Київ, 25 листопада 2002 - Тиждень, що минув, вихлюпнув на голову обивателя барило нудних перемог. Пісна “вікторія” Кличка показала на що здатна совкова ДЮСШ і вкотре спровокувала ситих німців до громових “яволь”. Перемога нового прем’єра, очевидно теж претендує на яскраву політичну подію. А прорив Гаранта на самміт НАТО має сприйматися нами, як переможна феєрія візантійської доби. Словом, пишатися є чим. Шкода тільки, що народ усім цим жодним чином не переймається. Він цмулить чернігівське, розрекламоване тими ж Кличками, длубається в носі та нишпорить сайтами в пошуках вічних непроминальних істин. Еригований поточною політпорнухою сітуайєн вкраїнський в’яне духом і нацмулившись того ж таки чернігівського продовжує длубатись в носі, дивитися футбол, меланхолійно виколупувати бруд з-під нігтів та ловити себе на вибуховій думці, що всі оті реактивні прояви специфічної вкраїнської вітальності йому, мяко кажучи, до “їдного мєйсца”. Набивши кендюха він травоядно ремигає і останнім зусиллям підтоптаної волі увімкнувши приймача намагається вловити, що йому там у своєму огляді віртуальної преси втирає Віктор Недоступ.
“Кореспондент-нет” провів голосування: “Чи вважаєте ви Януковича гідним посади прем’єр-міністра?” Сорок шість відсотків відповіли: “Яка країна, такий прем’єр.” Тридцять чотири висловили думку, що людині із судимостями не місце в уряді.
Тим не менше, парламентське голосування надало місце і двом судимостям і двом вищим освітам. “Українська правда” обізвала процес голосування “маленьким кидаловом”. Обіцянки-цяцянки, перекупка голосів та густий совковий контекст, замішаний на економічних інтересах. Російські “Дні-ру” у статті “Більшовицький прем’єр Янукович” замріялись. Парламентська більшість, пише газета, продемонструвала факт свого існування. Тепер КПУ, соціалісти, БЮТ та “Наша Україна” вже не опозиція, а лохи, що проторгувалися. А далі, “Остапа понесло”. Видання порадило опозиції не рипатись і взагалі – скласти з себе депутатські повноваження та зробити харакірі.
Британський експерт Стівен Ік, розповідає сайт Бі-Бі-Сі, вважає, що обрання Януковича було гарантовано після того, як опозиція відмовилася від голосування. Однак назагал Захід до українських прем’єрів, призначених Гарантом ставиться із спокійним скепсисом. Про це у інтерв’ю “Українській правді” заявив німецький політолог Александр Рар. Ці прем’єри міняються раз на рік. Ледь встигають роздлубати граблями мотлох здубілих “бумажок” попередників. Крім того, для більш-менш ефективної роботи кабінету доведеться рекрутувати міністрів і з блоку “Наша Україна” та з тієї ж опозиції.
Тим часом, сусідські геополітики спереживались, винюхуючи нові ексклюзивні пахощі української економіки. “Нєзавісімая газєта” аналізує Брюсельську нараду ЄС та реалії “нового сусідства”. Газета злякалась, що для Росії це може обернутися втратою України, Молдови та Білорусі. “Газета СНГ” радить брати Україну за економічне вим”я. “Інтеграція починається з економіки” – тонко натякає друкований орган. Тим часом Гарант української економіки, не зважаючи на стоп-сигнали, внагляк прорвався на самміт НАТО. “Навіть ескадрилья винищувачів альянсу не змогла зупинити Кучму...” – шкрябає потилицю британська “Таймз”. Гарант, передали “Українські новини”, запевняв про відданість України європейським цінностям, а Зленка і Марчука всі кому не ліньки шпиняли “Кольчугами”. Буш, посадивши поруч себе Назарбаєва захистив своє тіло від стрьомного Гаранта пише “Українська правда”. У такий спосіб американський президент позбувся необхідності спілкуватися з фігурою, яку Захід розглядає, як український нонсенс.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан.”
