Івано-Франківськ, 20 листопада 2002 - На науковому зібранні йшлося не лише проблеми виховання дитини в контексті будівництва держави, але й про порозуміння між різними сусідніми народами, яке втілилося в долі великого вченого.
На Івано-Франківщині відбулися міжнародні читання, приурочені до 125-х роковин з дня народження видатного педагога, який народився у Варшаві – Януша Корчака. Масштабний форум відбувся на базі Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти. У ньому взяли участь делегати не лише практично з усіх регіонів України, але й делегати з-за кордону. Оскільки Януш Корчак походив з єврейської, хоча й абсолютно полонізованої родини, у форумі також узяли участь польської та єврейської громад Прикарпаття. Конференція стала обміном учасників різних національностей напрацюваннями стосовно ролі, життя та творчості педагога в громадянському вихованні підростаючого покоління. Особливо цікавим у цьому контексті був виступ голови Українського товариства імені Януша Корчака Софії Петровської. Вона докладно розповіла про маловідому сторінку з біографії безсмертного педагога – його піврічну працю в 3-х київських сиротинцях у період Першої світової війни. Софія Петровська наголосила, що в сиротинці приймалися діти, незважаючи на національність. Та й загалом у своїй долі Януш Корчак об’єднав не лише євреїв та поляків, але й усі народи світу, які прагнуть на високому духовному рівні виховувати своє майбутнє. Учасників міжнародних читань привітав головний рабин прикарпатського регіону Мойше-Лейб Колесник. Він, зокрема, відзначив, що українські читачі знайомі лише з окремими працями відомого педагога, який загинув зі своїми вихованцями у фашистському таборі смерті “Тремблінка” 1942-го року. Разом з тим існує 16-томне зібрання творів Януша Корчака. Мойше-Лейб Колесник висловив сподівання, що в майбутньому, принаймні більша частина цих творів, будуть перекладені українською. Завершуючи міжнародні читання, працівниця Центру документації та досліджень Януша Корчака у Варшаві доктор Барбара Пушкін наголосила, що життя та педагогічна діяльність Януша Корчака найкраще підтвердження давньої мудрості, що хворій землі та її дітям потрібен не лікар, а вчитель.
На Івано-Франківщині відбулися міжнародні читання, приурочені до 125-х роковин з дня народження видатного педагога, який народився у Варшаві – Януша Корчака. Масштабний форум відбувся на базі Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти. У ньому взяли участь делегати не лише практично з усіх регіонів України, але й делегати з-за кордону. Оскільки Януш Корчак походив з єврейської, хоча й абсолютно полонізованої родини, у форумі також узяли участь польської та єврейської громад Прикарпаття. Конференція стала обміном учасників різних національностей напрацюваннями стосовно ролі, життя та творчості педагога в громадянському вихованні підростаючого покоління. Особливо цікавим у цьому контексті був виступ голови Українського товариства імені Януша Корчака Софії Петровської. Вона докладно розповіла про маловідому сторінку з біографії безсмертного педагога – його піврічну працю в 3-х київських сиротинцях у період Першої світової війни. Софія Петровська наголосила, що в сиротинці приймалися діти, незважаючи на національність. Та й загалом у своїй долі Януш Корчак об’єднав не лише євреїв та поляків, але й усі народи світу, які прагнуть на високому духовному рівні виховувати своє майбутнє. Учасників міжнародних читань привітав головний рабин прикарпатського регіону Мойше-Лейб Колесник. Він, зокрема, відзначив, що українські читачі знайомі лише з окремими працями відомого педагога, який загинув зі своїми вихованцями у фашистському таборі смерті “Тремблінка” 1942-го року. Разом з тим існує 16-томне зібрання творів Януша Корчака. Мойше-Лейб Колесник висловив сподівання, що в майбутньому, принаймні більша частина цих творів, будуть перекладені українською. Завершуючи міжнародні читання, працівниця Центру документації та досліджень Януша Корчака у Варшаві доктор Барбара Пушкін наголосила, що життя та педагогічна діяльність Януша Корчака найкраще підтвердження давньої мудрості, що хворій землі та її дітям потрібен не лікар, а вчитель.
