Київ, 24 жовтня 2002 - Немає нічого тривіальнішого за методи, якими послуговуються у політиці, коли виникає потреба стерти на порох ворога чи його ідею. В наш час цим займаються спеціально найняті політ технологи. Але, як зауважує кореспондент газети “Україна молода”, нічого нового порівняно з кількома останніми тисячоліттями вони не вимудрували. Хіба що нині все робиться неестетично, дешево, але надійно та практично. Аби не бути голослівним, журналіст наводить кілька прикладів. Але найдокладніше зупиняється на тому, як намагалися деякими персоналіями скомпрометувати таку організацію, як УНА-УНСО. Довідатися докладніше – можна зі статті “Жалюгідна подоба правої руки, або Ще раз про мораль у політиці та “засланих козачків”.
А цікавим до історії - в матеріалі “Базарська трагедія” газета пропонує публікацію про події 1921 року, що відбувалися в поліському селі Базар. Де кавалерійською бригадою Котовського були розгромлені повстанці під орудою генерал-хорунжого Юрка Тютюнника.
До сучасних подій пропонує перейти газета “Сільські вісті”, яка у статті “Із чужого чортяти не буде дитяти” коментує відвідини лідером “Нашої України” Віктором Ющенком Москви і його зустріч із російськими політиками Борисом Нємцовим та Іриною Хакамадою. Найбільше обурили автора статті їхні заяви про доцільність перебування Л.Кучми на президентській посаді до осені 2002, тобто до наступних виборів. Невідомо, - зауважує автор, - в якій ролі Віктор Ющенко розписався за всю українську опозицію, що вона не вимагатиме дострокового відходу у відставку Л.Кучми. Власне, - підсумовує дописувач, - Віктор Андрійович вже й не опозиція, бо йому опонувати набридло і він знову повернувся до ідеї підписати документ, в якому була б знайдена формула стабільності у голодній і розкраденій державі.
Схоже, на черзі новий скандал, якщо його, як це траплялося раніш, не “погасять” у верхах. Як пише газета “Вечірні вісті” – Генпрокуратура розпочала перевірку Міністерства фінансів України. Суть у тому, що деякі підприємства отримували кредити під гарантії Кабміну, а повертати їх не поспішають. За попередніми даними, сума таких заборгованостей становить майже півтора мільярди доларів. На думку Генпрокуратури - Мінфін не досить жорстко контролював надання гарантії під видачу кредитів. Усе це нагадало журналістові часи первинного накопичення капіталу, коли підприємства ділилися з владою отриманими під державні гарантії кредитами в обмін на негласне право ці кредити не повертати. Саме з цієї причини країна “нахваталася” тоді зовнішніх кредитів, як собака бліх. Подробиці – в статті “Мінфін “під ковпаком” прокуратури”.
Відволіктися від політики пропонує газета “День”, яка друкує кілька публікацій на літературну тематику. Зокрема, автор статті “Лицарі літературного поля” аналізує мистецьке життя України, творчість її сучасних літераторів. В публікації можна ознайомитися з побіжною характеристикою творчості таких митців, як: Забужко, Подерев’янський, Андрухович.
А в матеріалі “Мода на софістику” пропонується всім зацікавленим подискутувати на шпальтах газети на тему моди в літературі, співвідносності цього поняття з попитом на книжки, ролі у всьому цьому літературної критики та, зрештою, місії сучасного письменника, як винуватця усього вище означеного.
У кожному храму своя доля. Добре, коли ця доля світла. Добре коли ця доля щаслива...
Ці слова згадуються, коли мова заходить про українські церкви, надто ж – про незвичну історію храмів незвичайного “графського” роду Розумовських із села Лемеші, що за Козельцем – обіч траси Київ – Чернігів. Сьогодні про історію храму Різдва Богородиці, збудовану власним коштом матір'ю Олексія Розумовського – оповідається в газеті “Молодь України”. Публікація називається “Душі й храми предків наших”.
А цікавим до історії - в матеріалі “Базарська трагедія” газета пропонує публікацію про події 1921 року, що відбувалися в поліському селі Базар. Де кавалерійською бригадою Котовського були розгромлені повстанці під орудою генерал-хорунжого Юрка Тютюнника.
До сучасних подій пропонує перейти газета “Сільські вісті”, яка у статті “Із чужого чортяти не буде дитяти” коментує відвідини лідером “Нашої України” Віктором Ющенком Москви і його зустріч із російськими політиками Борисом Нємцовим та Іриною Хакамадою. Найбільше обурили автора статті їхні заяви про доцільність перебування Л.Кучми на президентській посаді до осені 2002, тобто до наступних виборів. Невідомо, - зауважує автор, - в якій ролі Віктор Ющенко розписався за всю українську опозицію, що вона не вимагатиме дострокового відходу у відставку Л.Кучми. Власне, - підсумовує дописувач, - Віктор Андрійович вже й не опозиція, бо йому опонувати набридло і він знову повернувся до ідеї підписати документ, в якому була б знайдена формула стабільності у голодній і розкраденій державі.
Схоже, на черзі новий скандал, якщо його, як це траплялося раніш, не “погасять” у верхах. Як пише газета “Вечірні вісті” – Генпрокуратура розпочала перевірку Міністерства фінансів України. Суть у тому, що деякі підприємства отримували кредити під гарантії Кабміну, а повертати їх не поспішають. За попередніми даними, сума таких заборгованостей становить майже півтора мільярди доларів. На думку Генпрокуратури - Мінфін не досить жорстко контролював надання гарантії під видачу кредитів. Усе це нагадало журналістові часи первинного накопичення капіталу, коли підприємства ділилися з владою отриманими під державні гарантії кредитами в обмін на негласне право ці кредити не повертати. Саме з цієї причини країна “нахваталася” тоді зовнішніх кредитів, як собака бліх. Подробиці – в статті “Мінфін “під ковпаком” прокуратури”.
Відволіктися від політики пропонує газета “День”, яка друкує кілька публікацій на літературну тематику. Зокрема, автор статті “Лицарі літературного поля” аналізує мистецьке життя України, творчість її сучасних літераторів. В публікації можна ознайомитися з побіжною характеристикою творчості таких митців, як: Забужко, Подерев’янський, Андрухович.
А в матеріалі “Мода на софістику” пропонується всім зацікавленим подискутувати на шпальтах газети на тему моди в літературі, співвідносності цього поняття з попитом на книжки, ролі у всьому цьому літературної критики та, зрештою, місії сучасного письменника, як винуватця усього вище означеного.
У кожному храму своя доля. Добре, коли ця доля світла. Добре коли ця доля щаслива...
Ці слова згадуються, коли мова заходить про українські церкви, надто ж – про незвичну історію храмів незвичайного “графського” роду Розумовських із села Лемеші, що за Козельцем – обіч траси Київ – Чернігів. Сьогодні про історію храму Різдва Богородиці, збудовану власним коштом матір'ю Олексія Розумовського – оповідається в газеті “Молодь України”. Публікація називається “Душі й храми предків наших”.
