційної політики Адміністрації президента Сергій Васильєв. На його думку, “раніше влада не використовувала ЗМІ всерйоз… А коли нова команда АП почала активно і грамотно співпрацювати зі ЗМІ – це не сподобалося опозиції”. Довідатися, в чому саме полягає активність і грамотність влади в співпраці з мас-медіа, можна в сьогоднішньому числі газети “День”.
А ось газета “Сільські вісті” не втомлюється наголошувати, що влада діє, в тому числі і з ЗМІ, далеко не правовими методами. Надто ж не демократичні її дії стосовно опозиції. Але головний прорахунок Л. Кучми і його режиму в тому, переконаний часопис, що “Президент і його команда сприймають акцію “Повстань, Україно!” як щось випадкове, як затію вороже настроєних до нього людей – і тільки. Звідси й набір примітивних способів боротьби з “повстанцями”. Про які саме способи йдеться, читайте в статті “Серпом на скрипці, або Кримінальним кодексом – по політичній кризі”.
Тим часом, як зауважує кореспондент газети “Україна молода”, за останні три дні тиск звинувачень у бік Леоніда Кучми та його оточення посилився настільки, що, здається, він от-от стане нестерпним і спричинить інсульт влади. Мова не лише про тиск опозиції, а передусім про міжнародну спільноту на чолі зі США. Вашинґтон, який діє спересердя, мовиться далі в статті, теж можна зрозуміти: важко втриматися від ляпасу державі, яка з однієї простягнутої руки виїдає корм, а за іншу кусає. Подробиці читайте в статті “Удар Америкою, або Вигнання наших бісів вашингтонським кадилом”.
До проблем із хабарництвом у вищих навчальних закладах, зокрема, в Київському медичному університеті, привертає увагу газета “Вечірні вісті”. Про те, до чого це призводить, оповідається в статті “Завчили студентку до смерті”.
“Звідки походить основна загроза соборності?” – про це в газеті “Молодь України” розмірковує львівський політолог, професор Олег Гринів. А в публікації “Франківці готують прем’єри” часопис розповідає, які нові вистави незабаром зможуть побачити глядачі на сцені Національного драмтеатру ім. Івана Франка.
“В Україну контрабандисти масово завозять сало” – у публікації під таким заголовком газета “Київські відомості” пише, що символ національної кухні вітчизняного виробництва здає свої позиції на внутрішньому ринку через свою дорожнечу. Наприклад, у Польщі вартість кілограма сала еквівалентна трохи більше від 2 грн., а на Україні його вартість – від 6 до 8 грн. Але офіційним шляхом увозити імпортне сало невигідно – всі накрутки в сумі урівнюють його за ціною з місцевим салом. Тому пожвавлений товарообіг пролягає повз митні пости. На кожному кілограмі оспіваного фольклором продукту контрабандист отримує близько трьох тисяч гривень. В результаті Україна втрачає чималі кошти.
