Київ–Прага, 28 листопада 2002 - Ведучий - Олекса Боярко. У київській студії радіо Свобода Ганна Стеців а з нею гості: голова депутатської групи "Разом" блок "Наша Україна" Олег Рибачук, депутат Йосип Вінський від соціалістів і на телефонному зв’язку редактор відділу новин телеканалу «1+1», журналіст Вячеслав Піховшек.
Олекса Боярко
Сьогодні, як вважають деякі оглядачі, у Верховній Раді сталася надзвичайна подія - парламент не дав згоду на звільнення Володимира Стельмаха з посади голови Національного банку України. Голосування показало, що в парламенті знову зникає пропрезидентська більшість, а відтак Сергієві Тигипку, якого президент пропонує на посаду голови Нацбанку України, доведеться дещо зачекати, скільки чекати – покаже час. З подробицями наш кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
Під час гіперінфляції в Україні жартували: -
У якому банку ви зберігаєте гроші? -
У трилітровому.
Гроші з трилітрових банок вийняв Національний банк України завдяки жорсткій монетарній політиці, але останнім часом ця політика декому на владному Олімпі перестала подобатися. Спочатку вже колишній прем’єр Анатолій Кінах попросив президента звільнити голову НБУ Володимира Стельмаха зі своєї посади. А в понеділок з’явилася інформація, що Леонід Кучма таки умовив його написати заяву про відставку. В сесійному залі депутати поцікавилися у Володимира Стельмаха подробицями зустрічі з президентом України:
«Ми з ним ґрунтовно обговорили всі питання. Хоча ми заявляємо, що ми поза політикою, Національний банк, але все таки ми вивчаємо програми партії і слідкуємо, як іде розвиток подій у політичному житті. Якщо консолідована більшість, ці 9 фракцій, говорять, що для того, щоб далі ефективно було працювати... то безумовно, я сказав, що я не можу бути каталізатором неузгодженостей. І ми порозумілися, все було нормально і ґрунтовно зважено, з точки зору щоби тут була консолідація».
Віктор Міняйло
Але це пояснення задовольнило не усіх парламентаріїв.
Голова соціалістичної партії України Олександр Мороз:
«Володимире Семеновичу, ми не визначилися, голосувати за згоду про звільнення чи проти. Ви хочете чи не хочете працювати, скажіть чітко! Яка в біса консолідація! Ми, що, не знаємо, як більшість створювалася!»
«Ви голосуйте так, як вам совість дозволяє. Я людина щира. Що стосується майбутньої роботи... Розумієте, сили є, здоров’я є, досвід є. Але я ще раз вам говорю, я виходив із того, що консолідація необхідна – значить необхідна!»
Віктор Міняйло
Але консолідації не відбулося.
« Проект постанови про звільнення Володимира Стельмаха з посади голови Національного банку України. Прошу голосувати.
За – 214. Рішення не прийнято!»
Віктор Міняйло
Відсутність результату – також результат. Відтак Володимир Стельмах продовжуватиме керувати Нацбанком України, а не зовсім консолідована пропрезидентська парламентська більшість, яка на сьогодні чомусь зникла, шукатиме інші шляхи контролю над головним банком держави.
Олекса Боярко
Пане Рибачук, чи можна якось зрозуміти, оскільки деякі оглядачі вже охрестили цю історію як детективну, хто із самого початку говорив неправду про так званий добровільний відхід Стельмаха з посади – президент України, голова Нацбанку, голова Верховної Ради чи, може, всі вони разом говорили неправду?
