Москва, 30 грудня 2002 - Минулий рік був роком значного посилення російської ролі в українських справах. Це посилення пов’язане не тільки з гострою кризою влади в Україні, але і з тим, що Росія, нарешті, обрала потрібну тактику у своїх взаєминах з Україною. І тактика ця пов’язується саме з економічним, а не політичним впливом.
Упродовж перших років існування нових незалежних держав для російського керівництва найважливішим було дотримання статусу кво, мрії про відновлення Радянського Союзу в тій чи іншій формі, довгі дискусії про те, яким буде статус стратегічного, не потрібного Росії, застарілого Чорноморського флоту. Цього року таких дискусій, можна сказати, не було, тільки наприкінці року міністри оборони Росії й України знову згадали про Чорноморський флот, однак, якось так, пунктиром. Найголовнішими були економічні переговори та приватизація стратегічних об’єктів української економіки російськими підприємцями та близькими до них колами в українських олігархічних угрупованнях. Можна сказати, що саме економічна експансія в Україну, як і взагалі в колишні радянські республіки, стала головним напрямком російської зовнішньої політики. І це пов’язане, насамперед, із тим, що в ситуації, яка сьогодні склалася в Росії, головну роль відіграють не владні структури, а, насамперед, структури підприємницькі, олігархічні, монополістичні, які дають можливість виживати російській економіці. Для таких структур найважливішим є поширення ринку і для цього вони, звичайно, вдаються до участі в чужих політичних і економічних іграх. І треба також не забувати, що російські олігархи, підприємці, політики намагаються консультуватися із власною владою, коли мова йде про ті чи інші проекти на пост радянському просторі. Можна сказати, що російську роль в українських справах тепер відчули й українські політики, підприємці і, навіть, громадяни. І це стосується не тільки аукціонів по продажу Обленерго чи якихось стратегічних підприємств української економіки. Це стосується і претензій до посла Росії в Україні, колишнього прем’єр-міністра Росії Віктора Черномирдіна, який вважається одним із найбільш могутніх лобістів інтересів російського підприємництва в Україні. І тих постійних зустрічей президентів Росії й України Володимира Путіна і Леоніда Кучми під час яких, на думку спостерігачів, обговорювалися не тільки політичні, скільки економічні проблеми. І багатьох інших ознак, які яскраво свідчать - в ситуації, коли українська економіка не є реформованою, вільно на українському ринку можуть поводитися тільки російські підприємці олігархи, представники практично такої ж нереформованої економіки. Про західних інвесторів, які звикли грати за цивілізованими правилами, українська економіка може тільки мріяти, а таким чином російська роль в Україні буде тільки збільшуватися.
Упродовж перших років існування нових незалежних держав для російського керівництва найважливішим було дотримання статусу кво, мрії про відновлення Радянського Союзу в тій чи іншій формі, довгі дискусії про те, яким буде статус стратегічного, не потрібного Росії, застарілого Чорноморського флоту. Цього року таких дискусій, можна сказати, не було, тільки наприкінці року міністри оборони Росії й України знову згадали про Чорноморський флот, однак, якось так, пунктиром. Найголовнішими були економічні переговори та приватизація стратегічних об’єктів української економіки російськими підприємцями та близькими до них колами в українських олігархічних угрупованнях. Можна сказати, що саме економічна експансія в Україну, як і взагалі в колишні радянські республіки, стала головним напрямком російської зовнішньої політики. І це пов’язане, насамперед, із тим, що в ситуації, яка сьогодні склалася в Росії, головну роль відіграють не владні структури, а, насамперед, структури підприємницькі, олігархічні, монополістичні, які дають можливість виживати російській економіці. Для таких структур найважливішим є поширення ринку і для цього вони, звичайно, вдаються до участі в чужих політичних і економічних іграх. І треба також не забувати, що російські олігархи, підприємці, політики намагаються консультуватися із власною владою, коли мова йде про ті чи інші проекти на пост радянському просторі. Можна сказати, що російську роль в українських справах тепер відчули й українські політики, підприємці і, навіть, громадяни. І це стосується не тільки аукціонів по продажу Обленерго чи якихось стратегічних підприємств української економіки. Це стосується і претензій до посла Росії в Україні, колишнього прем’єр-міністра Росії Віктора Черномирдіна, який вважається одним із найбільш могутніх лобістів інтересів російського підприємництва в Україні. І тих постійних зустрічей президентів Росії й України Володимира Путіна і Леоніда Кучми під час яких, на думку спостерігачів, обговорювалися не тільки політичні, скільки економічні проблеми. І багатьох інших ознак, які яскраво свідчать - в ситуації, коли українська економіка не є реформованою, вільно на українському ринку можуть поводитися тільки російські підприємці олігархи, представники практично такої ж нереформованої економіки. Про західних інвесторів, які звикли грати за цивілізованими правилами, українська економіка може тільки мріяти, а таким чином російська роль в Україні буде тільки збільшуватися.
