Прага, 17 січня 2003 – 14-річний пражанин Петр Ґінц узяв у руку олівець, трохи задумався і намалював краєвид. Гори, їхні високі зубчаті шпилі сягають небес, а над усією цією красою пливе ... ні, то не місяць. То над шпичастими горами Місяця пливе в небі наша Земля. Саме так, уявляв собі Петр, має виглядати Земля з Місяця.
Малюнок Землі з космічної перспективи Петр Ґінц намалював уже за ґратами ґетта в чеському місті Терезіні під час Другої світової війни. Німці називали це місто Терезієнштадтом...
Хлопець узагалі був від природи обдарований мистецьким хистом та багатою фантазією, які хоч трохи прикрашали його тяжке життя в неволі. Тому, мабуть, зовсім не усвідомлював небезпеки, яка вже стояла на його порозі. Він оформлював і дописував до підпільного часопису «Ведем», який сам вирішив видавати в Терезінському ґетто для таких самих дітей, як і він. Петрові також подобалась його рідна Прага, яку він в одному зі своїх віршів назвав «кам’яною казкою».
Малюнок Землі, якою вона могла б виглядати з небесних висот – один зі 120, які залишив по собі Петр Ґінц. У 1944 році він загинув у концтаборі Освенцім – у тому самому, який дивом пережила мати ізраїльського астронавта Ілана Рамона.
Ілана доля празького хлопчика торкнулась особисто, тому він із охотою відгукнувся на прохання єрусалимського музею Яд Вашем узяти з собою в космос малюнок Петра Ґінца. Це буде пам’ять про хлопчика і всіх, кого забрав голокост.
Сьогодні американські астронавти разом із Іланом Рамоном на борту ракетоплану «Колумбія» можуть пересвідчитись, наскільки точними були космічні візії 14-річного пражанина, зроблені за 15 років до польоту першого супутника і за 27 – перед польотом першої людини на місяць. А також переконатись у нетлінності людського духу і безсмерті добрих людських діянь.
Так Петр Ґінц уявляв собі Землю з Місяця:
http://www.yadvashem.org/about_yad/press_room/press_releases/images/583_11_72.jpg
Малюнок Землі з космічної перспективи Петр Ґінц намалював уже за ґратами ґетта в чеському місті Терезіні під час Другої світової війни. Німці називали це місто Терезієнштадтом...
Хлопець узагалі був від природи обдарований мистецьким хистом та багатою фантазією, які хоч трохи прикрашали його тяжке життя в неволі. Тому, мабуть, зовсім не усвідомлював небезпеки, яка вже стояла на його порозі. Він оформлював і дописував до підпільного часопису «Ведем», який сам вирішив видавати в Терезінському ґетто для таких самих дітей, як і він. Петрові також подобалась його рідна Прага, яку він в одному зі своїх віршів назвав «кам’яною казкою».
Малюнок Землі, якою вона могла б виглядати з небесних висот – один зі 120, які залишив по собі Петр Ґінц. У 1944 році він загинув у концтаборі Освенцім – у тому самому, який дивом пережила мати ізраїльського астронавта Ілана Рамона.
Ілана доля празького хлопчика торкнулась особисто, тому він із охотою відгукнувся на прохання єрусалимського музею Яд Вашем узяти з собою в космос малюнок Петра Ґінца. Це буде пам’ять про хлопчика і всіх, кого забрав голокост.
Сьогодні американські астронавти разом із Іланом Рамоном на борту ракетоплану «Колумбія» можуть пересвідчитись, наскільки точними були космічні візії 14-річного пражанина, зроблені за 15 років до польоту першого супутника і за 27 – перед польотом першої людини на місяць. А також переконатись у нетлінності людського духу і безсмерті добрих людських діянь.
Так Петр Ґінц уявляв собі Землю з Місяця:
http://www.yadvashem.org/about_yad/press_room/press_releases/images/583_11_72.jpg
