Київ, 4 жовтня 2002 - Ми знову змушені повернутися до проблеми свободи слова і цензури. Сьогодні зранку Українське незалежне інформаційне агентство новин (УНІАН) було відімкнене від розсилки новин, сайт не працював. Журналісти, які вважають, що в інформагентстві запроваджується цензура, упродовж дня проводили переговори з новопризначеним директором Василем Юричком. Паралельно у Києві проходив круглий стіл “Політична цензура в Україні”, організований Громадською радою з питань свободи слова та інформації. Його особливістю стало те, що про свободу слова говорили не політики, а самі журналісти. Серед них були й ті, які пішли з роботи на знак протесту проти цензури.
Учасники круглого столу дійшли єдиної думки, що цензура в Україні є, але так і не вирішили, що з нею робити.
Якщо знову повернутися до проблеми УНІАН, то голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко пояснив ситуацію так, що один з акціонерів агентства “Приват банк” передав УНІАН СДПУ(О), а взамін має отримати контроль над Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом. Це опосередковано підтвердили і співробітники агентства.
І загалом, більшість своїх проблем журналісти пов‘язували з об‘єднаними соціал-демократами і їхнім лідером, главою Адміністрації Президента України Віктором Медведчуком.
Так колишній ведучий телеканалу СТБ Роман Скрипін привітав усіх із настанням року соціал-демократії і запропонував кожному з колег писати листи владі, де повідомляти про випадки цензури. Іншим кроком виходу із ситуації він бачить створення громадської організації і спеціального фонду на підтримку журналістів.
Колишній головний редактор газети “Кієвскіє вєдомості” Олег Медвєдєв, заявив, що став першою жертвою інформаційної соціал-демократії. Він закликав припинити, як він висловився “ющенкізм”, тобто скаржитися Леоніду Кучмі на Віктора Медведчука, а оголосити загальноукраїнський страйк журналістів. Давайте послухаємо фрагмент промови Олега Медвєдєва:
“Безумовно, використовуватиме опозиція цей страйк. Безумовно, цей страйк буде скерований проти влади і підіграватиме опозиції. Але, якою б не була опозиція, яка вона не є, але вона, на відміну від влади, не знищує журналістську професію.
Тому можна створювати профспілки і все інше... Це шляхи для відступу, для тих, хто вже пішов. Для них потрібно створювати якісь механізми підтримки. Але сьогодні потрібно не відступати, а наступати”.
Журналіст каналу “1 плюс 1 “ Андрій Тичина був ще радикальнішим. Він вважає, що страйк ситуації не змінить. “Цензура існуватиме, поки буде ця влада”, - наголосив він.
А ось як бачить проблему інший співробітник “плюсів” Вахтанг Кіпіані:
“Можливо, ми маємо прийти до Медведчука, щоб сказати, що ми оголошуємо йому особистий бойкот. І кожен з нас візьме на себе “соціалістичне” зобов‘язання не згадувати, не писати... Або навпаки, писати й згадувати. І оголосити, наприклад “тиждень Медведчука”.
Усіма доступними засобами, на рівні листівок, на рівні самвидаву, на рівні радіо, на рівні тих можливостей, які є кожного дня пропонувати силу-силенну текстів, заміток, сюжетів і так далі про Медведчука. Багато хто з нас вийшов у журналістику із самвидаву. Згадати про самвидав. Принтерів і ксероксів доволі багато”.
До варіантів писати листи, створювати громадські організації або страйкувати журналіст радіо “Голос Києва” Анатолій Тарасенко додав пропозицію подати на посадовців, які заважають працювати журналістам, позов до суду. Адже цензура заборонена законодавством.
Загалом учасники круглого столу “Політична цензура в Україні” дійшли єдиного висновку, що цензура є. Більшість підписали маніфест, де сказано, що українські журналісти оголошують готовність до страйку і створюють ініціативну групу. Словом, в засіданні поставлені три крапки. Остаточно має вирішитися, що робитимуть бунтівні журналісти в суботу, 5 жовтня. Але наступна зустріч відбуватиметься в режимі “оф лайн”, тобто без висвітлення.