Олег Рибачук
Я хотів би почати з того, що це зараз я голова депутатської групи «Разом» фракція «Наша Україна». З 92-го по 99-й рік я був директором Міжнародного департаменту Національного банку, який я створював. В мені зараз, як ні в кому, живе людина, яка розуміє цінності Нацбанку, і, можливо, я сприймаю значно емоційніше й ближче до серця те, що відбувається. Перше, що кидається в очі, - не консолідація пропрезидентських сил є метою Нацбанку. Цього ніколи не було. Кожен центральний банкір вам скаже, що стабільність національної грошової одиниці, боротьба з інфляцією – ті найбільші цінності, за якими й оцінюється ефективність роботи Нацбанку. Для мене не стоїть питання чи була заява. Зрозуміло, що її не було, люди настільки поспішають оволодіти... Пам’ятаєте, як в 1917 році – треба брати банк!.. Мабуть, не вистачає зараз інших мотивацій, щоби ця більшість була сконсолідована. Я сьогодні прочитав, що Національна Рада по телебаченню вже стоїть на черзі, я не знаю, що ще в країні залишилося, що може допомогти більшості об’єднатися. Зрозуміло одне – вперше за останні 10 років в Україні вроздріб поставили інститут, який в 97-му році був визнаний найкращим інститутом в світі, – Центральний банк. Це та довіра, яка, можливо, була єдиним світлим острівцем. Я не знаю, хто порадив президенту... точніше, я знаю, хто порадив президенту...
Олекса Боярко
Скажіть тоді, якщо Ви знаєте.
Олег Рибачук
Про це говорив сам кандидат на цю посаду – що ініціатива виходила не від нього, не від Тигипка, не від «трудовиків», а віл соціал-демократів об’єднаних. І лише після того, як місце було звільнено, Тигипко виставив свою кандидатуру. Ми знаємо, звідки іде ця ініціатива, і нас це не дивує. Думаю, всі проблеми виникли саме звідти.
Олекса Боярко
Друге запитання я хотів би надіслати моєму колезі, відомому журналістові в Україні – Вячеславу Піховшеку. У зв’язку з таким напівдетективним характером того, що сталося, несподіванкою для когось, чи не прийшла до Вас на телеканал згори, із президентської адміністрації, якась вказівка,«крик» – як бути з цією історією – мовчати, не довго на ній затримуватись чи щось інше?
Вячеслав Піховшек
Дивіться, що сталося. Зараз приблизно 20:13 у Києві, ми закінчили свій випуск о 20-й годині, тому тільки той, хто дивився наш випуск, міг побачити, що там був сюжет про те, що сталося. Було дуже багато точок зору людей з пропрезидентських фракцій, але були також і дві точки зору з оцінками ситуації Віктора Ющенка й Петра Симоненка, які в основних параметрах сказали, що зараз сказав шанований мною особисто Олег Рибачук. Я не думаю з точки зору Банкової, що ситуація диктувала якусь логіку – що диктувати, що ні.
Як політичний аналітик, я оцінюю ситуацію протилежно до того, що сказав Олег Рибачук
Скажу по суті. По-перше, президента не було в країні, таким чином не було «великого кулака», який заставляє всіх голосувати схожим чином. По-друге, мова йде про політичну консолідацію парламентською більшістю...
Олекса Боярко
Пане Піховшек, якщо президент був би в Україні, «гаркнув» би на всіх, вказав би як голосувати, то всі б проголосували як потрібно?
Вячеслав Піховшек
Я не знаю, бо я при таких зустрічах не буваю. Я не можу підтвердити, хоча і ознайомлений з ситуацією, що соціал-демократи так сильно «промотували» Тигипка. Але якби президент був на місці, я думаю, по-іншому б голосувала фракція Пустовойтенка і Гавриша. В даному випадку більшість сама підриває довіру до свого факту існування.
Коли йдеться про політичну консолідацію, то консолідація заради чого? Давайте називати речі своїми іменами. Готується наступна піар-площадка для президентських виборів. Чи це означає обов’язково, що буде підірвана стабільність? Ні, не означає.
Ми вчора давали ексклюзивний коментар Тигипка, який клятвено запевняв нас, що цього не зробить. А якщо він зробить, то виявиться, що пан Рибачук має рацію. Але давайте не нав’язувати людині те, що вона ще не зробила. Мені здається, що незадоволення Олега Рибачука і Віктора Ющенка полягає в тому, що з піар-площадки будується наступний після пана Піскуна, пана Кірпи, пана Януковича, пана Медведчука ще один конкурент Віктору Андрійовичу Ющенкові.
