Доступність посилання

ТОП новини

Споконвіку було слово: Феномен екстрасенсів, цілителів, чаклунів, словом новітніх «чудотворців», або як ще кажуть: шарлатанів


Споконвіку було слово: Феномен екстрасенсів, цілителів, чаклунів, словом новітніх «чудотворців», або як ще кажуть: шарлатанів

Прага, 5 жовтня 2002

Юрій Маєрник

В ефірі щотижнева передача «Споконвіку було слово», присвячена питанням релігії і культурної пам’яті. Доброго ранку, шановні слухачі.

Сьогодні ми спробуємо обговорити феномен, який процвітає на всьому пострадянському просторі, звісно, в Україні також – феномен екстрасенсів, цілителів, чаклунів, словом новітніх ’’чудотворців’’, або як ще кажуть: шарлатанів.

Ви почуєте різні думки різних людей. Священика і медика в одній особи отця Анатолія Берестова з Москви, який займається реабілітацією хворих від екстрасенсів. Почуєте міркування відомого українського вченого, професора-кардіолога Валентина Шумакова і наприкінці своїм досвідом ученого поділиться з вами кандидат медичних наук Олена Карагодіна, яка вже багато років займається дослідженням практики цілителів в Україні.

Спроби лікуватися в цілителів, екстрасенсів та чаклунів для багатьох людей обернулися психічними, нервовими та іншими хворобами. Християнство завжди розглядало окультизм та чаклунство як диявольські практики, які завдають великої шкоди здоров’ю людини.

У російській столиці нещодавно відкрито Опікунський центр святого Іоанна Кронштадтського для реабілітації осіб, постраждалих від тоталітарних сект і окультизму. Про природу віри в екстрасенсів та про шкоду, яку вони несуть здоров’ю людини, із керівником Центру – ієромонахом, доктором медичних наук, професором Анатолієм Берестовим розмовляв мій київський колега Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Отче Анатолію, чимало людей вірує у зцілення екстрасенсом. Чим, на Ваш погляд, ця віра відрізняється від віри справжньої?

Анатолій Берестов

Віра православна, християнська є вірою в Бога. Але ми ж знаємо, що існує «мартишка» Бога – диявол. І ось дехто і вірує в те, що диявол може допомогти. Окультисти, чаклуни, екстрасенси, маги всілякі – це є віра у «мартишку» Бога, супротивника Бога. Це є підроблена, хибна віра, яка, на жаль, приносить чимало див, «чудес» у лапках, що несуть багато страждань людям. Диявол, що прагне погубити людину, не може дати їй нічого доброго.

Віталій Пономарьов

Але ж частина цілителів щиро вірують у власні здібності. Чи вони здогадуються про природу джерела, із якого вони, як їм видається, черпають енерґію?

Анатолій Берестов

Багато з них не здогадуються, вони перебувають у такому самообманному стані, у спокусі. Але часом у житті буває так, що Господь відкриває їм очі, і вони доходять усвідомлення того, із якою саме силою мають справу. І чимало екстрасенсів, магів, чаклунів приходять до нас у Центр звільнитися від цієї залежності, від тієї сили, із якою вони мають справу.

Віталій Пономарьов

Отче, християнство також визнає чудесні зцілення. Як простій людині відрізнити таке зцілення від зцілення підробленого?

Анатолій Берестов

Зцілення, які ми спостерігаємо в християнстві, відбуваються за вірою нашою. «За вірою вашою нехай буде вам», – сказано в Євангелії. Так, трапляються зцілення і в екстрасенсів, чаклунів, але ці так звані «зцілення» обертаються потім, – потім! – дуже важкими наслідками у вигляді духовного, психічного, соматичного нездоров’я, аж до самогубств, які спостерігаються досить часто після звернення до екстрасенсів та чаклунів. Нічого подібного не трапляється, коли Господь зцілює, або зцілення приходить за молитвами високодуховних людей, подвижників віри, подвижників благочестя.

Віталій Пономарьов

А що би Ви порадили людині невіруючій, розчарованій у традиційній медицині?

