Івано-Франківськ, 14 січня 2003 – Не чекаючи офіційних постанов, в одному з районів на Прикарпатті місцева влада вирішила провести облік наявних пам’яток архітектури. Було проведено відповідну експедицію, результати якої перевершили всі сподівання. Частина національних скарбів безповоротно втрачається.
Більша частина Надвірнянського району на Івано-Франківщині – це карпатські гори. Саме тут поєдналися рівнинна галицька та гірська гуцульська духовна та мистецька культура. Не чекаючи на будь-які розпорядження, частина депутатів місцевої районної ради створила експедицію, яка мала на меті дослідити та взяти на облік наявні в районі пам’ятки архітектури, включно зі старими церквами. Дослідження очолив голова районного товариства охорони пам’яток архітектури історик Михайло Максим’юк.
Учасники невеликої експедиції були вражені ще збереженими іконостасами та вівтарями, виготовленими самобутніми майстрами в 17-18 століттях, церковними книгами, деякі з них розпочато ще в 16 столітті. Але поряд з ними вони бачили численні дерев’яні церкви, від порога до хреста закуті за останнє десятиліття в бляшаний панцир.
Мистецтвознавці стверджують, що таким чином нищаться церкви віком у сотні років. Жодна ані державна, ані церковна структура в цьому релігійним громадам не перешкоджає. Упродовж останніх десяти років за безцінь активно скуповують будь-які предмети церковного вжитку, що мають бодай якусь цінність, торгівці антикваріатом.
Шокує і невігластво та байдужість до збереження унікальних ікон. В одному з сіл, де зберігся надзвичайно майстерно виконаний іконостас 19 століття, церковний староста по-своєму оцінив роботу львівських реставраторів. Йому не сподобалось, як блищить старе золото. Для того, щоб підновити кольори, він узяв дешеву японську фольгу і навіки-вічні припечатав її зверху на справжнє сусальне золото і таким чином знищив іконостас назавжди.
Однак, як відзначають науковці, в місті Надвірні вперше запропоновано варіант паспортизації та документального обліку найвартісніших із художньо-історичного погляду творів сакральної тематики.
Але варто також наголосити, що комісія зафіксувала численні викрадення оригінальних скульптур розп’яття, Богородиці, Івана Богослова з придорожніх хрестів у різних селах. І це лише частина проблеми. За умов байдужості з боку держави унікальна національна спадщина гине, ніким не облікована і повністю зігнорована.
Більша частина Надвірнянського району на Івано-Франківщині – це карпатські гори. Саме тут поєдналися рівнинна галицька та гірська гуцульська духовна та мистецька культура. Не чекаючи на будь-які розпорядження, частина депутатів місцевої районної ради створила експедицію, яка мала на меті дослідити та взяти на облік наявні в районі пам’ятки архітектури, включно зі старими церквами. Дослідження очолив голова районного товариства охорони пам’яток архітектури історик Михайло Максим’юк.
Учасники невеликої експедиції були вражені ще збереженими іконостасами та вівтарями, виготовленими самобутніми майстрами в 17-18 століттях, церковними книгами, деякі з них розпочато ще в 16 столітті. Але поряд з ними вони бачили численні дерев’яні церкви, від порога до хреста закуті за останнє десятиліття в бляшаний панцир.
Мистецтвознавці стверджують, що таким чином нищаться церкви віком у сотні років. Жодна ані державна, ані церковна структура в цьому релігійним громадам не перешкоджає. Упродовж останніх десяти років за безцінь активно скуповують будь-які предмети церковного вжитку, що мають бодай якусь цінність, торгівці антикваріатом.
Шокує і невігластво та байдужість до збереження унікальних ікон. В одному з сіл, де зберігся надзвичайно майстерно виконаний іконостас 19 століття, церковний староста по-своєму оцінив роботу львівських реставраторів. Йому не сподобалось, як блищить старе золото. Для того, щоб підновити кольори, він узяв дешеву японську фольгу і навіки-вічні припечатав її зверху на справжнє сусальне золото і таким чином знищив іконостас назавжди.
Однак, як відзначають науковці, в місті Надвірні вперше запропоновано варіант паспортизації та документального обліку найвартісніших із художньо-історичного погляду творів сакральної тематики.
Але варто також наголосити, що комісія зафіксувала численні викрадення оригінальних скульптур розп’яття, Богородиці, Івана Богослова з придорожніх хрестів у різних селах. І це лише частина проблеми. За умов байдужості з боку держави унікальна національна спадщина гине, ніким не облікована і повністю зігнорована.