Олекса Боярко
Дякую. Пане Рибачук, чи можна вважати, що те, що сталося в парламенті сьогодні, було першим серйозним проколом президентської адміністрації й шефа цієї адміністрації, персонально пана Медведчука?
Олег Рибачук
Хотів би одну річ сказати. В Україні центральні банкіри – тільки ті, хто був вихований у Нацбанку, тому для інших це, дійсно, піар-площадка. Якби хтось із центральних банкірів Європи чи з Валютного фонду, який опікується місцем Центрального банку, почув ці слова, вони б, напевно, просто б «провалилися» від цих слів, які я почув від Слави Піховшека. Яка піар-площадка може бути...
Олекса Боярко
Пане Рибачук, я б не хотів, щоби Ви зараз відповідали панові Піховшеку. Я б хотів, щоб Ви відповіли на моє дуже конкретне запитання: чи Ви не вважаєте, що те, що сталося сьогодні в парламенті, це провал пана Медведчука?
Олег Рибачук
Образно я б міг сказати так: пан Медведчук до теми «Кольчуги» у військовому співробітництві добавив президенту, який ініціював, і який зі своїми кулаками був не в країні, якщо вірити аргументу, який я почув, створив фінансову «Кольчугу». Я підкреслюю, що люди, які займаються політикою, монетарною політикою в Європі, начебто, членами якої ми де-факто є, і після Праги ми там ще більше. Від цих слів, від того, що відбувається, в Україні будуть у стані «ступору». Для президента буде зараз чергове питання – незалежність Центрального банку. Він це питання буде чути, всі делегації України будуть його чути на щорічних зборах Валютного фонду, Європейського банку, Міжнародного валютного фонду, у відрядженнях. І якщо хтось стане на місце Стельмаха, не дай бог це відбудеться, ця людина ніколи не відмиється від репутації політика, який для піар-мети зняв професіонала з Центрального банку.
Олекса Боярко
Я хотів би нагадати нашим слухачам, що ми обговорюємо те, що сталося сьогодні в парламенті. Парламент не проголосував за нового голову Національного банку і залишив старого голову Нацбанку України пана Стельмаха. Пане Піховшек, як Ви вважаєте, чи можливий такий сценарій, що сам Медведчук, тому що він регулює багато речей у країні, не хотів такої зміни в керівництві Нацбанку? Є там, нагорі, якась така інтрига, як ви думаєте?
Вячеслав Піховшек
Ні, думаю, що в даному випадку йде консолідована політика – і президента, і глави його адміністрації, і прем’єра Януковича. Це реакція на постійні намагання опозиції натравити клан на клан. «Олігархи всіх країн, єднайтеся!» - є не меншим гаслом ніж «Правителі всіх країн, єднайтеся!» - скажу так, іронічно до певної міри. Хоча я поділяю занепокоєння пана Рибачука тим, що це може впливати на фінансову стабільність в Україні. Сподіваюся, що у Сергія Тигипка при його обранні 12 грудня, коли президент буде в країні і проведе своє рішення, вистачить мудрості використати це і як піар-площадку, і продемонструвати всій країні, що він тримає фінансову стабілізацію. У Віктора Ющенка це виходило.
Олекса Боярко
Пане Рибачук, як розвивається ситуація в парламенті? Ви, як депутат, знаєте цю ситуацію із середини дуже добре. Чи можна передбачати, що і надалі Верховна Рада підсуватиме несподіванки, різного роду сюрпризи? Якщо так важко проходить ця історія, то що вже казати про більш серйозні плани конституційних змін, перетворення президентської республіки на парламентську? Чи все це не виглядає утопією?
Олег Рибачук
Безумовно, виглядає. Але я не думаю, що це опозиція займається тим, що стикає клани один з одним. Думаю, це ті хижаки, яких утримати навіть таким топ-менеджерам, як наш президент чи новий прем’єр буде надзвичайно важко, тому що там домінують зовсім інші інтереси, які не мають ніякого відношення до стабільності грошової одиниці, економічного розвитку, до інтеграцію в Європу, до вступу в НАТО. Там зовсім інші інтереси. І як поєднати ці інтереси з деклараціями, як їх красиво політично подати – це важка проблема, але не наша проблема. В парламенті з одного боку декларується про те, що створена більшість, яка взяла на себе всю відповідальність. Ця більшість створює уряд, який буде нести відповідальність за все, що відбувається в Україні. І президент збоку, як Зевс на Олімпі, буде за цим спостерігати. Мені здається, що реалії будуть зовсім протилежні.