Анатолій Берестов

Людині невіруючій, розчарованій у традиційній медицині, у медицині нашій офіційній, перш за все потрібно зрозуміти, що і медики ж існують різні. Розчаровуватися не треба. Є різної досвідченості фахівці, треба просто знайти досвідченішого лікаря. Бо ж не кожний лікар може зробити те, що він міг би зробити. Багато залежить від духовного стану лікаря. Ми знаємо, що, на жаль, у нинішній час лікарі змагаються не так за здоров’я та життя своїх пацієнтів, як за їхню кишеню. Це ж так. Я не знаю, як в Україні, але в Росії це буквально всюди. У мене є друзі, добрі друзі, мої однокурсники, лікарі. За часів Радянського Союзу це були чудові лікарі. Наскільки ж дехто з них зіпсувався нині! Дуже досвідчені, грамотні лікарі, вони, на жаль, дивляться лише у кишеню пацієнта. Від цього потерпає пацієнт, та і лікар також. Лікарі є різні. Ну, і треба пам’ятати, що, розчарувавшись в офіційній медицині, не треба кидатися з головою у вир екстрасенсорики та біоенерґетичної терапії. Треба пам’ятати, що це хибна медицина, це не медицина, а це, – як би це Вам сказати, – багно, яке засмоктує дуже міцно, дуже сильно. Це може нашкодити вже у цьому житті, у цьому житті! Тому що вплив окультизму на здоров’я людини, на жаль, дуже важкий. Я про це написав книгу «Число звіра на порозі третього тисячоліття», і ця книга неодноразово перевидавалася в Україні.

Віталій Пономарьов

Дякую, отче. Це був керівник Московського опікунського центру для реабілітації осіб, постраждалих від тоталітарних сект і окультизму, імені святого праведного Іоанна Крондштатського, ієромонах, доктор медичних наук, професор Анатолій Берестов.

Юрій Маєрник

Українські засоби масової інформації переповнені оголошеннями, рекламними роликами на зразок ’’Цілителька Марфа допоможе вам завагітніти. Вона зніме з Вас порчу’’. Або ж ’’Матушка Галина викачує яйцем багаторічні хвороби’’. Частіше за цим усім стоїть чистої води шарлатанство, маніпулювання людською психікою т великі гроші.

Для багатьох людей, які жодного відношення до медицини не мають це є своєрідним бізнесом. В Росії, наприклад, щорічний грошовий обіг в області пара-практики складає до одного мільярда доларів США. У країні цю цифру ніхто назвати не може як і кількість цілителів, котрі надають свої послуги народові. У сусідній Росії церква вже виступила проти народних цілителів, оскільки на 500 росіян припадає один екстрасенс, чи чаклун, наслідки ’’лікування’’ яких уже стали помітними.

В Україні таку практику узаконили, однак жертвами цілителів поки що ніхто не опікується.

Далі про це Наталя Мусієнко розмовляє із відомим українським ученим, професором-кардіологом Валентином Шумаковим.

Наталя Мусієнко

В Україні людей, які займаються різного роду цілительством, десь близько 100 тисяч. Однак медичну освіту поміж такими мають одиниці. І тим не менше, люди звертаються до них за допомогою. Пане професоре, як ви вважаєте, чому певна категорія людей, без зайвих роздумів іде до спеціаліста нетрадиційної медицини, так їх часто називають?

Валентин Шумаков

Одна з основних причин, чому люди тягнуться до цих знахарів – ми, лікарі намагаємося бути чесними з хворими, ми не можемо казати хворому, що “ми Вас стовідсотково вилікуємо”.

Є хвороби, які ми дійсно можемо вилікувати, а є хронічні хвороби, які вилікувати неможливо. Можна затримати їхній розвиток, можна контролювати. Скажімо, гіпертонічну хворобу ще ніхто ніколи не вилікував. Можна контролювати тиск, можна його знизити. А всі ці знахарі обіцяють: усе ми вилікуємо, і завтра не буде гіпертонічної хвороби.