А щодо ситуації в УНІАНі, то я увечері підходив до агентства. Його співробітники мені показали угоду між журналістами і новопризначеним виконувачем обов‘язків генерального директора УНІАН Василем Юричком. Він, начебто, зобов‘язується не звільняти журналістів, але угода дуже заплутана. Самі журналісти мені повідомили, що принаймні, сьогодні, їм удалося зберегти колектив і агентство. Прогнозувати ситуацію вони не беруться, але пообіцяти ретельно відстежувати свої матеріали на предмет скорочень і доповнень.
Учасники круглого столу дійшли єдиної думки, що цензура в Україні є, але так і не вирішили, що з нею робити.
Якщо знову повернутися до проблеми УНІАН, то голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко пояснив ситуацію так, що один з акціонерів агентства “Приват банк” передав УНІАН СДПУ(О), а взамін має отримати контроль над Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом. Це опосередковано підтвердили і співробітники агентства.
І загалом, більшість своїх проблем журналісти пов‘язували з об‘єднаними соціал-демократами і їхнім лідером, главою Адміністрації Президента України Віктором Медведчуком.
Так колишній ведучий телеканалу СТБ Роман Скрипін привітав усіх із настанням року соціал-демократії і запропонував кожному з колег писати листи владі, де повідомляти про випадки цензури. Іншим кроком виходу із ситуації він бачить створення громадської організації і спеціального фонду на підтримку журналістів.
Колишній головний редактор газети “Кієвскіє вєдомості” Олег Медвєдєв, заявив, що став першою жертвою інформаційної соціал-демократії. Він закликав припинити, як він висловився “ющенкізм”, тобто скаржитися Леоніду Кучмі на Віктора Медведчука, а оголосити загальноукраїнський страйк журналістів. Давайте послухаємо фрагмент промови Олега Медвєдєва:
“Безумовно, використовуватиме опозиція цей страйк. Безумовно, цей страйк буде скерований проти влади і підіграватиме опозиції. Але, якою б не була опозиція, яка вона не є, але вона, на відміну від влади, не знищує журналістську професію.
Тому можна створювати профспілки і все інше... Це шляхи для відступу, для тих, хто вже пішов. Для них потрібно створювати якісь механізми підтримки. Але сьогодні потрібно не відступати, а наступати”.
Журналіст каналу “1 плюс 1 “ Андрій Тичина був ще радикальнішим. Він вважає, що страйк ситуації не змінить. “Цензура існуватиме, поки буде ця влада”, - наголосив він.
А ось як бачить проблему інший співробітник “плюсів” Вахтанг Кіпіані:
“Можливо, ми маємо прийти до Медведчука, щоб сказати, що ми оголошуємо йому особистий бойкот. І кожен з нас візьме на себе “соціалістичне” зобов‘язання не згадувати, не писати... Або навпаки, писати й згадувати. І оголосити, наприклад “тиждень Медведчука”.
Усіма доступними засобами, на рівні листівок, на рівні самвидаву, на рівні радіо, на рівні тих можливостей, які є кожного дня пропонувати силу-силенну текстів, заміток, сюжетів і так далі про Медведчука. Багато хто з нас вийшов у журналістику із самвидаву. Згадати про самвидав. Принтерів і ксероксів доволі багато”.
До варіантів писати листи, створювати громадські організації або страйкувати журналіст радіо “Голос Києва” Анатолій Тарасенко додав пропозицію подати на посадовців, які заважають працювати журналістам, позов до суду. Адже цензура заборонена законодавством.
Загалом учасники круглого столу “Політична цензура в Україні” дійшли єдиного висновку, що цензура є. Більшість підписали маніфест, де сказано, що українські журналісти оголошують готовність до страйку і створюють ініціативну групу. Словом, в засіданні поставлені три крапки. Остаточно має вирішитися, що робитимуть бунтівні журналісти в суботу, 5 жовтня. Але наступна зустріч відбуватиметься в режимі “оф лайн”, тобто без висвітлення.
А щодо ситуації в УНІАНі, то я увечері підходив до агентства. Його співробітники мені показали угоду між журналістами і новопризначеним виконувачем обов‘язків генерального директора УНІАН Василем Юричком. Він, начебто, зобов‘язується не звільняти журналістів, але угода дуже заплутана. Самі журналісти мені повідомили, що принаймні, сьогодні, їм удалося зберегти колектив і агентство. Прогнозувати ситуацію вони не беруться, але пообіцяти ретельно відстежувати свої матеріали на предмет скорочень і доповнень.