Олекса Боярко
Відразу ж запитання до пана Піховшека. Як політичний оглядач чи не вважаєте Ви, що це серйозний сигнал для президента і одного разу в цьому непередбаченому парламенті може, навіть, пройти імпічмент президенту?
Вячеслав Піховшек
Думаю, він контролює його так, як не контролював, мабуть, жодний парламент. Заява Віктора Ющенка – той, хто хоче Кучму геть! - означає, що ця людина хоче нового Кучму. І його заяви щодо цієї більшості, особливо, коли він у країні, а як правило дуже багато відбувається, коли його в країні немає, для мене є ознаками того, що він контролює різні сегменти парламенту тільки по різному. Вважаю, що Ющенко поводить себе досить прагматично, пропонуючи себе в якості м’якого наступника, не опозиціонера. Мені також здається, що дуже багато буде залежати від того, чи буде під час наступного голосування президент у країні. Думаю, більшість буде голосувати так, як це визначено курсом президента в моменти, коли він буде в країні. Але є також суспільна відповідальність опозиції. Навіть, якщо ми знаємо, що опозиція зараз не бере участі у всіх цих іграх, не формує більшість, Кабмін, не впливає на політику, очевидно, що опозиція націлилася на президентські вибори з президентом України Віктором Ющенком. І підтримати рух України до НАТО, навіть, якщо він є декларативним, було б достатньо позитивно. Усе одно цю пропагандистську кампанію буде хтось робити, а новому президенту залишилося б хіба що піднімати на певний рівень. Таке опозиція з легкістю могла б підтримувати, а не протиставлятися усьому, що пропонує влада. Вибіркова опозиційність тут була б доречна.
Олекса Боярко
Ми ще повернемося до того, як будуть розвиватися події у парламенті стосовно цієї історії. Дякую за участь.
Олекса Боярко
Сьогодні, як вважають деякі оглядачі, у Верховній Раді сталася надзвичайна подія - парламент не дав згоду на звільнення Володимира Стельмаха з посади голови Національного банку України. Голосування показало, що в парламенті знову зникає пропрезидентська більшість, а відтак Сергієві Тигипку, якого президент пропонує на посаду голови Нацбанку України, доведеться дещо зачекати, скільки чекати – покаже час. З подробицями наш кореспондент Віктор Міняйло.
Віктор Міняйло
Під час гіперінфляції в Україні жартували: -
У якому банку ви зберігаєте гроші? -
У трилітровому.
Гроші з трилітрових банок вийняв Національний банк України завдяки жорсткій монетарній політиці, але останнім часом ця політика декому на владному Олімпі перестала подобатися. Спочатку вже колишній прем’єр Анатолій Кінах попросив президента звільнити голову НБУ Володимира Стельмаха зі своєї посади. А в понеділок з’явилася інформація, що Леонід Кучма таки умовив його написати заяву про відставку. В сесійному залі депутати поцікавилися у Володимира Стельмаха подробицями зустрічі з президентом України:
«Ми з ним ґрунтовно обговорили всі питання. Хоча ми заявляємо, що ми поза політикою, Національний банк, але все таки ми вивчаємо програми партії і слідкуємо, як іде розвиток подій у політичному житті. Якщо консолідована більшість, ці 9 фракцій, говорять, що для того, щоб далі ефективно було працювати... то безумовно, я сказав, що я не можу бути каталізатором неузгодженостей. І ми порозумілися, все було нормально і ґрунтовно зважено, з точки зору щоби тут була консолідація».
Віктор Міняйло
Але це пояснення задовольнило не усіх парламентаріїв.