Друга причина дуже важлива, і це знайшли ці знахарі, мабуть, інтуїтивно ( а вони всі платні і коштує це, до речі, дуже дорого). Так от, коли приходить хворий, вони не кажуть, що він захворів, вони кажуть: “Тобі пороблено, треба зняти цю порчу”. І вони починають своє чаклунство, знімають цю порчу. І кажуть “все, тобі тепер буде добре”. І дійсно людині на якийсь час стає краще, потім знов стає гірше, він знов іде до знахарки і каже: “що ж таке?” Вона каже: “правильно, але тобі знов наврочили”. І таким чином він буде ходити до неї до кінця своїх днів.

Є певний відсоток людей, яким можуть допомогти навіть такі шарлатанські методи. Це пов’язано зі складом психіки, по-перше. А по-друге, існує ціла низка захворювань – психо-невротичні, як ми кажемо, тобто такі, які ще не перейшли в ту стадію, коли відбуваються незворотні зміни в якихось органах. Вони піддаються лікуванню у психотерапевта, дуже добре лікуються. І на Заході, як Ви знаєте, як у кожної людини є адвокат, так і є свій психотерапевт. І раз на тиждень ти повинен прийти до нього і “злити” на нього все, що накопичилося.

Це дуже правильний підхід. Якоюсь мірою знахарі можуть грати роль психотерапевтів, але це недосвідчені в медицині люди, насправді вони не знають, чим хворіє людина, яка прийшла до них. І тому більшість цих хвороб, навіть функціональних, переходить у стадію хронічних, які потім можуть перейти в органічні захворювання, які лікувати вже запізно. Але це тільки одна частка хвороб - функціональні.

Але до цих знахарів ідуть люди з усіма захворюваннями, включаючи пухлини, цукровий діабет. Ведуть дітей з тяжкими захворюваннями. І часто буває так, що не просто день, а кожна година важить у лікуванні цієї хвороби. А вони призначають свої процедури, чаклунські ритуали, затягують час і переводять виліковну хворобу у стадію невиліковну.

Наталя Мусієнко

Я дозволю собі дещо додати. У Росії ієромонах Анатолій Берестов, який є ще й відомим невропатологом, професором, був один із перших, хто почав протистояти представникам від псевдо-медицини і, відповідно, працювати з людьми, які стали жертвами цілителів.

Так от, Ієромонах Берестов у своїй науковій роботі пише, що у людей, які захоплюються лікуванням в екстрасенсів та чаклунів, виникає так звана окультна хвороба. Проявляється вона, насамперед, різними психосоматичними розладами, як то виникнення безпідставного страху, манії переслідування, людина починає чути побічні голоси. Частіше таке стається з дітьми та молодими жінками. Окрім того, що спостерігається загострення хвороби, із якою людина зверталася до цілителя, у неї виникають захворювання, яких раніше не було.

Професор – ієромонах згадує і про феномен Кашперовського та Чумака на початку 90-х.

Масові сеанси зцілення для багатьох закінчувалися тяжкими рецидивами хвороб. Особливо постраждали діти, схильні до епілепсії. Вони мали складні припадки. Також явними були імунологічні порушення організму.

Пане професоре, чи виокремлюється певна категорія людей, котрі звертаються за допомогою до представників псевдо-медицини. Чи можна казати про це, що це люди зі слабкою психікою, ті які вірять у різні прокляття?

Валентин Шумаков

Найчастіше, це люди з таким середнім, нижчим рівнем освіти.

Наталя Мусієнко

Ієромонах Анатолій Берестов, про якого я згадувала, створив у Росії Православний центр реабілітації постраждалих від такого шаманського лікування. Чи є щось подібне в Україні?

Валентин Шумаков

Церква іноді нерішуче виступає проти такого роду знахарства, яке не базується на науково-обгрунтованих методах лікування. Але ні при монастирях, ні при церквах досі не створено таких притулків, хоча би якихось консультативних центрів для постраждалих від цих методів лікування. Тут річ ще у чому: на Україні йде негативний процес. Десятки тисяч цілителів і знахарів прикриваються від терміном “народні медики”.

