Прага, 2 жовтня 2002 – Одним із найстрахітливіших проявів звільнення «життєвого простору» для арійської раси у нацистському розумінні була окупаційна політика нацистів в Україні. Гітлерівський рейхскомісар Еріх Кох похвалявся тут, що «витисне з цієї землі все до останньої краплини». Українська молодь становила близько 90 відсотків усіх депортованих із теренів Східної Європи до Німеччини молодих людей. Початок жовтня 1942 року знаменував один із наймасовіших періодів депортації українців.
7 грудня 1941 року Гітлер підписав декрет, відомий під назвою «Ніч і туман». Його суть полягала у тому, що кожен, хто чинитиме опір нацистам або становить потенційну загрозу для окупантів, має бути або знищений, або вивезений до Німеччини. На початку 1942 року до України прибуло близько 45 тисяч німецьких колоністів, які фактично почали здійснювати програму германізації. Влітку 1942 року Гітлер переносить свій штаб із Растенбурґа (Східна Прусія) до бункерів поблизу села Михайлівка під Вінницею, і це призвело до виселення й депортації до Німеччини з околиць цього району в 500 квадратних кілометрів усього населення. На цей території було створено «німецький переселенський округ Геґевельд».
Перша хвиля депортації українського населення до Німеччини розпочалася з нацистської кампанії адміністративного перерозподілу України в серпні - вересні 1941 року і так званого «добровільного» виїзду молоді до рейху - що спочатку дійсно так і було, бо чимало люду хотіло втекти від скрути вдома. Але дуже скоро з’ясувалося, що так зване «райське життя» у межах рейху - це брехня нацистської пропаганди. Насправді все було для остарбайтерів протилежним, жорстоким і принизливим. І добровільний виїзд українців на роботи до Німеччини припинився. Тоді нацисти вдалися до масових насильницьких депортацій, які почалися відразу ж із перших місяців 1942 року і посилилися у жовтні цього ж року. Внаслідок цих акцій окупантів до Німеччини було відправлено на примусові роботи з Вінниччини 64 тисячі осіб, з Дніпропетровської області – 176 тисяч, з Київської – 170 тисяч, із Полтавської - 175 тисяч осіб.
До сьогодні масштаби депортації нацистами населення України ще не до кінця вивчені істориками. За різними підрахунками, з території республіки нацисти вивезли на примусові роботи до рейху від 2,5 до 4 мільйонів осіб. Усього ж за час окупації нацистами населення України скоротилося на 15 мільйонів осіб.
7 грудня 1941 року Гітлер підписав декрет, відомий під назвою «Ніч і туман». Його суть полягала у тому, що кожен, хто чинитиме опір нацистам або становить потенційну загрозу для окупантів, має бути або знищений, або вивезений до Німеччини. На початку 1942 року до України прибуло близько 45 тисяч німецьких колоністів, які фактично почали здійснювати програму германізації. Влітку 1942 року Гітлер переносить свій штаб із Растенбурґа (Східна Прусія) до бункерів поблизу села Михайлівка під Вінницею, і це призвело до виселення й депортації до Німеччини з околиць цього району в 500 квадратних кілометрів усього населення. На цей території було створено «німецький переселенський округ Геґевельд».
Перша хвиля депортації українського населення до Німеччини розпочалася з нацистської кампанії адміністративного перерозподілу України в серпні - вересні 1941 року і так званого «добровільного» виїзду молоді до рейху - що спочатку дійсно так і було, бо чимало люду хотіло втекти від скрути вдома. Але дуже скоро з’ясувалося, що так зване «райське життя» у межах рейху - це брехня нацистської пропаганди. Насправді все було для остарбайтерів протилежним, жорстоким і принизливим. І добровільний виїзд українців на роботи до Німеччини припинився. Тоді нацисти вдалися до масових насильницьких депортацій, які почалися відразу ж із перших місяців 1942 року і посилилися у жовтні цього ж року. Внаслідок цих акцій окупантів до Німеччини було відправлено на примусові роботи з Вінниччини 64 тисячі осіб, з Дніпропетровської області – 176 тисяч, з Київської – 170 тисяч, із Полтавської - 175 тисяч осіб.
До сьогодні масштаби депортації нацистами населення України ще не до кінця вивчені істориками. За різними підрахунками, з території республіки нацисти вивезли на примусові роботи до рейху від 2,5 до 4 мільйонів осіб. Усього ж за час окупації нацистами населення України скоротилося на 15 мільйонів осіб.