Голова соціалістичної партії України Олександр Мороз:
«Володимире Семеновичу, ми не визначилися, голосувати за згоду про звільнення чи проти. Ви хочете чи не хочете працювати, скажіть чітко! Яка в біса консолідація! Ми, що, не знаємо, як більшість створювалася!»
«Ви голосуйте так, як вам совість дозволяє. Я людина щира. Що стосується майбутньої роботи... Розумієте, сили є, здоров’я є, досвід є. Але я ще раз вам говорю, я виходив із того, що консолідація необхідна – значить необхідна!»
Віктор Міняйло
Але консолідації не відбулося.
« Проект постанови про звільнення Володимира Стельмаха з посади голови Національного банку України. Прошу голосувати.
За – 214. Рішення не прийнято!»
Віктор Міняйло
Відсутність результату – також результат. Відтак Володимир Стельмах продовжуватиме керувати Нацбанком України, а не зовсім консолідована пропрезидентська парламентська більшість, яка на сьогодні чомусь зникла, шукатиме інші шляхи контролю над головним банком держави.
Олекса Боярко
Пане Рибачук, чи можна якось зрозуміти, оскільки деякі оглядачі вже охрестили цю історію як детективну, хто із самого початку говорив неправду про так званий добровільний відхід Стельмаха з посади – президент України, голова Нацбанку, голова Верховної Ради чи, може, всі вони разом говорили неправду?
Олег Рибачук
Я хотів би почати з того, що це зараз я голова депутатської групи «Разом» фракція «Наша Україна». З 92-го по 99-й рік я був директором Міжнародного департаменту Національного банку, який я створював. В мені зараз, як ні в кому, живе людина, яка розуміє цінності Нацбанку, і, можливо, я сприймаю значно емоційніше й ближче до серця те, що відбувається. Перше, що кидається в очі, - не консолідація пропрезидентських сил є метою Нацбанку. Цього ніколи не було. Кожен центральний банкір вам скаже, що стабільність національної грошової одиниці, боротьба з інфляцією – ті найбільші цінності, за якими й оцінюється ефективність роботи Нацбанку. Для мене не стоїть питання чи була заява. Зрозуміло, що її не було, люди настільки поспішають оволодіти... Пам’ятаєте, як в 1917 році – треба брати банк!.. Мабуть, не вистачає зараз інших мотивацій, щоби ця більшість була сконсолідована. Я сьогодні прочитав, що Національна Рада по телебаченню вже стоїть на черзі, я не знаю, що ще в країні залишилося, що може допомогти більшості об’єднатися. Зрозуміло одне – вперше за останні 10 років в Україні вроздріб поставили інститут, який в 97-му році був визнаний найкращим інститутом в світі, – Центральний банк. Це та довіра, яка, можливо, була єдиним світлим острівцем. Я не знаю, хто порадив президенту... точніше, я знаю, хто порадив президенту...
Олекса Боярко
Скажіть тоді, якщо Ви знаєте.
Олег Рибачук
Про це говорив сам кандидат на цю посаду – що ініціатива виходила не від нього, не від Тигипка, не від «трудовиків», а віл соціал-демократів об’єднаних. І лише після того, як місце було звільнено, Тигипко виставив свою кандидатуру. Ми знаємо, звідки іде ця ініціатива, і нас це не дивує. Думаю, всі проблеми виникли саме звідти.
Олекса Боярко
Друге запитання я хотів би надіслати моєму колезі, відомому журналістові в Україні – Вячеславу Піховшеку. У зв’язку з таким напівдетективним характером того, що сталося, несподіванкою для когось, чи не прийшла до Вас на телеканал згори, із президентської адміністрації, якась вказівка,«крик» – як бути з цією історією – мовчати, не довго на ній затримуватись чи щось інше?
Вячеслав Піховшек
Дивіться, що сталося. Зараз приблизно 20:13 у Києві, ми закінчили свій випуск о 20-й годині, тому тільки той, хто дивився наш випуск, міг побачити, що там був сюжет про те, що сталося. Було дуже багато точок зору людей з пропрезидентських фракцій, але були також і дві точки зору з оцінками ситуації Віктора Ющенка й Петра Симоненка, які в основних параметрах сказали, що зараз сказав шанований мною особисто Олег Рибачук. Я не думаю з точки зору Банкової, що ситуація диктувала якусь логіку – що диктувати, що ні.