Десять років тому у закон України про медицину було внесено таке невеличке доповнення, що лікувальною діяльністю можуть займатися люди, не маючи спеціальної медичної освіти, але які мають бажання цим займатися. Тим узаконили, так звану, народну медицину. Народна медицина, якщо підходити строго до цього терміну - це медицина, яка базувалася на травах, в тому числі на психотерапевтичних впливах. І ці методи вивчаються у звичайних медінститутах.

Але хлинуло тисячі шарлатанів, які кинулися займатися медициною, бо їм це дозволили.

Більше того, був створений комітет по народній і нетрадиційній медицині при Мінздраві, який почав продавати ліцензії ( не видавати, а продавати). Вони все обіцяють, що будуть відправляти на експертизу цих знахарів до інститутів.

Ще жодного такого діяча до нас не направили. Направляють їх на перевірку до звичайних районних лікарень, “своїх”, які у них у списку. Там лікар “підмахує” все, що завгодно. Таким чином видаються свідоцтва.

Більше того, з минулого року до штатного розкладу поліклінік уведена ставка лікаря народної медицини. Знов таки, це може бути лікар, а може – не лікар.

І десять років тому був ще створений Інститут народної медицини у Києві. Вони ввели такі ще дисципліни, як астрологія. Коли ще астрологія вважалася наукою?

Наталя Мусієнко

Знаючи про засилля чаклунами, екстрасенсами і їм подібним, слід знати і те, що навіть самий чорний маг не може нашкодити людині, якщо та не вірить в його силу, а чаклунство взагалі не сприймає. Навіть самі чаклуни розуміють, що на людину насамперед діє не їхня сила, а елементарний страх.

Невропатологи розповідають, що ті люди, які вважають що їх зурочили, насамперед потерпають від самонавіювання. А ще медики радять людям із слабкою психікою, навіть заради цікавості, ніколи не звертатися до чаклунів, гадалок, екстрасенсів. Якщо ж зустріч із такими вже відбулася і є хвилювання з приводу наслідків - краще звернутися до досвідченого психотерапевта.

Юрій Маєрник

І наприкінці, погляд кандидата медичних наук, завідуючої кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці і соціальних відносин пані Олени Карагодіної, яка багато років займається дослідження практики цілителів в Україні. Розмову з Оленою Карагодіною веде Віктор Єленський.

Віктор Єленський

Хто таки цілителі? Хто займається в Україні зціленням? Що це за люди?

Олена Карагодіна

Оскільки я досліджувала діяльність лише тих цілителів, які прагнули отримати дозвіл на свою діяльність в Українській асоціації народної медицини, то можу розповісти переважно про них. Це, як правило, особи, які мають різні професії, різну освіту, різний життєвий досвід. Однак, у більшої частини з них у житті відбулися якісь складні ситуації. Переважно це проблеми втрати, які спонукали їх до пошуку нестандартних способів поведінки для подолання цих проблем. Серед таких втрат особливу роль у наверненні на шлях цілительства відіграють втрати власного здоров’я, важке захворювання або смерть близької людини. Намагаючись подолати ці проблеми, людина починає шукати особливих методів відновлення здоров’я - читати літературу, знайомитись з кимсь, хто рекомендує їй відвідувати курси альтернативного лікування, і далі вона починає розвивати власні здібності і, так би мовити, занурюється у цілительську практику. Важливо також, що з цілительством, як правило, пов’язані й духовні пошуки і нерідко, навіть, релігійні навернення. Поступово практика зцілення стає для таких осіб головною домінантою їхнього життя. Однак, я не виключаю, що є й утилітарні, так би мовити, бізнесові мотиви засвоєння практик зцілення.

Віктор Єленський

А чим зумовлений такий шалений попит на послуги цілителів сьогодні? Чи вони є такими самими, як 10,20,30 років тому, чи тоді вони, можливо, були приховані, а зараз вийшли на поверхню? Чи ми дійсно спостерігаємо бум цілительської практики, зокрема, в Україні?