Отакі ось пиріжки. – Написав я і продовжив - Черстві і плісняві, вони вперто застрягають впоперек горла вітчизняному обивателю... Тільки но хотів дописати щось неймовірно розумне, як підійшов схвильований Матусевич і ну балакати. Стою, - каже, - на трасі. Маршрутки переповнені, попутки не зупиняються. Аж гульк, крутий “Чирокі”: “Садісь падвєзьом...”. Куди, - питаю, - в Таращу, чи в Білорусію? Але сів. На мене нуль уваги. Руляють, травлять свій “базар-вокзал”. Щось про футбол, далі про Медведчука “со товаріщі”: “Наш Вітьок вашого Вітька запросто через хрін кине... Його в ступі не вцілиш. Такі, блін, діла варганить і баланду не хаває...”. Перебив я Матусєвича і питаю: “До чого все це, і якого такого Вітька маєш ти на увазі?”...
Таким ось чином мислить гість програми Микола Матусевич, ну а ми з вами, після обрання десятого прем’єра маємо готуватись до виборів третього президента. Маючи гіркий досвід дешевих мухляцій чиновників та фейєрверкової фантазії політтехнологів мусимо подбати про бодай якісь технічні запобіжники. Може хоч комп’ютер не буде бавитись крапленими картами. Тему розвиває Микола Закалюжний.
Про перспективи застосовування комп’ютерних систем у проведенні виборів підказує нам досвід зарубіжних країн. Найбільш “просунутою” у цьому сенсі є Бразилія. Характерно, що на використання інформаційної виборчої технології там навіть не впливає те, що кожен сьомий громадянин є не письменний. Кожен виборець, маючи портретний набір усіх кандидатів до парламенту, чи у президенти, натискає потрібну кнопку, побачивши миле серцю зображення претендента, і вибір зроблено. За лічені години комп’ютерна система опрацьовує думки близько 90 млн виборців, і результат готовий.
Те, що така система не завадила б Америці, говорять останні президентські вибори у цій супердержаві. Термін перерахунку голосів там затягнувся до непристойного, - на кілька тижнів. Зрештою, в Україні затримку з підрахунком голосів багато- хто приписує ймовірній фальсифікації виборів. Зрештою, навіть часткове використання в Україні комп’ютерної системи “Вибори”, також не зняло звинувачень на адресу Центральної виборчої комісії. Характерно, що електронна допомога носить, так би мовити, неофіційний характер, але не виключено що з наступних президентських виборів робота інформаційної система “ВИБОРИ” набуде юридичного статусу.
Втім, в Україні, відповідальність пов’язана із виборчими злочинами, часто залежить не від ступеня злочину, а від політичної приналежності тих, хто його здійснює. Є побоювання що і новітніми комп’ютерними технологіями можуть скористатися представники провладних сил. Однак Бразилія, від цього не страждає. У жовтні в цій країні відбулися вибори і до влади прийшли опозиційні сили. Як стверджують аналітики, електронна система робить вибори більш прозорими і демократичними. Про це засвідчує і досвід Бразилії, попри те що ступінь захищенності їхньої електронної системи виборів не високий.
Новітні комп’ютерні виборчі технології очевидно допомогли б Україні, якби влада хотіла рахуватися із вибором народу. То ж доводиться констатувати що Україна через те і перебуває у джунглях політичної і економічної кризи, і на це, поки що, не має ради. Микола Закалюжний, в Інтернет-майдан.
Згадав таки, нарешті, оту печальну річницю. Голодомор, геноцид, чи ще яким словом усе то те назвати. Підсвідомість відмовляється від будь яких фантазій на тему. Їй хочеться приємного. Рука мацає пульт телевізора, шукає рожевого серіалу про багатих, які, виявляється, теж плачуть. Над чим, хотілось би знати? Поліз з усього того в Інтернет, заправив ключовик на Рамблєр, а воно мені “дєвочок” натикало, поліз далі, а воно мені Путіна в “харю”, ще далі Лужков картузиком “кожаним” привітно помахав. Так захотілось мені когось по морді з’їздить... Аж тут поет Валєрій Прокошин несподівано тему закрив: “Что ти плачєшь Украіна Срєді вимєрших снєгов? Нєт ні дочєрі ні сина, ні старух, ні старіков. Трідцать трєтій год біблєйскій. Холод, голод, мєртвєци. А в селє піруют звєрскі Красной Арміі бойци...”. Що це мені нагадує? Вєдіно, Грозний, Львів сорок сьомого? Далі Павло Вольвач. “Екстрема в павутині”.