Як політичний аналітик, я оцінюю ситуацію протилежно до того, що сказав Олег Рибачук
Скажу по суті. По-перше, президента не було в країні, таким чином не було «великого кулака», який заставляє всіх голосувати схожим чином. По-друге, мова йде про політичну консолідацію парламентською більшістю...
Олекса Боярко
Пане Піховшек, якщо президент був би в Україні, «гаркнув» би на всіх, вказав би як голосувати, то всі б проголосували як потрібно?
Вячеслав Піховшек
Я не знаю, бо я при таких зустрічах не буваю. Я не можу підтвердити, хоча і ознайомлений з ситуацією, що соціал-демократи так сильно «промотували» Тигипка. Але якби президент був на місці, я думаю, по-іншому б голосувала фракція Пустовойтенка і Гавриша. В даному випадку більшість сама підриває довіру до свого факту існування.
Коли йдеться про політичну консолідацію, то консолідація заради чого? Давайте називати речі своїми іменами. Готується наступна піар-площадка для президентських виборів. Чи це означає обов’язково, що буде підірвана стабільність? Ні, не означає.
Ми вчора давали ексклюзивний коментар Тигипка, який клятвено запевняв нас, що цього не зробить. А якщо він зробить, то виявиться, що пан Рибачук має рацію. Але давайте не нав’язувати людині те, що вона ще не зробила. Мені здається, що незадоволення Олега Рибачука і Віктора Ющенка полягає в тому, що з піар-площадки будується наступний після пана Піскуна, пана Кірпи, пана Януковича, пана Медведчука ще один конкурент Віктору Андрійовичу Ющенкові.
Олекса Боярко
Дякую. Пане Рибачук, чи можна вважати, що те, що сталося в парламенті сьогодні, було першим серйозним проколом президентської адміністрації й шефа цієї адміністрації, персонально пана Медведчука?
Олег Рибачук
Хотів би одну річ сказати. В Україні центральні банкіри – тільки ті, хто був вихований у Нацбанку, тому для інших це, дійсно, піар-площадка. Якби хтось із центральних банкірів Європи чи з Валютного фонду, який опікується місцем Центрального банку, почув ці слова, вони б, напевно, просто б «провалилися» від цих слів, які я почув від Слави Піховшека. Яка піар-площадка може бути...
Олекса Боярко
Пане Рибачук, я б не хотів, щоби Ви зараз відповідали панові Піховшеку. Я б хотів, щоб Ви відповіли на моє дуже конкретне запитання: чи Ви не вважаєте, що те, що сталося сьогодні в парламенті, це провал пана Медведчука?
Олег Рибачук
Образно я б міг сказати так: пан Медведчук до теми «Кольчуги» у військовому співробітництві добавив президенту, який ініціював, і який зі своїми кулаками був не в країні, якщо вірити аргументу, який я почув, створив фінансову «Кольчугу». Я підкреслюю, що люди, які займаються політикою, монетарною політикою в Європі, начебто, членами якої ми де-факто є, і після Праги ми там ще більше. Від цих слів, від того, що відбувається, в Україні будуть у стані «ступору». Для президента буде зараз чергове питання – незалежність Центрального банку. Він це питання буде чути, всі делегації України будуть його чути на щорічних зборах Валютного фонду, Європейського банку, Міжнародного валютного фонду, у відрядженнях. І якщо хтось стане на місце Стельмаха, не дай бог це відбудеться, ця людина ніколи не відмиється від репутації політика, який для піар-мети зняв професіонала з Центрального банку.
Олекса Боярко
Я хотів би нагадати нашим слухачам, що ми обговорюємо те, що сталося сьогодні в парламенті. Парламент не проголосував за нового голову Національного банку і залишив старого голову Нацбанку України пана Стельмаха. Пане Піховшек, як Ви вважаєте, чи можливий такий сценарій, що сам Медведчук, тому що він регулює багато речей у країні, не хотів такої зміни в керівництві Нацбанку? Є там, нагорі, якась така інтрига, як ви думаєте?
