Усіх мирить Свята Покрова – Матір Божа, що здавна взяла Україну під свою опіку і стала також заступницею українського козацтва. Намагається Матір Божа, з усієї своєї ласки, примирити розпорошені сили українські і в часи Другої світової війни. Бо, наприклад, перший загін УПА цих буремних часів був створений представником УНР отаманом Тарасом Боровцем ще у липні 1942 року під назвою «Поліська Січ УПА», а перші УПІвські загони ОУН створені у середині жовтня 1942 року. Зокрема, першим командиром такого бандерівського загону ОУН-СД /самостійників державників/був Сергій Качинський \Остап\. Довгий час між двома УПА тривали не прості переговори й суперечки і лише у травні 1943 року ці дві сили не без труднощів об’єдналися. Недарма трохи пізніше, через розходження у польському питанні, Тарас Боровець все ж створив свою Українську народну революційну армію. І лише у листопаді 1943 року, не без серії насильств, УПА в основному об’єднала сили бандерівців, мельниківців та бульбівців. Але ця єдність була нетривкою.
І все ж у 1943 році УПА завдала відчутних ударів по нацистах. У багатьох місцях було зліквідовано німецьку окупаційну адміністрацію, знищено сотні гітлерівців і навіть окремих генералів гестапо, зокрема – командуючого «Штурмабтайлюнге» - генерала Віктора Лютце. Лише у жовтні – листопаді 1943 року УПА провела 47 бойових операцій супроти нацистів і 54 – проти радянських партизанів. Навесні 1944 року загони УПА завдали відчутних ударів радянським регулярним військам і почала називати себе загальноукраїнською армією. Основною тактичної одиницею УПА стала сотня, бо раніше був курінь. Зросла роль служби безпеки УПА, особливо - у боротьбі із радянськими провокаторами й агентами. Наприкінці 1944 – на початку 1945 років чисельність УПА були чи не найбільшою за свою історію від 40 до 100 тисяч вояків. Основна частина військ УПА завершила свою боротьбу у влітку 1946 року, а окремі загони діяли до 1956 року.
УПА була основним стрижнем антиімперської, антитоталітарної боротьби українців у період їх визвольних змагань з 1942 до 1956 років. Це була своєрідна друга українська революція. Але сили були нерівними. Україна втратила за час Другої світової війни близько 10 мільйонів осіб. За даними радянської влади у боротьбі проти українського визвольного руху в 1944 – 1952 роках було репресовано понад 500 тисяч осіб, заарештовано –134 тисячі, вбито – 153 тисячі, вислано за межі України понад 203 тисячі і близько 8 тисяч перейшло на нелегальне становище. Силами УПА і українських патріотів було вбито 30 тисяч партійних і радянських працівників, а також понад 25 тисяч працівників органів МГБ і МВС. Але боротьба за Україну не припиняється й сьогодні. Вояки ОУН – УПА не визнаються нині існуючою владою воюючою стороною Другої світової війни? Так що стан війни для українських патріотів не припинений до наших днів.