Поправки до Закону про мови зроблять кирилицю єдиною абеткою для усіх державних мов Російської Федерації. Таким чином це назавжди поховає сподівання таких народів Росії, як татар, карело-фінів і чеченців на повернення латинки до своєї писемності. Віктор Степанов - один з 3 членів Ради Федерації Росії, які голосували проти поправок. Він – з Карелії, і він порівнює втручання у мову з втручанням у гени.
"Навчання карельській мові на базі кирилиці практично знищить цю мову. Ми зараз порпаємося - як це робив Лисенко з генетикою – ми порпаємося у генетиці людської свідомості".
Карело-фіни твердять, що їхня мова не може бути представлена кирилицею, бо вона має вдвічі більше голосних, ніж російська. Але, найбільше заборона використовувати латинське письмо стосується татар. 3 роки тому Татарстан ухвалив закон, який передбачає перехід на латинське письмо. Так само, як і чеченці, до середини 30-х років татари вживали латинку. Це було після заборони арабської абетки і перед тим, як Сталін запровадив кирилицю.
Говорить татарський історик Дамір Ісхаков: "Це – ніщо інше, ніж порушення Конституції Росії. Вона має статті, що гарантують свободу і розвиток націй. Такі питання має вирішувати для себе кожна республіка окремо, і Москва не має права втручатися у справи республік."
Татари, звісно, занепокоєні тим, що Москва вирішує, як їм писати. Вони припускають, що у майбутньому вона буде і давати вказівки, якими словами користуватися, і поставить питання про доцільність татарської мови взагалі.
Прихильники повального запровадження кирилиці твердять, що це не порушує нічиїх прав використання рідної мови, мовляв, це лише зміна письма. А правозахисники закликають президента Путіна не підписувати поправок до Закону, бо вони суперечать Європейській Хартії Регіональних Мов. Справа у тому, що Росія підписала Хартію, але та ж Дума її ніяк не ратифікує, як, власне, і українська Верховна Рада постійно відкладає її повторну ратифікацію.
Один з авторів Європейської хартії Донал О Райґен цитує статтю з документу: "У визначенні своєї політики щодо регіональних мов, або мов меншин сторони мають враховувати потреби і побажання груп, які використовують ці мови". О Райґен від себе додає: "Є одна річ, яку люди дуже часто пов’язують із мовою – мова не може просто існувати у вакуумі, лише як засіб спілкування. Вона має свої прив’язки, свою власну систему цінностей. І якщо люди вважають своє письмо частиною цих цінностей, тоді Ви справді, частково руйнуєте значимість мови для цих людей."
Не секрет, і це добре відчувають на собі українці, мовне питання часто політизують. Що ж до письма, кирилиці чи латинки, то його вибір пов’язують із прагненнями ствердити національну й культурну свідомість, або навіть і незалежність. Молдова та Азербайджан нещодавно позбулися кирилиці, нав’язаної їм Сталіним і повернулися до латинки.