Олена Карагодіна

Потрібно почати з того, що в Україні і дотепер не було проведено жодного масштабного дослідження, яке могло б відповісти на запитання, яка частка осіб із порушенням здоров’я звертається до альтернативних цілителів. Від представників офіційної медицини, які сприймають феномен цілительства переважно негативно, можна почути думку, що нині особи з розладами здоров’я дуже часто нехтують кваліфікованою медичною допомогою на користь альтернативному лікуванню. І тому стан їхнього здоров'я значно погіршується. Але в нашому власному дослідженні ми виявили, що переважу більшість користувачів послугами цілителів становлять особи з хронічними, тривалими захворюваннями, які раніше вже зверталися до лікарів і були незадоволені ефектом лікування. Доволі невелику частину пацієнтів цілителів становлять також особи, які прагнуть покращити здоров’я в цілому, не маючи конкретних захворювань. І третю частину тих, хто звертається до цілителів, становлять особи з психологічними проблемами.

Віктор Єленський

Який з цього випливає висновок?

Олена Карагодіна

Висновок такий: зростання попиту в Україні на альтернативне лікування частково пов’язане з незадоволенням якістю офіційної медичної допомоги або з її недостатньою доступністю. Поряд із тим такі причини популярності цілительства не можуть бути вичерпними. Про це свідчить, зокрема, досвід економічно розвинутих країн. Наприклад, наприкінці 90-х років американці здійснили вдвічі більше візитів до альтернативних цілителів, ніж до сімейних лікарів. Подібна ситуація існує і в Австралії. Вона пояснюється, зокрема, тим, що альтернативне лікування сприймається користувачами як більш гуманне, комплексне. Адже цілителі лікують не тільки і не стільки тіло, але й прагнуть допомогти пацієнтам зрозуміти причини їхніх захворювань. Можна сказати ще й те, що цілителі частіше говорять із пацієнтами однією мовою, тому їхня практика стає більш психотерапевтичною

Віктор Єленський

Ви демонструєте якісно інакший підхід, ніж люди, які оцінюють феномен цілительства з реклами. Що Ви можете сказати з приводу тієї реклами, з якої стикається кожний з нас, відкриваючи ранкову газету і читаючи про людей, які усе можуть вилікувати, можуть поставити нас на правильний шлях і таке подібне?

Олена Карагодіна

Якщо слідкувати за рекламою в ЗМІ, то може здаватися, що зростання попиту на послуги цілителів зумовлене саме цією масивною рекламою. Але в нашому дослідженні ми виявили, що найчастіше люди звертаються до цілителів тому, що дізналися про ефективність їхньої роботи від своїх знайомих, які вже користувалися цими послугами й діяльність цілителів виявилася дуже ефективною. Я вважаю, що ця реклама є більш дієвою, ніж реклама в ЗМІ.

Віктор Єленський

У яких відносинах знаходиться альтернативна медицина з медициною офіційною? Чи є якісь стандарти цілительської практики, чи є відповідальність за порушення цих стандартів? Як це, взагалі, унормовано?

Олена Карагодіна

Це цікаве питання. Слід почати з того, що цілительський бум в Україні почався в середині 80-х років У 1991 році в Україні було створено Асоціацію народної і нетрадиційної медицини, яка займається багатьма проблемами зцілення, наприклад, вивченням різних практик альтернативного лікування. Фахівці цієї Асоціації розробляють та проваджують навчальні програми з альтернативних методів лікування для студентів навчальних медичних закладів. Асоціація також займається експертизою цілительських здібностей з різних напрямів лікування. Протягом 10 років роботи експертної комісії Української асоціації було здійснено більше 3 000 експертиз цілительських здібностей. Експертизу проходили переважно ті особи, які мешкають і працюють у міській місцевості. Ті, хто успішно пройшов експертні випробування, можуть отримати дозвіл Комітету МОЗ ( Міністерства охорони здоров’я ) із питань народної та нетрадиційної медицини на лікувальну діяльність під контролем лікаря. Відповідні накази МОЗ передбачають і процедуру тестування цілительських здібностей і певну процедуру контролю за якістю цілительської практики з боку лікарів. Однак, частина цілителів, які звертаються у МОЗ за дозволом зо 10 років, становила менше 20% від тих, хто пройшов експертизу або експертне випробування.

