Белград, 30 грудня 2002 – Виконуючою обов’язків керівника республіки стала Наташа Мічич, спікер республіканського Парламенту.
Мілан Милутінович завершив політичну кар’єру без прощання з громадянами й будь-якої офіційної церемонії. Все-ж, Милутінович – перший глава Сербії, який завершив свій мандат. Більшість сербських володарів у ХІХ й ХХ столітті стала жертвою замахів або померла у вигнанні.
Милутінович ще в студентські роки став другом Слободана Мілошевича й залишився одним з його найближчих співробітників. Був міністром освіти, міністром закордонних справ тощо. Преса свого часу писала що він, в час коли був югославським послом з Греції, допомагав Мілошевичу вивозити капітал за кордон. Президентом Сербії Милутінович став у грудні 1997 року. Після скинення Мілошевича він залишився на посаді й не вживав жодних заходів, щоби загальмувати процес демократизації. Милутінович беззастережно співпрацював з новою правлячою коаліцією. Колишні друзі соціалісти його через те назвали зрадником.
Гаазький трибунал порушив кримінальну справу проти Милутіновича у травні 1999 року, під час повітряної кампанії НАТО. Його звинувачено у скоєні воєнних злочинів над етнічними албанцями у Косові. У зв’язку з цим Милутінович кілька разів заявив, що він не керував ні Збройними силами ні поліцєю та що в час косовських операцій і натовських бомбардувань займався проблемами постачання й організацією державного апарату.
Гаазька прокуратура протягом вихідних звернулася до Белграда з вимогою невідкладно видати Милутіновича. Урядовці заявляють, що процедуру буде проведено згідно з законом. На думку оглядачів, прокурори не мають доказів особистої причетності Милутіновича до злочинів, оскільки уся влада була в руках Мілошевича. Все-ж, він був у його команді й повинен був знати про операції у Косові. Ймовірно, що він Трибуналові потрібний як свідок, хоча невідомо чи колишній президент готовий свідчити проти свого давнього друга.
Виконуючою обов’язків президента Сербії стала Наташа Мічич, яку називають сербською Нікол Кідман. Пані Мічич каже, що у всьому буде додержуватися Конституції. Вона мала б призначити нові президентські вибори. Проте, могло б статися, що тим часом буде внесено зміни до Конституції згідно з якими керівника республіки обиратимуть не на загальних виборах, а в Парламенті.
А щодо Милутіновича, більшість громадян його вважає усміхненим добрягою, який випадково опинився на чільній посаді і який не втручався у свої справи ні коли був президентом.
Мілан Милутінович завершив політичну кар’єру без прощання з громадянами й будь-якої офіційної церемонії. Все-ж, Милутінович – перший глава Сербії, який завершив свій мандат. Більшість сербських володарів у ХІХ й ХХ столітті стала жертвою замахів або померла у вигнанні.
Милутінович ще в студентські роки став другом Слободана Мілошевича й залишився одним з його найближчих співробітників. Був міністром освіти, міністром закордонних справ тощо. Преса свого часу писала що він, в час коли був югославським послом з Греції, допомагав Мілошевичу вивозити капітал за кордон. Президентом Сербії Милутінович став у грудні 1997 року. Після скинення Мілошевича він залишився на посаді й не вживав жодних заходів, щоби загальмувати процес демократизації. Милутінович беззастережно співпрацював з новою правлячою коаліцією. Колишні друзі соціалісти його через те назвали зрадником.
Гаазький трибунал порушив кримінальну справу проти Милутіновича у травні 1999 року, під час повітряної кампанії НАТО. Його звинувачено у скоєні воєнних злочинів над етнічними албанцями у Косові. У зв’язку з цим Милутінович кілька разів заявив, що він не керував ні Збройними силами ні поліцєю та що в час косовських операцій і натовських бомбардувань займався проблемами постачання й організацією державного апарату.
Гаазька прокуратура протягом вихідних звернулася до Белграда з вимогою невідкладно видати Милутіновича. Урядовці заявляють, що процедуру буде проведено згідно з законом. На думку оглядачів, прокурори не мають доказів особистої причетності Милутіновича до злочинів, оскільки уся влада була в руках Мілошевича. Все-ж, він був у його команді й повинен був знати про операції у Косові. Ймовірно, що він Трибуналові потрібний як свідок, хоча невідомо чи колишній президент готовий свідчити проти свого давнього друга.
Виконуючою обов’язків президента Сербії стала Наташа Мічич, яку називають сербською Нікол Кідман. Пані Мічич каже, що у всьому буде додержуватися Конституції. Вона мала б призначити нові президентські вибори. Проте, могло б статися, що тим часом буде внесено зміни до Конституції згідно з якими керівника республіки обиратимуть не на загальних виборах, а в Парламенті.
А щодо Милутіновича, більшість громадян його вважає усміхненим добрягою, який випадково опинився на чільній посаді і який не втручався у свої справи ні коли був президентом.