В останню суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору. Все, як і належить моменту – було звернення Президента до народу, мітинг-реквієм аж з трьохсот осіб, молебні і промови. Як повідомляє “Кореспондент.Нет”, Президент відзначив необхідність спорудження пам’ятних меморіалів у всіх регіонах України, а академік Юхновський, на мітингу, закликав до більш активного використання української мови... Розмови про конкретних винуватців і про їхню – бодай моральну – відповідальність, напевно, мріють у дальніх перспективах...
“Грані.Кієв.Ю.ей” не заперечують вину комрежиму в голодоморі, але вустами Тетяни Коробової висловлюють кілька аналогій. Наприклад, з часом нинішнім, коли тільки за нинішній рік населення України скоротилося на 250 тисяч, а 68 відсотків українців вважають себе бідними і жебраками. “Ну, а ти, країно моя, що – в прострації, у відключці, в кайфі? – запитує журналістка. І сама ж дає відповідь: - В дупі, ти, кохана. В Глибокій і безберегій.”
Таке місцезнаходження Вітчизни можна сприймати по різному. І, відповідно, спроектувати власне місце під сонцем. Воно може бути в парламенті, а може – в слідчому ізоляторі, як наприклад, у 13 членів УНА-УНСО, що звинувачуються в масових безладдях. На сторінках “УНА-УНСО.орг” лідер партії Андрій Шкіль розповідає про перебіг процесу та про поганий стан здоров’я арештантів.
Тим часом, лави радикалів поповнюються. Минулої суботи відбулося пікетування військової прокуратури Київського гарнізону. Організатор акції – Трипільська Республіканська Армія, яка вимагала припинення кримінальної справи проти солдата строкової служби. Скандування, танці, пісні, серед яких хітові “Белла чао” та “Ель пуебло унідо”. Жарт, звісно, перформанс... Але назвались орагнізатори красиво.
В усякому разі, це краще ніж, скажімо, їсти блекоту. А саме це й зробили семеро солдатів на Ставропіллі в Росії. Як повідомляє “Лента.Ру”, від пошуків сумнівного “кайфу” всі семеро ледве не померли. Воно й зрозуміло, досвід у них в цій справі далеко не генеральський...
Павло ВОЛЬВАЧ, для “радіо “Свобода”, Київ
Пам’ятаю, в університеті імені Тараса Шевченка заставляли нас вчити напам’ять Тараса Шевченка. Зокрема такі ось рядки: “За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі, споконвіку Прометея там орел карає, щодень Божий добрі ребра й серце розбиває, розбиває та не вип’є живущої крові, воно знову оживає і сміється знову...”. На цьому слові бувайте здорові.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.
“Кореспондент-нет” провів голосування: “Чи вважаєте ви Януковича гідним посади прем’єр-міністра?” Сорок шість відсотків відповіли: “Яка країна, такий прем’єр.” Тридцять чотири висловили думку, що людині із судимостями не місце в уряді.
Тим не менше, парламентське голосування надало місце і двом судимостям і двом вищим освітам. “Українська правда” обізвала процес голосування “маленьким кидаловом”. Обіцянки-цяцянки, перекупка голосів та густий совковий контекст, замішаний на економічних інтересах. Російські “Дні-ру” у статті “Більшовицький прем’єр Янукович” замріялись. Парламентська більшість, пише газета, продемонструвала факт свого існування. Тепер КПУ, соціалісти, БЮТ та “Наша Україна” вже не опозиція, а лохи, що проторгувалися. А далі, “Остапа понесло”. Видання порадило опозиції не рипатись і взагалі – скласти з себе депутатські повноваження та зробити харакірі.
Британський експерт Стівен Ік, розповідає сайт Бі-Бі-Сі, вважає, що обрання Януковича було гарантовано після того, як опозиція відмовилася від голосування. Однак назагал Захід до українських прем’єрів, призначених Гарантом ставиться із спокійним скепсисом. Про це у інтерв’ю “Українській правді” заявив німецький політолог Александр Рар. Ці прем’єри міняються раз на рік. Ледь встигають роздлубати граблями мотлох здубілих “бумажок” попередників. Крім того, для більш-менш ефективної роботи кабінету доведеться рекрутувати міністрів і з блоку “Наша Україна” та з тієї ж опозиції.