Вячеслав Піховшек
Ні, думаю, що в даному випадку йде консолідована політика – і президента, і глави його адміністрації, і прем’єра Януковича. Це реакція на постійні намагання опозиції натравити клан на клан. «Олігархи всіх країн, єднайтеся!» - є не меншим гаслом ніж «Правителі всіх країн, єднайтеся!» - скажу так, іронічно до певної міри. Хоча я поділяю занепокоєння пана Рибачука тим, що це може впливати на фінансову стабільність в Україні. Сподіваюся, що у Сергія Тигипка при його обранні 12 грудня, коли президент буде в країні і проведе своє рішення, вистачить мудрості використати це і як піар-площадку, і продемонструвати всій країні, що він тримає фінансову стабілізацію. У Віктора Ющенка це виходило.
Олекса Боярко
Пане Рибачук, як розвивається ситуація в парламенті? Ви, як депутат, знаєте цю ситуацію із середини дуже добре. Чи можна передбачати, що і надалі Верховна Рада підсуватиме несподіванки, різного роду сюрпризи? Якщо так важко проходить ця історія, то що вже казати про більш серйозні плани конституційних змін, перетворення президентської республіки на парламентську? Чи все це не виглядає утопією?
Олег Рибачук
Безумовно, виглядає. Але я не думаю, що це опозиція займається тим, що стикає клани один з одним. Думаю, це ті хижаки, яких утримати навіть таким топ-менеджерам, як наш президент чи новий прем’єр буде надзвичайно важко, тому що там домінують зовсім інші інтереси, які не мають ніякого відношення до стабільності грошової одиниці, економічного розвитку, до інтеграцію в Європу, до вступу в НАТО. Там зовсім інші інтереси. І як поєднати ці інтереси з деклараціями, як їх красиво політично подати – це важка проблема, але не наша проблема. В парламенті з одного боку декларується про те, що створена більшість, яка взяла на себе всю відповідальність. Ця більшість створює уряд, який буде нести відповідальність за все, що відбувається в Україні. І президент збоку, як Зевс на Олімпі, буде за цим спостерігати. Мені здається, що реалії будуть зовсім протилежні.
Олекса Боярко
Відразу ж запитання до пана Піховшека. Як політичний оглядач чи не вважаєте Ви, що це серйозний сигнал для президента і одного разу в цьому непередбаченому парламенті може, навіть, пройти імпічмент президенту?
Вячеслав Піховшек
Думаю, він контролює його так, як не контролював, мабуть, жодний парламент. Заява Віктора Ющенка – той, хто хоче Кучму геть! - означає, що ця людина хоче нового Кучму. І його заяви щодо цієї більшості, особливо, коли він у країні, а як правило дуже багато відбувається, коли його в країні немає, для мене є ознаками того, що він контролює різні сегменти парламенту тільки по різному. Вважаю, що Ющенко поводить себе досить прагматично, пропонуючи себе в якості м’якого наступника, не опозиціонера. Мені також здається, що дуже багато буде залежати від того, чи буде під час наступного голосування президент у країні. Думаю, більшість буде голосувати так, як це визначено курсом президента в моменти, коли він буде в країні. Але є також суспільна відповідальність опозиції. Навіть, якщо ми знаємо, що опозиція зараз не бере участі у всіх цих іграх, не формує більшість, Кабмін, не впливає на політику, очевидно, що опозиція націлилася на президентські вибори з президентом України Віктором Ющенком. І підтримати рух України до НАТО, навіть, якщо він є декларативним, було б достатньо позитивно. Усе одно цю пропагандистську кампанію буде хтось робити, а новому президенту залишилося б хіба що піднімати на певний рівень. Таке опозиція з легкістю могла б підтримувати, а не протиставлятися усьому, що пропонує влада. Вибіркова опозиційність тут була б доречна.
Олекса Боярко
Ми ще повернемося до того, як будуть розвиватися події у парламенті стосовно цієї історії. Дякую за участь.
