Прага, 31 жовтня 2002 – Згідно з даними агентства ООН з питань імміграції, протягом останніх 25-ти років кількість країн, які обмежують або припиняють імміграцію, різко зростає. Незважаючи на цей факт, протягом згаданого часу число іммігрантів, що залишили країни свого народження, подвоїлося. Прикінцевою метою мільйонів іммігрантів – легальних і нелегальних, залишаються переважно західні країни.
Виступаючи у вівторок на прес-конференції в Нью-Йорку, директор агентства ООН з питань імміграції Джозеф Чамі заявив, що головною причиною обмеження імміграції, яку наводять західні країни, є соціальні проблеми і безробіття. Уряди цих країн твердять, що вони не зачиняють дверей перед іммігрантами, проте вони потребують передусім фахівців з тієї чи іншої ділянки, комп’ютерних програмістів або медсестер чи сезонних збирачів фруктів. Однак, відомо, що опір з боку населення західних країн проти напливу іммігрантів переважно з бідних країн третього світу лежить і в зростаючому напруженні між місцевим населенням та іммігрантами інших релігій і звичаїв, найчастіше некваліфікованих і без знання мови, які погано інтегруються в нових суспільствах, творять свої гетто і часто стають соціальним тягарем для західних країн. Хоча, як підкреслює директор агентства ООН з питань імміграції, прикінцевою метою є не лише західні країни, в й Саудівська Аравія, де порівняно високі заробітки, Іран, Індія і Мексика. До речі, уряди Індії й Мексики, з яких щороку до західних країн виїздять мільйони емігрантів, заборонили імміграцію до своїх країн, побоюючись напливу людей із ще бідніших сусідніх країн.
Однак, найбажанішими і щораз більше недосяжними країнами для іммігрантів із третього світу є західні країни, передусім США, Канада, а також Німеччина, Великобританія і Франція. Австрія і Голландія, де протягом останніх років число іммігрантів збільшилося від двох-трьох відсотків до десяти від загальної кількості населення, теж залишаються прикінцевою метою іммігрантів з азійських країн, колишнього СРСР і Африки.
Обмеження в імміграційній політиці більшості західних країн викликали також минулорічні терористичні акти у США. Зрештою, іммігранти із мусульманських країн вчиняли терористичні акти у низці європейських країн і раніше, проте нинішня організована кампанія боротьби з міжнародним тероризмом призвела до різкого скорочення або припинення імміграції зі згаданих країн.
Згідно із нинішньою статистикою, якщо 76 року обмежень в імміграції дотримувалися лише 10 країн із 150-ти, то нині ООН налічує їх до 60-ти. Із 175 мільйонів іммігрантів понад сто мільйонів, легальних і нелегальних, поселилися у західних країнах.
Виступаючи у вівторок на прес-конференції в Нью-Йорку, директор агентства ООН з питань імміграції Джозеф Чамі заявив, що головною причиною обмеження імміграції, яку наводять західні країни, є соціальні проблеми і безробіття. Уряди цих країн твердять, що вони не зачиняють дверей перед іммігрантами, проте вони потребують передусім фахівців з тієї чи іншої ділянки, комп’ютерних програмістів або медсестер чи сезонних збирачів фруктів. Однак, відомо, що опір з боку населення західних країн проти напливу іммігрантів переважно з бідних країн третього світу лежить і в зростаючому напруженні між місцевим населенням та іммігрантами інших релігій і звичаїв, найчастіше некваліфікованих і без знання мови, які погано інтегруються в нових суспільствах, творять свої гетто і часто стають соціальним тягарем для західних країн. Хоча, як підкреслює директор агентства ООН з питань імміграції, прикінцевою метою є не лише західні країни, в й Саудівська Аравія, де порівняно високі заробітки, Іран, Індія і Мексика. До речі, уряди Індії й Мексики, з яких щороку до західних країн виїздять мільйони емігрантів, заборонили імміграцію до своїх країн, побоюючись напливу людей із ще бідніших сусідніх країн.
Однак, найбажанішими і щораз більше недосяжними країнами для іммігрантів із третього світу є західні країни, передусім США, Канада, а також Німеччина, Великобританія і Франція. Австрія і Голландія, де протягом останніх років число іммігрантів збільшилося від двох-трьох відсотків до десяти від загальної кількості населення, теж залишаються прикінцевою метою іммігрантів з азійських країн, колишнього СРСР і Африки.
Обмеження в імміграційній політиці більшості західних країн викликали також минулорічні терористичні акти у США. Зрештою, іммігранти із мусульманських країн вчиняли терористичні акти у низці європейських країн і раніше, проте нинішня організована кампанія боротьби з міжнародним тероризмом призвела до різкого скорочення або припинення імміграції зі згаданих країн.
Згідно із нинішньою статистикою, якщо 76 року обмежень в імміграції дотримувалися лише 10 країн із 150-ти, то нині ООН налічує їх до 60-ти. Із 175 мільйонів іммігрантів понад сто мільйонів, легальних і нелегальних, поселилися у західних країнах.