Тим часом, сусідські геополітики спереживались, винюхуючи нові ексклюзивні пахощі української економіки. “Нєзавісімая газєта” аналізує Брюсельську нараду ЄС та реалії “нового сусідства”. Газета злякалась, що для Росії це може обернутися втратою України, Молдови та Білорусі. “Газета СНГ” радить брати Україну за економічне вим”я. “Інтеграція починається з економіки” – тонко натякає друкований орган. Тим часом Гарант української економіки, не зважаючи на стоп-сигнали, внагляк прорвався на самміт НАТО. “Навіть ескадрилья винищувачів альянсу не змогла зупинити Кучму...” – шкрябає потилицю британська “Таймз”. Гарант, передали “Українські новини”, запевняв про відданість України європейським цінностям, а Зленка і Марчука всі кому не ліньки шпиняли “Кольчугами”. Буш, посадивши поруч себе Назарбаєва захистив своє тіло від стрьомного Гаранта пише “Українська правда”. У такий спосіб американський президент позбувся необхідності спілкуватися з фігурою, яку Захід розглядає, як український нонсенс.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан.”
Отакі ось пиріжки. – Написав я і продовжив - Черстві і плісняві, вони вперто застрягають впоперек горла вітчизняному обивателю... Тільки но хотів дописати щось неймовірно розумне, як підійшов схвильований Матусевич і ну балакати. Стою, - каже, - на трасі. Маршрутки переповнені, попутки не зупиняються. Аж гульк, крутий “Чирокі”: “Садісь падвєзьом...”. Куди, - питаю, - в Таращу, чи в Білорусію? Але сів. На мене нуль уваги. Руляють, травлять свій “базар-вокзал”. Щось про футбол, далі про Медведчука “со товаріщі”: “Наш Вітьок вашого Вітька запросто через хрін кине... Його в ступі не вцілиш. Такі, блін, діла варганить і баланду не хаває...”. Перебив я Матусєвича і питаю: “До чого все це, і якого такого Вітька маєш ти на увазі?”...
Таким ось чином мислить гість програми Микола Матусевич, ну а ми з вами, після обрання десятого прем’єра маємо готуватись до виборів третього президента. Маючи гіркий досвід дешевих мухляцій чиновників та фейєрверкової фантазії політтехнологів мусимо подбати про бодай якісь технічні запобіжники. Може хоч комп’ютер не буде бавитись крапленими картами. Тему розвиває Микола Закалюжний.
Про перспективи застосовування комп’ютерних систем у проведенні виборів підказує нам досвід зарубіжних країн. Найбільш “просунутою” у цьому сенсі є Бразилія. Характерно, що на використання інформаційної виборчої технології там навіть не впливає те, що кожен сьомий громадянин є не письменний. Кожен виборець, маючи портретний набір усіх кандидатів до парламенту, чи у президенти, натискає потрібну кнопку, побачивши миле серцю зображення претендента, і вибір зроблено. За лічені години комп’ютерна система опрацьовує думки близько 90 млн виборців, і результат готовий.
Те, що така система не завадила б Америці, говорять останні президентські вибори у цій супердержаві. Термін перерахунку голосів там затягнувся до непристойного, - на кілька тижнів. Зрештою, в Україні затримку з підрахунком голосів багато- хто приписує ймовірній фальсифікації виборів. Зрештою, навіть часткове використання в Україні комп’ютерної системи “Вибори”, також не зняло звинувачень на адресу Центральної виборчої комісії. Характерно, що електронна допомога носить, так би мовити, неофіційний характер, але не виключено що з наступних президентських виборів робота інформаційної система “ВИБОРИ” набуде юридичного статусу.
Втім, в Україні, відповідальність пов’язана із виборчими злочинами, часто залежить не від ступеня злочину, а від політичної приналежності тих, хто його здійснює. Є побоювання що і новітніми комп’ютерними технологіями можуть скористатися представники провладних сил. Однак Бразилія, від цього не страждає. У жовтні в цій країні відбулися вибори і до влади прийшли опозиційні сили. Як стверджують аналітики, електронна система робить вибори більш прозорими і демократичними. Про це засвідчує і досвід Бразилії, попри те що ступінь захищенності їхньої електронної системи виборів не високий.