Віктор Єленський

Тобто люди проходять експертизу, але не мають дозволу на цілительську практику?

Олена Карагодіна

Так, є певна частина таких. Дехто з них узагалі немає такого дозволу, дехто працює поряд із лікарем без такої ліцензії.

Віктор Єленський

А як співвідносяться люди, які пройшли експертизу і працюють в Україні, із тими, хто її не проходив і практикує в селах, по палацах культури і таке інше?

Олена Карагодіна

Очевидно, що кількість цілителів, яка працює переважно у сільській місцевості, такими ж методами, якими працювали 50 або 100 років тому, не мають жодних дозволів і продовжують лікувати народними засобами, молитвами, обрядовими діями. Їхня діяльність сьогодні є недостатньо вивченою і, фактично, не контролюється.

Віктор Єленський

Яка відповідальність за таку діяльність? Я лікую як 100, 200 років тому, але не маю жодного дозволу і після мого лікування пацієнту стало гірше.

Олена Карагодіна

Мені не відомий жоден випадок, коли хтось із пацієнтів поскаржився б на цілителя через негативні наслідки його практики. І мені здається, що в подібному випадку факт завдання шкоди було б дуже важко довести. Справа в тім, що за таких обставин діяльність цілителя мала б аналізуватись на основі прийнятого в медицині наукового підходу. А цілительство складно, якщо, взагалі, можливо вивчати такими методами, оскільки воно являє собою зовсім іншу категорію діяльності. Така ж сама проблема існує і в методах експертизи цілительських здібностей.

Віктор Єленський

Один знайомий лікар казав мені, що медицина - це друга за точністю наука після богослов’я. І питання, яке цікавить слухачів найбільше: чи можна сподіватися на дієвість цілительства? Чи можу я звернутися до людини, яка не має дозволу, але до неї ходять натовпи людей, і чи можу я сподіватися, що вона мене вилікує?

Олена Карагодіна

Якщо відповідати коротко, то, так, безумовно, можна сподіватися. Тут є дуже цікава закономірність - чим більшою є надія на результат зцілення, чим більше пацієнт докладає власних зусиль у процесі зцілення, тим результат буде кращим. Тут дуже важливим видається збіг уявлень цілителя та його пацієнта про природу захворювання і про те, як це можна вилікувати. Це надає можливість дійти згоди в методах лікування і в тому, як подальше підтримувати здоров’я. Усі ці речі враховує будь-яка терапевтична практика. Я вважаю, що важливою дієвою складовою альтернативного зцілення є саме його психотерапевтична складова. Спостерігаючи за роботою цілителів, я впевнена, що багато з них є дуже добрими комунікаторами. Вони чуйні до психологічних проблем своїх пацієнтів, вони враховують їхні духовні проблеми, тому й отримують добрий результат.

Віктор Єленський

Отже, якщо віриш, то зцілишся?

Олена Карагодіна

Великою мірою, так.

Віктор Єленський

Дуже дякую Вам.

Юрій Маєрник

Переходимо до останнього матеріалу сьогоднішньої передачі. Професор Волинського університету в Луцьку Анатолій Свідзинський у своїй бесіді з циклу ’’самоорганізація й культура’’ порушує складну й актуальну тему – дві сторони глобалізації.

Анатолій Свідзінський

Прискорений розвиток науково-технічної революції, яка почалася в ХVII столітті, призвів до кардинальної зміни умов людського буття.

Неймовірно зросли продуктивні сили, значно зросла кількість людей на Землі. Радикально пришвидшилися й стали масовими засоби сполучення. У другій половині ХХ століття відбувся новий стрибок у засобах комунікації. Планета несподівано ефективно зменшилася, а концентрація людських мас зросла.

