Прага, 25 листопада 2002 – Хіба можна собі уявити державу без власних національних грошей. Хоча сьогодні у Європейському Союзі вже відмовилися від таких але в Україні ще довго залишатиметься гривня, яка була ухвалена грошовою одиницею 85 років тому Центральною Радою. Але сам грошовий термін «гривня» виник набагато раніше.
За часів давньої України-Русі київські князі карбували незначну кількість монет, які носили назви: златники, серебреники. Основним засобом грошового обігу на той час були зливки срібла, котрі дістали від шийної /гриві, гривні/золотої чи срібної прикраси назву гривні. Розрізняли вагову одиницю /гривня срібла чи золота/, лічильно-грошову /гривня кун/, і власне гривню – срібний зливок грошового призначення. Новгородська гривня проіснувала до ХУ століття. У Московській державі ХУІ століття гривнею називали лічильно-грошову одиницю, котра дорівнювала 10 копійок.
У «Руській Правді» часів Ярослава Мудрого є своєрідний життєвий цінник. Наприклад, за вбивство смерда – вільного селянина, як і за худобу, необхідно було платити штраф у п’ять гривень, а за вбивство купця чи молодшого дружинника – вже 40 гривень і за вбивство старшого дружинника князя – аж 80 гривень штрафу. Вже тоді існували лихварські відсотки за позичку, за несплату яких людина потрапляла в кабалу, ставала закупом, що було шляхом до повного рабства, холопства.
У часи Богдана Хмельницького користувалися лічильною гривнею польського походження, на яку йшло 48 монет, а також іноземними монетами.
Знову українські гроші з’явилися у ХХ столітті. Хоча й Центральна Рада на початку стояла на тому «щоб не одділяти Україну од Росії». Однак подальші події змусили її діяти інакше. Тимчасовий уряд у Петрограді не бажав рахуватися з інтересами України. Ситуація стала ще гострішою з приходом до влади у Росії більшовиків. Усе це спонукало Центральну Раду до відповідальних дій і зокрема – до створення власної грошової системи.
19 грудня 1917 року було прийнято «Тимчасовий закон про випуск кредитових білетів УНР». Грошовою одиницею визначався карбованець, що поділявся на 20 шагів. Емісію було започатковано білетом з номіналом 100 карбованців. Його проект виконав видатний український графік Георгій Нарбут. Друк здійснила Київська друкарня Кульженка. Невдовзі, 18 березня 1918 року, новим законом «Про грошову одиницю, биття монет і друк Державних Кредитових Білетів» було запроваджено гривню. Замість розмінної монети друкувалися розмінні марки номіналом до 50 шагів. За відсутності золотого запасу гроші забезпечувалися монополією на цукор, спирт, борошно та вилученими землями. Але цим грошам не судилося довго й надійне існування. Бо сама Центральна Рада прожила політичне життя тривалістю лише в один рік.
Перехідної грошовою одиницею України після оголошення незалежності 24 серпня 1991 року був купон. Наприклад, у 1993 році, коли прем’єром уряду був Леонід Кучма, рівень інфляції становив понад 10000 відсотків, тоді українці ставали мільярдерами але за ці мільярди купонів мало що можна було купити, їх не хотіли брати навіть бомжі у підземних переходах столиці. 2 вересня 1996 року гривню повернули до життя в незалежній Україні. Батьком її сміливо можна назвати тодішнього голову національного банку Вадима Гетьмана, пізніше вбивство якого не розкрите до сьогодні. З часу запровадження і до сьогодні гривня знецінилася більше як удвічі але все ж є досить стійкою у порівнянні з багатьма іншими грошовими одиницями пост - радянського простору. Хоча на рубежі 2002 і 2003 років її чекає серйозне випробовування, експерти вважають, що Україна може опинитися на грані фінансового краху. Майже 2- тисячі кілометровий безгосподарний кордон з Росією може бути однією з причин цього.
За часів давньої України-Русі київські князі карбували незначну кількість монет, які носили назви: златники, серебреники. Основним засобом грошового обігу на той час були зливки срібла, котрі дістали від шийної /гриві, гривні/золотої чи срібної прикраси назву гривні. Розрізняли вагову одиницю /гривня срібла чи золота/, лічильно-грошову /гривня кун/, і власне гривню – срібний зливок грошового призначення. Новгородська гривня проіснувала до ХУ століття. У Московській державі ХУІ століття гривнею називали лічильно-грошову одиницю, котра дорівнювала 10 копійок.
У «Руській Правді» часів Ярослава Мудрого є своєрідний життєвий цінник. Наприклад, за вбивство смерда – вільного селянина, як і за худобу, необхідно було платити штраф у п’ять гривень, а за вбивство купця чи молодшого дружинника – вже 40 гривень і за вбивство старшого дружинника князя – аж 80 гривень штрафу. Вже тоді існували лихварські відсотки за позичку, за несплату яких людина потрапляла в кабалу, ставала закупом, що було шляхом до повного рабства, холопства.
У часи Богдана Хмельницького користувалися лічильною гривнею польського походження, на яку йшло 48 монет, а також іноземними монетами.
Знову українські гроші з’явилися у ХХ столітті. Хоча й Центральна Рада на початку стояла на тому «щоб не одділяти Україну од Росії». Однак подальші події змусили її діяти інакше. Тимчасовий уряд у Петрограді не бажав рахуватися з інтересами України. Ситуація стала ще гострішою з приходом до влади у Росії більшовиків. Усе це спонукало Центральну Раду до відповідальних дій і зокрема – до створення власної грошової системи.
19 грудня 1917 року було прийнято «Тимчасовий закон про випуск кредитових білетів УНР». Грошовою одиницею визначався карбованець, що поділявся на 20 шагів. Емісію було започатковано білетом з номіналом 100 карбованців. Його проект виконав видатний український графік Георгій Нарбут. Друк здійснила Київська друкарня Кульженка. Невдовзі, 18 березня 1918 року, новим законом «Про грошову одиницю, биття монет і друк Державних Кредитових Білетів» було запроваджено гривню. Замість розмінної монети друкувалися розмінні марки номіналом до 50 шагів. За відсутності золотого запасу гроші забезпечувалися монополією на цукор, спирт, борошно та вилученими землями. Але цим грошам не судилося довго й надійне існування. Бо сама Центральна Рада прожила політичне життя тривалістю лише в один рік.
Перехідної грошовою одиницею України після оголошення незалежності 24 серпня 1991 року був купон. Наприклад, у 1993 році, коли прем’єром уряду був Леонід Кучма, рівень інфляції становив понад 10000 відсотків, тоді українці ставали мільярдерами але за ці мільярди купонів мало що можна було купити, їх не хотіли брати навіть бомжі у підземних переходах столиці. 2 вересня 1996 року гривню повернули до життя в незалежній Україні. Батьком її сміливо можна назвати тодішнього голову національного банку Вадима Гетьмана, пізніше вбивство якого не розкрите до сьогодні. З часу запровадження і до сьогодні гривня знецінилася більше як удвічі але все ж є досить стійкою у порівнянні з багатьма іншими грошовими одиницями пост - радянського простору. Хоча на рубежі 2002 і 2003 років її чекає серйозне випробовування, експерти вважають, що Україна може опинитися на грані фінансового краху. Майже 2- тисячі кілометровий безгосподарний кордон з Росією може бути однією з причин цього.