Новітні комп’ютерні виборчі технології очевидно допомогли б Україні, якби влада хотіла рахуватися із вибором народу. То ж доводиться констатувати що Україна через те і перебуває у джунглях політичної і економічної кризи, і на це, поки що, не має ради. Микола Закалюжний, в Інтернет-майдан.
Згадав таки, нарешті, оту печальну річницю. Голодомор, геноцид, чи ще яким словом усе то те назвати. Підсвідомість відмовляється від будь яких фантазій на тему. Їй хочеться приємного. Рука мацає пульт телевізора, шукає рожевого серіалу про багатих, які, виявляється, теж плачуть. Над чим, хотілось би знати? Поліз з усього того в Інтернет, заправив ключовик на Рамблєр, а воно мені “дєвочок” натикало, поліз далі, а воно мені Путіна в “харю”, ще далі Лужков картузиком “кожаним” привітно помахав. Так захотілось мені когось по морді з’їздить... Аж тут поет Валєрій Прокошин несподівано тему закрив: “Что ти плачєшь Украіна Срєді вимєрших снєгов? Нєт ні дочєрі ні сина, ні старух, ні старіков. Трідцать трєтій год біблєйскій. Холод, голод, мєртвєци. А в селє піруют звєрскі Красной Арміі бойци...”. Що це мені нагадує? Вєдіно, Грозний, Львів сорок сьомого? Далі Павло Вольвач. “Екстрема в павутині”.
В останню суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодомору. Все, як і належить моменту – було звернення Президента до народу, мітинг-реквієм аж з трьохсот осіб, молебні і промови. Як повідомляє “Кореспондент.Нет”, Президент відзначив необхідність спорудження пам’ятних меморіалів у всіх регіонах України, а академік Юхновський, на мітингу, закликав до більш активного використання української мови... Розмови про конкретних винуватців і про їхню – бодай моральну – відповідальність, напевно, мріють у дальніх перспективах...
“Грані.Кієв.Ю.ей” не заперечують вину комрежиму в голодоморі, але вустами Тетяни Коробової висловлюють кілька аналогій. Наприклад, з часом нинішнім, коли тільки за нинішній рік населення України скоротилося на 250 тисяч, а 68 відсотків українців вважають себе бідними і жебраками. “Ну, а ти, країно моя, що – в прострації, у відключці, в кайфі? – запитує журналістка. І сама ж дає відповідь: - В дупі, ти, кохана. В Глибокій і безберегій.”
Таке місцезнаходження Вітчизни можна сприймати по різному. І, відповідно, спроектувати власне місце під сонцем. Воно може бути в парламенті, а може – в слідчому ізоляторі, як наприклад, у 13 членів УНА-УНСО, що звинувачуються в масових безладдях. На сторінках “УНА-УНСО.орг” лідер партії Андрій Шкіль розповідає про перебіг процесу та про поганий стан здоров’я арештантів.
Тим часом, лави радикалів поповнюються. Минулої суботи відбулося пікетування військової прокуратури Київського гарнізону. Організатор акції – Трипільська Республіканська Армія, яка вимагала припинення кримінальної справи проти солдата строкової служби. Скандування, танці, пісні, серед яких хітові “Белла чао” та “Ель пуебло унідо”. Жарт, звісно, перформанс... Але назвались орагнізатори красиво.
В усякому разі, це краще ніж, скажімо, їсти блекоту. А саме це й зробили семеро солдатів на Ставропіллі в Росії. Як повідомляє “Лента.Ру”, від пошуків сумнівного “кайфу” всі семеро ледве не померли. Воно й зрозуміло, досвід у них в цій справі далеко не генеральський...
Павло ВОЛЬВАЧ, для “радіо “Свобода”, Київ
Пам’ятаю, в університеті імені Тараса Шевченка заставляли нас вчити напам’ять Тараса Шевченка. Зокрема такі ось рядки: “За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі, споконвіку Прометея там орел карає, щодень Божий добрі ребра й серце розбиває, розбиває та не вип’є живущої крові, воно знову оживає і сміється знову...”. На цьому слові бувайте здорові.
Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. “Радіо Свобода”. Київ.