Водночас виникли значні труднощі і нові загрози. Проблема невідновлюваних ресурсів, зокрема енергоносіїв, а на порозі ХХІ століття й води, набула високої гостроти. Забруднення довкілля, порушення екологічної рівноваги, нищення й зникнення величезної кількості рослин і тварин перетворилося на пекучу проблему.

Збільшилася взаємозалежність між найвіддаленішими країнами, а означені щойно труднощі були чітко осмислені як глобальні, тобто такі, які заторкують всіх людей на Землі і які не можуть бути розв’язані зусиллями жодної окремої країни.

За таких умов розум неминуче схиляється до глобалізації людських зусиль у багатьох вирішальних аспектах діяльності людства. Власне, вже давно було усвідомлено, що наука має виразно глобальний характер. Наукові досягнення є спільним набутком усіх людей, а нині вже мало залишилося на Землі країн, які не включилися у процес наукової творчості. Техніка і технологія, хоча і стикається зі штучними бар’єрами секретності, але з часом долає їх.

На черзі мала б бути глобалізація у сфері економіки, фінансів, торгівлі, що найскладніше — політики. І справді нині дедалі голосніше, може надто голосно, заявляють про цей новий етап глобалізації. Але тут і виникла серйозна проблема.

Очевидно, що в основу глобалізації має бути поставлений спільний інтерес, спільна користь для всього людства. Економічний розвиток — для всіх, добробут — для всіх, охорона здоров’я людини, збереження природи — у всіх країнах без винятку.

На превеликий жаль, цього не сталося. Що більше, рекламований глобалізаційний процес пішов таким шляхом, що розкол людства, якого мали уникнути, істотно поглибився. Замість накресленого ідеалу отримали прірву, яка дедалі поглиблюється: прірву між багатством і бідністю. Відповідний кількісний показник (на визначенні його тут не зупиняюся), за підрахунком Яна Тінбергена становив у 1970 році 13. Протягом десятиліття він сягнув до 60 і стійко зростає.

Замість заповітної мрії: виключити з людської практики війну, як засіб розв’язку суперечностей між країнами, отримали стихію терору, винищення мільйонів людей, до того ж тих, хто особисто ні до якого терору непричетний. Боротьба ж із терором ведеться найбільшими потугами світу терористичними методами.

Замість досягти загального добробуту, маємо 86 країн, населення яких потерпає від злиднів; щодня (!) на земній кулі вмирає від голоду 18000 дітей віком до п’яти років. Техногенний тиск на довкілля зростає загрозливими темпами. Стихійні природні лиха як слід нез’ясованого походження уражають сотні мільйонів людей. Щодня (!) п’ять тисяч людей гине від СНІД’у в одній лише Африці.

Такі сумні наслідки вказують на принципові вади реального глобалізаційного процесу.

Не є таємницею причини такого стану речей.

Реальна глобалізація у сфері регуляції світових цін, світового ринку праці провадилася для забезпечення надприбутків тих груп, які керують найпотужнішими транснаціональними компаніями, а через них і владними структурами "передових" країн. Маси заробітчан з країн третього світу мігрують у багаті країни, постачають дешеву робочу силу, і хоча багаті начебто з того користають, негативні чинники — розмиття національних форм буття, занепад культури, аморальність набирають силу, а те, що ці міграційні потоки стимулюють наркобізнес, є загальновідомим.

Навіть якби вдалося внести радикальні корекції у процес глобалізації, проблема збереження національних культур, яка в будь-якому разі буде загроженою, вимагатиме свого розв’язку.

Отже, людській думці кинуто надзвичайно серйозний виклик. Від того, наскільки з ним упораються, критичним чином залежить не просто майбуття, а й саме буття людства.

Юрій Маєрник

Ви слухали передачу «Споконвіку було слово».

Наступна передача буде присвячена одному з найпопулярніших християнських свят в Україні – Покрови Пресвятої Богородиці. Отже, до зустрічі в ефірі, шановні слухачі, на хвилях радіо «Свобода» через тиждень у той самий час.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG